Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Масові заходи
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Освітні заклади Києва
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проект "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ

      Є письменники, що цілком віддали своє життя дитячій літературі - дуже важкій, іноді мало поміченій, літературній роботі.
      Серед них, ніби айсберг, височить постать чудової поетеси Наталі Забіли, чиє життя покладено на олтар служіння Дитячій Музі.
      Народилася письменниця 5 березня 1903 року в місті Петербурзі у дворянській родині – в родині з великими мистецькими традиціями. В числі її предків – відомий поет-романтик Віктор Забіла; дід поетеси – Парамон Забіла – академік-скульптор, автор відомих творів: бюстів Т.Шевченка, М.Гоголя, пам’ятника О.Герцену в Ніцці. Батьки Наталі вчилися в художньому училищі Штігліца. Отже, дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом, і це, певна річ, вплинуло на її розвиток, художні смаки. Вона багато читала, зокрема, твори Т.Шевченка, і вже в дитинстві пробувала писати вірші.
      1917 року сім’я переїжджає в Україну й оселяється в невеличкому селищі Люботин Харківської області. Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити. Наталя закінчує прискорений курс гімназії, працює на різних посадах, кілька років вчителює в селі Старий Люботин під Харковом. Роки вчителювання багато дали майбутній письменниці – вона дістала чимало безпосередніх вражень про учнівське життя, навчилася бачити в кожному малюкові особистість. У 1925 році Наталя Забіла закінчила історичне відділення Харківського інституту народної освіти. Ще в студентські роки Наталя пише твори для дітей, прозу та поезію. У 1924 році у кам’янець-подільській газеті “Червоний кордон” був надрукований перший вірш Наталі, який мав назву “Війна – війні”.
      Після закінчення інституту працювала співробітником редакції журналу “Нова книга”, в Українській книжковій палаті.
      У 1926 році вийшла перша книжка її поезій “Далекий край”, а 1927 – перша книжка для дітей – оповідання “За волю” та “Повість про Червоного звіра”.
      Видавши 1928 року віршоване оповідання для малюків “Про маленьку мавпу”, Наталя Забіла твердо стає на шлях творення дитячої літератури. І хоч час від часу у неї виходять книги й для дорослого читача, однак твори для дітей стають її покликанням, її щоденною турботою і з часом приносять їй заслужений успіх і любов мільйонів юних читачів. В 1930 році вона остаточно переходить на творчу роботу, маючи вже десяток – хай здебільшого й невеличких за обсягом – книжок. Більше половини з тих поетичних і прозових збірочок адресувалися юному читачеві: “Пригоди з автобусом” (1928), “У морі” (1929), “Про Тарасика й Марисю” (1930), “Ясоччина книжка” (1934). Пізніше, вже в повоєнний час, вона випустила кілька ліричних збірок поезії для дорослих.
      У роки Великої Вітчизняної війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал “Барвінок”. Близько 200 книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користуються збірки: “Під ясним сонцем” (1949), “Веселим малюкам” (1959), “У широкий світ” (1960), “Оповідання, казки, повісті” (1962), “Стояла собі хатка” (1974), “Рідний Київ” (1977, 1982), а також “Вибрані твори” в чотирьох томах (1984).
      Творчий доробок Наталі Забіли характеризується різноманітністю тем і жанрів. Не випадково український поет Валентин Бичко назвав її творчість “материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою”. Просто і дохідливо розповіла письменниця малюкам про життя наших далеких предків у п’єсі-фантазії “Перший крок” (1968) та у драматичній поемі “Троянові діти”, яка є поетичним переказом “Слова про Ігорів похід”, присвятивши її 1500-річчю заснування Києва. У 1972 році ці твори були відзначені літературною премією імені Лесі Українки.
      Поетеса широко відома як перекладач та популяризатор в Україні дитячої літератури інших народів. Їй належать переклади творів О.Пушкіна, М.Некрасова, С.Михалкова, А.Барто, С.Маршака, К.Чуковського. Плідно вона працювала і в галузі перекладу з французької, польської та інших мов. Твори письменниці перекладалися багатьма мовами.
      Крім того, Наталя Забіла була автором підручників “Читанка” для другого класу (1933) і “Читанка” для третього класу (1939), які перевидавалися кілька разів.
      Наталя Забіла вела велику громадську роботу. Протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради Дитвидаву, виступала на письменницьких з’їздах і нарадах з питань дитячої літератури як критик і літературознавець.
      Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985 року.

***

     
      Одним з найкращих творів Наталі Забіли є цикл віршованих оповідань “Ясоччина книжка” (1934). Ця невеличка за обсягом збірка складається з восьми коротких оповіданнячок, об’єднаних однією героїнею – маленькою дівчинкою Ясею. Від першого оповідання “Ясоччин садок” до заключного “Ведмедикова хатка” проходить рівно рік – від зими до зими.
      Зростає маленька Ясочка, вигадниця та витівниця. Навіть якщо вона захворіє, то і вдома знаходить гру – організує свій дитячий садок, в якому живуть її іграшки.
      Захопленням світом, прагненням до щастя пронизане оповідання «Ясочка на річці». Одночасно в кожному з оповідань Наталя Забіла обов’язково показує формування важливих рис характера дитини. Ось Яся допомагає малюку Юрасику, який злякався жаби, ось малює будинок, дитину, ліс. Маленька художниця живо сприймає оточуюче, великий та дивовижно різноманітний світ, який вперше відкривається перед її очами. Граючи, вона оживляє все навколо себе і навіть свій олівець-малювець, який нібито сам починає малювати на Ясоччиному малюнку дощик (“Олівець-малювець”).
      Ясочка дуже уважно прислуховується, придивляється до оточуючого її світу. І коли інші діти бачать на прогулянці в лісі тільки горіхи і в захваті зривають їх, то Ясочка помічає інше – веселу білку, вона спостерігає її повадки, не може відірвати погляду від невідомого поки життя (“По горіхи”). Світ для Ясочки повний фантастики, в ньому оживає навіть її улюблений ведмедик; а може він поділиться з дівчинкою смачними подарунками від північних оленів і ведмедів (“Ведмедикова хатка”).
      Яся смілива, допитлива, розумна дівчинка. Вона всім цікавиться, все прагне пізнати. Наталя Забіла всі ці риси не описує загальними словами, а показує в живій дії, у зіткненні маленької героїні з самим життям. Поетеса всебічно розкриває яскравий портрет Ясочки в динаміці змін і зростання.
      Яся усюди несе в собі цікаву дуже своєрідну, абсолютно індивідуальну рису, якесь симпатичне, чисто дитяче лукавство, за яке її не можна корити, бо воно не злісне, а безпосереднє і має тенденцію перерости у кмітливість, винахідливість.

 
Останнє оновлення: 12/12/2019
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей