Орієнтування в гірській місцевості характеризується обмеженим оглядом у лощинах та долинах і, навпаки, добрим оглядом з вершин і хребтів. Орієнтирами в горах є:а) вершини з характерною конфігурацією, скелі, стрімчаки, типові форми рельєфу;
б) долини річок, струмків, особливо місця їх злиття;
в) рослинність на схилах гір, контури лісів, лук;
г) населені пункти, дороги, геодезичні знаки.
Слід пам’ятати, що зовнішній вигляд орієнтирів змінюється з наближенням до них, бо їх щоразу видно під іншим ракурсом, а також залежно від погоди, ступеня освітлення. В гірських районах у горизонтальній площині відстані здаються значно меншими, ніж вони є насправді. Це пояснюється значною прозорістю повітря і різницею у висоті рельєфів. Відстані, що вимірюються зверху вниз, здаються більшими, ніж вони є насправді, а відстані, вимірювані окоміром круто вверх, – меншими від справжніх.
У горах на північних схилах, як правило, ростуть хвойні дерева, а на південних – листяні, зокрема дуби, а також виноград. Південні схили гір часто вкриті трав’яним покривом, північні – лісисті. В гірській місцевості краще і доцільніше рухатися по дорозі вздовж річки, або долинами, якщо звичайно це співпадає з напрямом обраного маршруту.
