Наша адреса: 03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
	Пошук по сайту

"Дитяча література і дитячий письменник
в формуванні інтелекту і духовності
сучасної української нації"

 

В своїй книзі "Панна квітів" Валерій Шевчук писав, що для дорослих писати легше, ніж для дітей. Ці слова добре розуміють літератори в Україні, які працюють в жанрі дитячої літератури. Тому книги для дітей народжені Любов'ю.

Про велику Любов думав, мабуть, безвісний іспанець, створюючи безсмертного "Лассарільо". Це був один з перших художніх творів про дитину. З Любов'ю пов'язане народження першої, як вважають європейські дослідники, дитячої книги "Зеркало юного хлопчика" Йорга Вікрама.

Чотири з половиною століття мудрі дорослі допомагають дитині відкрити світ мовою Слова і Ілюстрації. Що робимо ми - дитячі літератори для нашого майбутнього?

Скільки книг ми друкуємо?

Облік всіх книг, надрукованих у державі, ведуть спеціалісти Національної Книжкової Палати України. Вони аналізують і пильно бережуть будьяку отриману інформацію. Честь їм і хвала.

На жаль, рахувати їм з кожним роком доводиться все менше і менше. Динаміка вітчизняного книговидавництва жахлива. В 1998 році в Україні було надруковано 7065 найменувань книг загальним тиражем 44 млн. 150 тис. примірників. Тобто, кожний середньостатистичний українець мав один примірник. 1999 рік приніс 4720 виданих книг загальним обсягом 18 015 000 примірників. Тобто, одна книга на трьох.

В дитячій літературі цифри також невтішні. В 1998 році світ побачили 235 художніх дитячих книжок українською та російською мовами. В 1999 році ці показники зменшились вдвічі: 124 книги загальним обсягом 709 400 примірників.

Якою мовою друкують наші книжки?

Повернення українців до своїх витоків викликає потребу в дитячій книзі на рідній мові. Українське слово убивали триста років. Постає питання: скільки років потрібно для його відродження?

Наскоком проблему не вирішити. Затягувати на десятиріччя - теж не вихід. Мудрість і послідовність вітчизняних видавців дає свої перші паростки. Зростає кількість українських книжок в південних і східних "російськомовних" регіонах. Вперше за десять років відсоткове співвідношення російських і українських видань показало позиції видавців: 16,1 відсоток становлять книжки російською мовою, 83,9 відсотків - українською.

Здається, питання мови в дитячій літературі відпаде саме по собі, коли в державі будуть виходити ошатні, недорогі, чудово ілюстровані книги мовою держави.

Позитивні приклади вже є. Взяти хоча б видавництво "Дніпрокнига" (м. Дніпропетровськ) в традиційно "російськомовному" регіоні. Видані за три роки 58 книжок ділом доводять, що книга не тільки товар, підлеглий поборам і податкам, але і складова знань, яка зрощує теперішнє і майбутнє покоління незалежної держави.

Рівняймось на лідерів!

В останні два-три роки, заводячи мову про лідерів вітчизняного дитячого книгодрукування, ми називаємо київські видавництва "Веселка" і "Махаон-Україна". Дійсно, половина всіх дитячих книжок випускають саме вони. Сьогодні ці видавництва, що називається, "на слуху". Маючи вихід на крупні засоби масової інформації, вони поширюють інформацію про свою діяльність на всю Україну. Видавництвам, що знаходяться в обласних центрах, залишається обласний інформпростір.

На початку листопада зі Швейцарського Базеля, з штаб-квартири Міжнародної спілки дитячої книги (ibbY) ЮНЕСКО надійшла звістка - переможцем всесвітнього конкурсу художників-ілюстраторів дитячих книжок стала дніпропетровчанка Наталя Музиченко.

Розповідає президент Української національної секції ibbY Тетяна Щукіна (м. Дніпропетровськ):
- Три роки тому була створена наша секція. Народження нової громадської організації не було обставлене презентаціями чи гучними подіями. Ми розробили низку заходів по популяризації української національної дитячої книжки. Разом з видавництвом "Дніпрокнига" та Асоціацією дитячого читання започаткували серію "Чарівна книжечка". На сьогодні народжено 12 книжок. Одну з них - "Казку про красуню і злу бабу", представили на всесвітній конкурс. Чесно кажучи, на перемогу не сподівались.

Отриманий почесний диплом такої вельмишановної організації, якою є Міжнародна спілка дитячої книги, є свідченням того, що українську дитячу книгу в світі узнали, і наші художники спроможні працювати не гірше своїх колег в інших країнах, які традиційно вважаються провідними в справі дитячого книгодрукування.

Хто і як працює з дитячою книгою?

Цей нелегкий тягар лежить на плечах шкіл та бібліотек, батьків і позашкільних закладів. Проблем безліч. Це, по-перше, поповнення фондів бібліотек. Кошти останнім часом не виділяються, тобто бібліотеки в своєму розвитку зупинились. Більшість бібліотек не укомплектовані повністю штатами. Тисячі ентузіастів-бібліотекарок по всій Україні за символічну заробітну платню в неотоплюваних приміщеннях продовжують сіяти добре та вічне. Сьогодні серйозна робота по пропаганді книги скоріше виняток, ніж правило.

Для цільових програм потрібне з'єднання ланцюжка: школа-родина-бібліотека, вирішення питання фінансування, створення координаційного центру, бачення кінцевої мети і т. ін.

А як це зробити, коли немає фінансування - головного елементу цього ланцюжка?

В Криму, як і в інших регіонах України, цю справу ведуть ентузіасти. Бачачи байдужість держави, сотні фанатів дитячого читання взялись за діло. Клуби і осередки, часто за власний кошт, випускають альманахи, невеличкі за обсягом збірки дитячих творів.

Дорослі поети і прозаїки в епіцентрі колокнижкових подій. Об'єднавшись в секцію дитячої літератури, вони продовжують писати. В жовтні на Загальнокримському літературному фестивалі "Кримська альгамбра", який зібрав 300 "дорослих" і "дитячих" літераторів півострова, дитячі письменники вирішили відкрити виставку своїх творів, надрукованих за останні три роки. Треба сказати, що така подія в дитячій літературі в Криму відбувається вперше. На виставку, що 14 грудня проходила в Кримській республіканській бібліотеці ім. В.Н. Орлова, потрапило більше 50 творів. На жаль, тільки менше десятка з них надруковано на книжкових фабриках. Решта - в малотиражних друкарнях. Такі однокольорові книжки різко відрізняються від своїх більш щасливих родичів.

Рукописи деяких з них не перший рік чекають своєї черги у видавництвах: от і не витримала душа поета і на свій кошт народила накладом в 300-500 примірників своє дитя. І що тобі робити, коли у держави немає коштів на книги для свого майбутнього?
Ці досить скромні книжки народжені Любов'ю до своєї землі, до дитини. Їхні автори добре розуміють завдання - бути вихователем патріотизму, плекання національного свідомого покоління, до рук якого має перейти майбутнє держави. Після Сімферополя цю виставку побачать шанувальники дитячої книги в Ялті і Севастополі, Феодосії і Судаку.

"Місто тисячі письменників"

Таку назву дали дорослі феодосійці програмі роботи з дитячою книжкою. А почалось все в травні 1997 року, коли в невеличкому приморському місті вперше пройшов "Тиждень видавництва "Веселка". По радіо і в газетах пролунали заклики: "Давайте писати книжки!". Бібліотекарі "пішли в народ". Активісти розробили плани залучення дітей до читання. В школах з'явились об'яви про початок літературного конкурсу.

Першими відгукнулись діти з інтернату для слабочуючих дітей. Доля зробила їх не такими, як всі. Створена ними "Моя перша книжка" обсягом в півсотні сторінок і видана накладом всього 200 примірників розказала, наскільки діти талановиті. Потихеньку в журі побіг струмочок саморобних книжок. Для стотисячної Феодосії перша сотня творів стала показником вірної дороги.

Міська газета - орган міськвиконкому заснувала в 1998 році "Дитячу літературну сторінку". Пожвавішала черга в дитячих бібліотеках. Замість жувальних гумок і заокеанських дешевих розважальних коміксів батьки частіше стали дарувати дітям книжки.

Через рік організатори програми "Місто тисячі письменників" зрозуміли необхідність створення власного літературного видання. Так, за допомогою феодосійської нафтобази і морського торго
вельного порту народилася своя літературна газета "Місто тисячі письменників". Наклад 1000 примірників розповсюджується безкоштовно.

Двомовність видання - російською і українською мовами в "російськомовному" Криму нікого не засмучує. Місцеві вчителі не роблять з цього проблеми. Вони просто працюють з дітьми, вивчаючи з ними державну мову. Сьогодні в Феодосії нікого не здивуєш книжковими виставками, конкурсами ілюстрацій, створеними своїми руками саморобними книжками. Дитяча книга в Криму живе. Працюють задля майбутнього дитячі літератори.