Новини з регіонів
| |
Зіновія Мазур
заступник директора ЦБС з питань обслуговування дітей, м. Трускавець, Львівська обл. |
Без фальші та менторства
Якщо стисло, в кількох словах спробувати охарактеризувати ставлення до роботи бібліотекаря читального залу Трускавецької бібліотеки для дітей Ірини Анатоліївни Бичкової, то на думку найперше приходять саме ці — без фальші та менторства. Ірина Анатоліївна до найменшого читача ставиться як до рівного, по-діловому, намагаючись зрозуміти його, підібрати найбільш потрібну йому літературу. Немає потреби доводити, як це важливо у спілкуванні з дітьми, адже саме маленькі громадяни дуже тонко відчувають дорослу зверхність, фальшиву сусальність чи награне сюсюкання. За це все і за повагу до себе діти віддячують сторицею, залишаючись вірними на все життя. До Ірини Анатоліївни до читального залу починають ходити з четвертого класу, звертаються по допомогу, пораду і навчаючись у ВУЗі, не забувають і тоді, коли вже стають дорослими.
Звичайно, корені такої гармонії з собою і зі світом родом з дитинства. Ірина Бичкова народилася у 1955 році в місті Трускавці, в сім'ї педагогів, у домі яких завжди було багато книг, але Ірині їх не вистачало — вона змалку двічі на день бігала до дитячої бібліотеки. Казки, фантастика ... Без постійного пірнання у цей світ дівчинка себе не мислила і батьки–викладачі це захоплення заохочували. Але, коли постав вибір вищого навчального закладу, в Ірини особливого вибору і не було, вона вирішила продовжувати справу освітян — пішла вчитися до університету. Після закінчення Одеського університету, Ірина Анатоліївна два роки працює вчителькою. Та, як говорила тренер у культовому дитячому фільмі «Гостя з майбутнього»: «Від слави і від долі не втечеш!», саме так і сталося — книга все одно знайшла її. Прохання замінити на деякий час шкільного бібліотекаря стало одкровенням, вона відчула — робота в бібліотеці, індивідуальне спілкування з дитиною, пошук потрібних юному читачеві книг — це та робота, яка приносить найбільше задоволення. Відкриття виявилося вирішальним, але до повної його реалізації залишалося ще кілька років шляху садами життя з плодами досвіду.
З 1981 року Ірина Анатоліївна починає працювати у Централізованій бібліотечній системі Трускавця бібліографом центральної бібліотеки, а з 1983 року вона бібліограф дитячої бібліотеки. У 1985 році закінчила курси підвищення кваліфікації «Бібліограф обласних бібліотек». Світ архівів, каталогів, картотек Ірина Анатоліївна завжди намагалася зробити близьким і зрозумілим дітям, проводячи бібліографічні уроки у школах міста, під час яких навчає дітей орієнтуватися в каталогах, робити опис книг і бібліографічні огляди. Усі ці навики є дуже цінними при написанні рефератів, а особливо курсових та дипломних робіт. Так педагогічна освіта допомагає Ірині Анатоліївні реалізувати своє покликання бібліотекаря дитячої бібліотеки.
З 1986 по 1990 роки Ірина Анатоліївна займалася ще й інформаційно-бібліографічною роботою, вона була відповідальною за нові видання — газети, книги, журнали в галузі культури і мистецтва. З цими новинками вона і ознайомлювала керівників культурно-мистецьких закладів міста. Але святом дітей, школярів і студентів Трускавця можна вважати рік 1995 — бібліотекарем читального залу дитячої бібліотеки стає людина з педагогічними вміннями і колосальними знаннями бібліографа — Ірина Анатоліївна Бичкова. Відтепер орієнтуватися в океані книжкових фондів допомагає надійний і досвідчений лоцман. Це не найкращі часи у державі, коштів на передплату нових видань обмаль. Бували роки, коли дитяча бібліотека виписувала дві газети, але це як раз зоряний час бібліотеки — комп'ютерів в сім’ях ще немає, але Ірина Анатоліївна примудряється підібрати потрібну літературу з наявних фондів без «зайвої водички» і пропаганди. У читальному залі до пізнього вечора — аншлаг. Проходиш, особливо взимку, повз величезні вікна бібліотеки і бачиш приставні крісла і блискучі, зацікавлені очі дітей, а біля столу бібліотекаря — черга. Всі чудові виставки читального залу — теж справа рук Ірини Анатоліївни.
Тим часом ситуація у країні стабілізувалася, в культурі з’явилося трохи коштів не лише на заробітну плату, але й на поповнення фондів. Вже років п'ять бібліотека отримує нову хорошу літературу за кошти обласного і місцевого бюджетів. Передплачується на сьогодні 22 назви видань, ретельно вивчені Іриною Анатоліївною і дійсно необхідні для роботи. Але технічний прогрес невпинно іде вперед, а бібліотеки, на жаль, все–таки фінансуються за залишковим принципом. Бібліотеці вже давно необхідний комп'ютер, щоб йти в ногу з часом, покращувати якість і швидкість надання інформації юним читачам. Але Ірина Анатоліївна давно готова до впровадження інновацій — вона пройшла стажування з комп’ютеризації.
Зазвичай, багато чого вдається досягти завдяки ентузіазму та допомозі добрих людей. Так, нещодавно спонсор подарував бібліотеці піаніно і тепер під час масових заходів у бібліотеці звучить чудовий акомпанемент — Ірина Анатоліївна з колегою грають в чотири руки.
При дитячій бібліотеці діє гурток юних поетів «Трускавецькі дзвіночки». Твори юних поетів– трускавчан увійшли до збірки «Твори лауреатів Першого Всеукраїнського конкурсу книжок, створених дітьми», видану в місті Києві Товариством «Просвіта». Що може бути реальнішим показником любові, довіри дітей до дитячої бібліотеки та її працівників? Адже тут маленькі громадяни відкривають найпотаємніші грані своєї душі, дитячі переживання, радощі і смуток, які за допомогою, таких, як Ірина Анатоліївна Бичкова бібліотекарів лягають у рядки перших віршованих спроб.
За внесок у розвиток бібліотечної справи Ірина Бичкова неодноразово відзначалася грамотами міської ради та обласного управління культури. Але найбільша з нагород для неї це довіра дітей Без фальші і менторства