БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
В дитинстві Юрій Дмитрієв (справжнє прізвище Едельман) не мріяв про професію біолога, тим більше про письменницьку діяльність. Понад усе він любив ходити в ліс, у діброву, яка була недалеко від дому. Вдома у нього були: і акваріум з рибками, і собаки, і пташки, і маленькі звірята. Потрапляли тваринки до Юрія, як правило, хворі та немічні, напівзамерзлі або вмираючі з голоду. Одужавши, набравшись сил, вони знову повертались у рідну стихію. А ще було в домі багато книг, особливо про природу.
Так минуло дитинство. Шкільні роки були затьмарені Великою Вітчизняною війною.
Після війни Ю.Дмитрієв працював у газеті, одночасно закінчив Московський університет і став викладачем у школі. Його любили учні і цінували колеги.
Безумовно, вчитель Юрій Дмитрієв міг би продовжувати викладання в школі, віддаючи перевагу лісовим прогулянкам і читанню книг про природу. Спочатку все так і було. А потім один випадок у лісі - знищення дерев у корисливих цілях - змінив його долю. У Юрія Дмитрієва народився задум написати твір, який би допоміг мільйонам хлопчиків і дівчаток стати справжніми захисниками рідної природи. І незабаром на сторінках газети "Московский комсомолец" з'явилась повість "Зеленый патруль".
Історію взаємовідносин людини і тварин з найдавніших часів і до наших днів Ю.Дмитрієв розкрив у двох книгах під загальною назвою "Человек и животные". Науково-художня повість "Здравствуй, белка! Как живешь, крокодил?" присвячена "мові тварин". А "Большая книга леса" вчить нас зовсім по-іншому подивитися на, здавалося б, знайомі незабудки і братки, берези і клени, на синиць і дятлів, їжачків і летючих мишей. Всі ці твори образні, поетичні, в той же час достовірні, написані на високому науковому рівні. Вони пронизані гучним закликом берегти не тільки для себе, а і для майбутніх поколінь чудовий світ природи - світ, без якого не може бути життя на Землі.
За книги "Соседи по планете" в 1982 році Ю.Дмитрієв був нагороджений Міжнародною Європейською премією.