БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Змалку Паолу Утєвську захоплювало читання і бажання переповідати прочитане своїм подругам. Але не точно, а з вигадкою, із зміною сюжету. Десь у дванадцять років вона почала віршувати. І коли настав час обирати майбутню професію, розгубилася: вабив літературний факультет і давалася взнаки успадкована від матері-хіміка закоханість у цікаву науку. Все ж знайшла вихід - закінчила і філологічний, і хімічний факультети.
Народилася Паола Володимирівна Утєвська 14 вересня 1911 року в Одесі в сім'ї скульптора. Закінчила 1925 року трудову школу, 1931 року - робітфак Київського хіміко-технологічного інституту, а 1941 року - філологічний факультет Київського університету. Однак не стала ні хіміком, ні філологом. Як і багато її ровесників, одягла військову форму і пішла на фронт. Щоправда, наступного року в одній армійській газеті Сталінградського фронту з'явилась її перша стаття. В Сталінграді Паола Володимирівна була начальником госпітальної бібліотеки. В травні 1942 року її було контужено та важко поранено. Після одужання до кінця війни з гітлерівцями Паола Утєвська перебувала в армії. Її нагородженно медалями. Після закінчення війни Паола Володимирівна була літературним консультантом в "Літературній газеті", згодом працювала в журналі "Вітчизна". Друкувала статті, нариси, оповідання та казки в періодиці. Перша книжка, написана у співавторстві з матір'ю, під назвою "З чорного золота" побачила світ 1960 року. Це була популярна розповідь про синтетичні матеріали. От коли став письменниці у пригоді хімічний факультет!
Відтоді П.Утєвська пише для дітей різного віку книжки науково-художні та історичні: "Невмирущі знаки", "Вічні мандрівники", "Правда, яка нагадує казку", "Квітковий годинник"... Про що ці книги? Про життя. Про те, що давно минуло, та про сучасність. Про навколишній світ, про живу та неживу природу. Вражає ерудиція письменниці в багатьох галузях науки, її надзвичайна любов до природи.
Живе Паола Володимирівна Утєвська у Києві.