БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Іван Сергійович Соколов-Микитов - письменник, моряк, мандрівник, мисливець, етнограф - народився в сім'ї управляючого лісним маєтком.
Дитинство майбутнього письменника пройшло на Смоленщині, серед незайманих лісів, на берегах звивистої і неповторної річки Угри. Коли хлопчику виповнилось десять років, батько відвіз його у Смоленськ і віддав у реальне училище, з п'ятого курсу якого він був виключений "за підозріння в належності до учнівських революційних організацій". Юнак став відвідувати приватні сільськогосподарські курси,- єдиний навчальний заклад, де не вимагалось свідоцтва про благонадійність. Проте заняття були не до душі майбутньому письменникові. Він пробує писати, а після зустрічі з О.Ремізовим остаточно вирішує покинути курси і зайнятися літературою.
Іван Сергійович прийшов у літературу людиною бувалою, навченою досвідом. У його біографії - робота в провінційній газеті і морська служба на флоті, поневіряння по чужих країнах, захоплення авіацією... Він - "брат-жалібник" під час першої світової війни, солдатський депутат у Петроградській Раді, учасник північних морських експедицій - про все коротко не розкажеш.
Сотні оповідань і повістей, нарисів і замальовок подарував читачам цей письменник. Він написав багато прекрасних книг про пригоди в морях, про далекі країни, про подвиги дослідників. Але про що б не писав Соколов-Микитов, у центрі його уваги - людина і її праця, людина та її ставлення до природи. Людина і природа у письменника завжди перебувають у складному взаємозв'язку, вони виступають як рівні в живому світі.
Твори Соколова-Микитова це своєрідна енциклопедія з питань географії, біології, ботаніки, економіки. Вони допомагають краще зрозуміти природу, пробуджують інтерес до знань, а головне - виховують любов до Батьківщини, повагу до людини-трудівника.
Легко і невимушено письменник розмовляє з читачем, веде його за собою в ліс, на річку, в поле, в мовчазну замерзлу тундру. Він вводить читача у світ природи, привчає стежити і дивуватись тому, що раптово відкривається перед його зором.
Іван Сергійович був добрим знавцем усіх видів полювання: і на ведмедя, і на вовка, і на зайця, і на хутрового звіра. Головною здобиччю після кожної мисливської вилазки були написані ним книги - правдиві, дихаючі теплом любові до рідної землі, співчуттям до " братів наших менших". Живописними є його оповідання "На глухарином току", "Звуки весны", "Первая охота" та інші.
Безліч разів видавались найкращі оповідання та збірки про природу та тварин. Найбільш популярні з них: "Белые берега", "Вертушинка", "Год в лесу", "Дружба зверей", "Заячьи слезы", "Листопадничек", "Лисьи увертки", "На родине птиц", "От весны до весны".
Останні два десятиліття життя Соколов-Микитов жив в Карачарові, в лісовому будиночку. Саме в ці роки він багато пише або (коли погіршується зір) надиктовує близьким свої найкращі твори про рідну природу, про дерева, квіти, птахів, тварин. Головна думка всього написаного ним: любіть живе! Любіть "братів наших менших" - і самі ви станете кращими, цікавішими.