Доброго недільного ранку! Допоможіть віднайти, будь ласка: Юрій Смолич. Розповідь про неспокій триває. Статья написана 22 февраля 2015 г. 21:03 Размещена в авторской колонке slovar06 Так я почав писати роман, але я тільки починав. бо роман то мав бути не мій, а колективний. Ми зійшлись групою — романісти-сюжетники — я, Трублаїні, Владко, Шовкопляс, Кальницький, ще хтось, і вирішили протягом двотрьох тижнів написати і видати роман. То мав бути воєнний роман-з сюжетом подій, які от зараз відбувалися на фронті й в тилу. Цей роман, за нашім задумом, мав негайно ж потрапити на позиції, для читання воїнам, що зустрічають ворога зі зброєю в руках. Роман змістом патріотичний, духом-войовничий, фабулою-пригодницький. Ми визначили хід думання для кожного співавтора майбутнього колективного твору, приблизно накреслили сюжет і дали волю фантазії кожного для компонування фабульних перипетій. Мені колектив доручив написати перший, вступний, розділ, з якого б читач дістав загальну уяву про сюжетні перспективи, а головне, в якому був би виписаний-«закладений», так би мовити, для всіх-образ головного героя: його характер, попередні біографічні моменти, світогляд і сітуація, в якій він починав свою участь у війні. Здається, ми дали йому прізвище Савчук, і роман, либонь, так і мав називатися:«Пригоди капітана Савчука». Була навіть, заготована обкладинка-її, власне, скопійовано з популярних колись, за старих часів, ба й не забутих ще й в ті роки, дешевих видань сищиків-Шерлока Холмса, Ната Пінкертона, Ніка Картера, Боба Рулана, російського сищика Путіліна тощо. Традицію подібних щонедільних видань повторювано і за радянських часів: в Росії- для серії «Месс Менд», на Україні- випуски «доктора Вецеліуса» (Майк Йогансен), от не пригадаю вже назв. В правому кутку обкладинки, в овалі, був портрет капітана Савчука, в центрі сторінки- назва; а чи писали ми прізвища авторів? Цей роман ми почали друкувати: я вичитав навіть верстку мого розділу і, здається, розділів Трублаїні та Владка. На тому, либонь, наш колективний твір і припинився: прийшли надто важливі події, що запанували над нами цілком, та й розпався колектив. Трублаїні пішов до армії; Шовкопляс став начальником штабу дивізії копачів протитанкових споруд; Кальницький заступив на пост консультанта міського штабу протиповітряної оборони; Владко прийняв начальствування над ополченською групою Спілки письменників; мене цілковито поглинули найскладніші організаційні справи. Ю. Смолич. Твори у восьми томах. К. Дніпро. 1986. Том 7. Розповіді про неспокій с.386-387 Те ж саме: «У дорозі молодій і вічній» (спогади про Миколу Трублаїні). уп. В. Борщевського та А. Подолинного. К. Веселка. 1977. с.125-126 Ю. Смолич. Над спільною книгою. *** Чи є у Вас? В. Владко. Настоящие бойцы: Рассказ / Рис. А. Резниченко // Юный ленинец (Киев), 1944, 23 января (№4) – с.4; 3 февраля (№5) – с.4 В. Владко. Начало биографии: Рассказ / Рис. А. Дайца // Юный ленинец, 1944, 25 марта (№12) – с.4; 5 апреля (№13) – с.4 З повагою і надією, Вячеслав