МАЙ СМІЛИВІСТЬ СКАЗАТИ "НІ" - ЯКЩО ВОНО ТОБІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ

     Ну і властива ж нам, українцям, здатність зациклюватися на чомусь одному. Спочатку нам щось дуже подобається, а потім ми уже не знаємо, як цього "чогось" позбутися. Не встигнеш озирнутись, як це "вподобане" стане для тебе камінцем, де-де - у нирках. Або ще гірше, піском у печінках... Здогадуєтесь, про що це я? Та про нашу нікчемну попсу (різновид музики або суміш її з чимось іншим). Проте вона нам іноді такі "перли" підсовує...
     Однією із таких "дорогоцінних перлин" є всіма уже переслухана і знана напам'ять наша рідна супер-пупер-рок-поп-блюз-соул і дане вкупі-група "ОЕ". Добре, що українська. Узагалі-то, їм, на перший погляд, нібито важко чимось "таким" дорікнути. Файних п'ятірко хлопчиків (особливо, фронт-мен!). Співають виключно українською мовою. Популярні навіть у Росії! Шанують батьків, часто приїжджають до рідного Львова. Ввічливі із журналістами, фанатами і фанатками... Здавалося б, кому ж як не їм, суперменам, та й стати легендою українського рок-н-ролу! Музичка у них така мелодійна, романтична і, на перший погляд, не така вже й попсова. Та чи це рок-н-рол? Аніскільки.
     Звичайно, хлопці з "ОЕ", як тільки-но прозвучала критика з боку шанувальників жанру щодо їхніх зазіхань називатися рокерами, відразу ж знайшли собі "залізне" виправдання, яке їм самим, схоже на те, дуже сподобалося. От і вхопилися вони за нього, як потопаючий хапається за останню соломинку, мовляв, ми - український мелодійний рок! Це ж треба таке - новий напрям у музиці! До того ж, суто український. Ги-ги... Мабуть, замало вони слухали цієї музики. Рок - це штука цікава, але й примхлива. Розумієте, про що я? Він або рок, або це не він, а -"воно". Мелодійне чи не мелодійне, а таки "воно". Можна ще -романтичне, любовне чи сексуальне...
     Що ж ми маємо? "Там, де нас нема" - це перша круто розкручена пісня, що з'явилася відразу після набридливого і надокучливого "Мікі Мауса". Ця пісенька надто вже нагадує одну із невиправдано забутих або й не знану зовсім переважною більшістю сучасних підлітків композицію Володимира Івасюка "У мріях ти була". Ця пісенька, яка піднесла "ОЕ" на вершину популярності, уже тоді не мала нічого спільного з рок-музикою. Куди їм було до "Ми помремо не в Парижі" Півнів чи "Країни мрій" ВВ. Може, "Кішка"? Та за цю пісню їх цілком можна було б притягнути до відповідальності за відверте переспівування легендарних "Doors" (композиція "Hallo, I Love You"), а їхнього фронтмена - висміяти за безсоромне мавпування Джима Мо-ріссона. Що ж до останньої їхньої "Суперсиметрії", то аж плакати хочеться. Так жалібно Славко завиває... Не зрозумію тільки, що ж у нього за "таке" там сталося.
     Був ще у них концерт у Львівській опері, зовсім недавно. Нібито нічого. Та у мене мимоволі з'явилося неприємне відчуття - то вони що, тепер під Металіку нам закосили? Але все ж, файно було... Талановиті хлопці, ніде правди діти! А що совісті у них ні краплини немає, то ми вже їм пробачимо. Сльози течуть повноводними ріками, коли чуєш їхній "мелодійний рок". Особливо, коли надходить черга соло на гітарі, то Павлік Гудімов і Юрко Хусточка уже так вишивають. А тут ще Славко Вакарчук як заплаче... Повний торчок, коротше.
     А ще, написав би котрийсь талановитий сучасний український аналітик від рок-музики (на зразок російського Арсєнія Троїцкого) якусь-таку книжечку чи посібник для юних рок-музикантів. Бо вони уже зовсім з пантелику збилися... Таке враження, що обслухались у магазинах, маршрутках і барах "Віа гри" і давай на гітарах щось подібне лабати. А що, людям подобається! До чого тут справжнє мистецтво? А, може, ми надто суворі до них? Може, вони і справді нічого поганого не хотіли? Може, вони, бідолахи, і справді хотіли грати рок-н-рол?!. Та щось їм дуже заважало. Можливо, це було "воно"... Але, як ми усі знаємо, не буває нічого поганого, щоб у ньому не було частинки чогось хорошого. От і "ОЕ" продемонстрували нам те, чого не повинна собі дозволяти справжня рок-група. Нічого, іншим наука буде. Послухайте, фанати "ОЕ", озирніться довкола себе! Чи потрібний вам такий рок-н-рол? Якщо так, то продовжуйте його слухати...

  А що Ви думаєте з цього приводу?
Якщо Ви хочете написати нам листа, натисніть тут

До початку розділу
До сторінки Державної бібліотеки України для дітей