Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Масові заходи
Клуби за інтересами
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес з минулого
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Освітні заклади Києва
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проект "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

Додатки

Володимир Мономах. "Поучення дітям..." (уривок)
"Сценарії"
"Приклад розставляння приборів"
"Як правильно тримати виделку і ніж під час їжі"
"Способи складання серветок"
"Схема розсаджування гостей за столом"

 

Попередня До змісту


Додаток 1

Володимир Мономах

ПОУЧЕННЯ ДІТЯМ...
(Уривки)

      Я, недостойний, дідом своїм Ярославом, благословенним, славним, нареченний у хрещенні Василієм, [а] руським іменем Володимир, отцем улюбленим і матір'ю своєю [з] Мономахів у благочесті наставлений, дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучення вам, улюбленіші задля християнських людей, бо скільки оберіг [їх] я по милості Божій і отчою молитвою од усяких бід!
      Сидячи на санях, помислив я в душі своїй і воздав хвалу Богові, що Він мене [до] сих днів, грішного, допровадив. Тому, діти мої чи інший хто, слухавши сю грамотку, не посмійтеся, а кому [вона] люба [із] дітей моїх,- нехай прийме він її в серце своє і не лінуватися стане, а так, як і [я], труждатися.
      Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть начаток всякому добру.
      Якщо ж кому нелюба грамотка ся, хай не насміються чи так ото скажуть: "На далекій путі та на санях сидячи, нісенітницю ти єси мовив".
      Зустріли бо мене посли од братів моїх на Волзі, кажучи: "Поспіши до нас та виженемо ми обох Ростиславичів, а волость їхню однімем. Якщо ж ти не підеш із нами - то ми [самі] собі будемо, а ти [сам] собі". І сказав я: "Хоча ви й гніваєтеся - не можу я вам іти, ні хреста переступити".
      І, одрядивши їх [та] взявши Псалтир, я в печалі розігнув його, і се мені випало: "Чого печалуєшся, душе [моя] ? Чого непокоїш мене?" Та інше. А потім зібрав я слівця сі любі, і склав по порядку, і написав. Якщо вам останні не до вподоби, то Попередні [хоча] приймайте.
      "Чого печальна, єси, душе моя? Чого непокоїш мене? Уповай на Бога, тому що я буду славити Його!"
      "Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на Господа, заволодіють землею. Бо іще трохи - і не стане нечестивого, шукатиме він місця свого - і не знайде [його]. А кроткії унаслідують землю [і] радуватимуться у тривалому мирі. Підстерігає грішний праведного і скрегоче на нього зубами своїми. Господь же посміюється над ним, бо бачить, що прийде день Його [...]"
      Воістину, діти мої, розумійте, як ото єсть Чоловіколюбець-Бог милостив і перемилостив. Ми, люди, грішні є і смертні, а коли нам хто зло вчинить, то ми хочем його пожерти і кров його пролити найскоріш. А Господь наш, володіючи і животтям і смертю, согрішення наші, вищі од голови нашої, терпить [раз], і знову, і до [скону] живоття нашого [...]
      Тож, Бога ради, не лінуйтеся, я благаю вас, не забувайте трьох діл тих, бо не є важкі вони [...]
      А се - мізерного, слабого ума мойого поучення. Послухайте мене, якщо не все прийміте, то [хоч] половину.
      Якщо вам Бог зм'якшить серце, то сльози свої пролийте за гріхи свої, кажучи: "Як ото блудницю, і розбійника, і митника ти помилував єси, [Господи], так і нас, грішних, помилуй". І в церкві се дійте, і [спати] лягаючи. Не пропустіте ж ні одної ночі. Якщо ви при силі, [хоч раз] поклонітесь до землі, а коли вам стане немічно - то тричі. І сього не забувайте, не лінуйтеся, бо тим нічним поклоном і співом [молитви] чоловік побіждає диявола,- і що за день людина согрішить, то сим ізбавляється [од гріха]. Навіть і на коні їздячи, [коли] не буде [у вас] ні з ким діла [і] якщо інших молитов не умієте ви мовити, то "Господи, помилуй" благайте без перестану потай,- бо ся молитва єсть ліпша од усіх. [Молітеся краще], ніж думати нісенітницю, їздячи.
      Усього ж паче - убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської.
      Річ мовлячи і лиху і добру, не клянітеся Богом, ні хрестітеся, бо немає ж [у сім] ніякої потреби. А якщо ви будете хреста цілувати братам чи [іншому] кому, то [робіть се], лише вивіривши серце своє [...]
      Паче всього - гордості не майте в серці і в умі. А скажімо: "Смертні ми єсмо, нині - живі, а завтра - у гробі. Се все, що Ти нам, [Боже], дав єси,- не наше, а Твоє, [його] нам поручив Ти єси на небагато днів". І в землі не ховайте [нічого],- се нам великий єсть гріх.
      Старих шануйте, як отця, а молодих - як братів.
      У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь ні на тивуна , ні на отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.
      На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вборзі, не розгледівши [все] через лінощі, бо знагла людина погибає.
      Лжі бережіться, і п'янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло.
      А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях,-не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете і де станете,- напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде,- чи простий, чи знатний, чи посол,- якщо не можете дарунком,- [то] їжею і питвом. Вони бо, мимоходячи, прославлять чоловіка по всіх землях - або добрим, або лихим.
      Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте.
      Жону свою любіте, але не дайте їм, [жінкам], над собою власті.
      А се вам основа всього: страх Божий майте вище над усе.
      Якщо забуваєте [се] все, то часто перечитуйте: і мені буде без сорома, і вам буде добре.
      А коли добре щось умієте - того не забувайте, а чого не вмієте - то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п'ять мов,- а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж - усьому [лихому] мати: що [людина] вміє - те забуде, а чого ж не вміє - то того не вчиться.
      А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насамперед до церкви [ходити]. Хай не застане вас сонце на постелі,- так бо отець мій діяв блаженний і всі добрії люди достойні [...]
      А тепер я вам розповім, діти мої, про труд свій, тому що труждався я, походи діючи і лови, [з] тринадцяти літ [...]
      А так труждався я, лови діючи: з тих пір, коли сів я в Чернігові, а з Чернігова вийшовши і до [сього [ року - по сто [звірів] загонив я і брав без усякого зусилля,- окрім іншого лову, крім [лову] турів,- тому що з отцем ловив я всякого звіра.
      А се я в Чернігові робив: коней диких своїми руками зв'язав у пущах десять і двадцять, живих коней, а крім того ще, по [ріці] Росі їздячи, ловив я своїми руками тих же коней диких. Два тури на рогах підкидали мене з конем, олень мене один бив [рогами] і два лосі - один ногами топтав, а другий рогами бив. Вепр мені на бедрі меча одірвав, ведмідь мені біля коліна пітник укусив, лютий звір скочив до мене на бедра і коня зо мною кинув [на землю], та Бог мене уцілілим зберіг. І з коня багато я падав, голову собі розбив двічі, і руки й ноги свої покалічив, у юності своїй покалічив, не бережучи живоття свойого, ні щадячи голови своєї.
      Що належало робити отроку моєму - те сам я робив: діла на війні і на ловах, уночі і вдень, на спеці і на холоді, не даючи собі супокою. На посадників не покладаючись, ні на биричів, сам робив я [все], що було треба. Весь порядок і в домі своїм - се я наводив, і в ловчих ловчий порядок сам держав, і в конюхів, і про соколів, і про яструбів [я сам дбав].
      Також і бідного смерда, і вбогу вдовицю не давав я сильним обидити, і за церковним порядком, і службою сам наглядав.
      Та не осудіте мене, діти мої, ні інший хто, прочитавши [се], бо не хвалю я себе, ні одвагу свою, а хвалю Бога і прославляю милість Його, що мене, грішного і недостойного, стільки літ оберігши од того смертного часу, не лінивим мене, недостойного, сотворив був, [а] на всякі діла людські здатного.


Додаток 2

Сценарії

      Андреева М. Мы живем среди людей: Лит. игра по искусству общения для учащихся 7-9 кл. // Шк. б-ка.- 2001.- № 5.- С. 34-36.
      Бойчук Л. Турнір лицарів: Сцен. до тижня культури // Розкажіть онуку.- 1996.- № 21-22.- С. 23.
      Іваницька П. Міцне коріння дітей у доброму ґрунті батьків // Іваницька П. Шлях до вівтаря власного серця.- Рівне, 2000.- С. 92-110.
      Козакова В. Привітання - прояв ввічливості // Розкажіть онуку.- 1998.- № 9, трав.- С. 22-23.
      Кравченко Е. "Звездночас" вежливости // Воспитание школьников.- 2001.- № 1.- С. 76-77.
      Тиждень ввічливості // Дивоколо веселих та кмітливих: Зб. ігрових конкурс. програм, свят, театраліз. дійств.- Кам'янець-Поділ., 2000.- С. 66-72.
      Федун Г. Ласкаво просимо в "Школу ввічливості": Сцен. ранку // Розкажіть онуку.- 1998.- № 20, жовт.- С. 49.
      Чернецкая Ю. Наш друг светофор // Воспитание школьников.- 2001.- № 1.- С. 76-77.
      Чистяков В. Леді та джентльмени: Гра для підлітків / Худож. О. Александрова, О. Яроханова.- К.: Грайлик, 1993.- 15 с.:
      Школенко Ю. Сценарій конкурсу "Турнір ввічливості" // Шкіл. світ.- 2000.- № 4 (20), лют.- С. 6.


Додаток 3


Додаток 4


Додаток 5


Додаток 6

Схема розсаджування гостей за столом

 
Останнє оновлення: 5/20/2019
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей