Наша адреса: 03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
	Пошук по сайту

Бібліотека і наукові дослідження

Становлення Державної бібліотеки України для дітей як науково-дослідної установи, спеціалізованого центру з проблем дитячого читання розпочалося ще у 70-роки. За час, що пройшов, бібліотека займалася дослідженням найрізноманітніших проблем обслуговування дітей. Серед них, для прикладу, доцільно назвати лише деякі: "Поточні надходження та їх використання в обласних і республіканській бібліотеці для дітей" (1970-1974 рр.), "Проблема підвищення рівня пропаганди літератури суспільно-політичної тематики серед читачів-дітей в умовах централізації" (1976-1981 рр.), "Підвищення рівня пропаганди літератури серед учнів 5-8 класів на допомогу вивченню природничих наук" (1982-1986 рр.), "Бібліотека і книга у процесі трудового виховання і профорієнтації читачів-учнів 7-8 класів у світлі завдань реформи школи" (1986-1990 рр.), "Читацькі інтереси та попит на українську художню літературу в бібліотеках республіки" (1988-1992 рр.), "Проблема підвищення соціального престижу бібліотеки для дітей у сучасних умовах" (1991 р.) тощо. Як видно з цих назв, об'єктами вивчення у різний період ставали головні компоненти бібліотечного процесу: читач, його інтереси і запити, книжкові фонди, довідковий апарат, мережа бібліотек, підвищення кваліфікації працівників тощо. Принципово важливим для наукової роботи бібліотеки було залучення до неї фахівців суміжних наук: педагогів, психологів, соціологів, а також працівників різних підрозділів бібліотеки, що дозволило збагатити зміст і методику досліджень, наблизити наукову роботу до практичних потреб дитячих бібліотек.

На початку 90-х років у науково-дослідній роботі пріоритетне місце зайняло, до речі, вперше у бібліотечній практиці України, вивчення історичного минулого вітчизняних дитячих бібліотек. Виступивши організатором такого фундаментального дослідження, Державна бібліотека України для дітей залучила до співпраці як співвиконавців обласні бібліотеки для дітей, наукових працівників Київського національного університету культури і мистецтв, Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв; створила авторський колектив у складі провідних спеціалістів як бібліотеки, так і науковців названих вище установ, визначила терміни дослідження і основні його напрями. Науковим керівником дослідження стала директор Державної бібліотеки України для дітей, заслужений працівник культури А.С. Кобзаренко, а науковими консультантами і редакторами - кандидати педагогічних наук, доктори В.С. Бабіч, Т.О. Долбенко; кандидати педагогічних наук, доценти Н.С. Дяченко, Л.П. Каліберда, Н.О. Новикова та ветеран бібліотечної справи Г.І. Погребняк.

Надзвичайно важливим для дослідження було чітке визначення відповідних хронологічних періодів: кінець ХІХ ст. та початок ХХ ст. (до 1917 року); 1920-1940 рр.; 1941-1945 рр.; 1946-1959 рр.; 1960-1974 рр.; 1975-1984 рр.; 1985-1993 рр.

Складовими частинами дослідження стали питання, які завдяки детальному вивченню процесу розвитку бібліотек для дітей поступово визначилися. Це: створення максимально повної бібліографії з історії бібліотек для дітей; поєднання історичної періодизації з проблемно-тематичним спрямуванням їх діяльності, що дає змогу вивчати історію дитячих вітчизняних бібліотек як хронологічно-цілісний процес; підготовка ґрунтовних фактологічно вивірених матеріалів, що стосуються історії конкретних бібліотек регіонів (сільських, міських, районних, обласних).

Історіографічний характер наукового дослідження та багатоаспектність досліджуваних проблем передбачали також систему взаємодоповнюючих наукових методів як теоретичного, так і практичного спрямування. Це, зокрема: аналіз відповідної теоретичної літератури, матеріалів попередніх наукових досліджень та літературних джерел; інтерв'ю; бесіди; анкетування; опитування; систематизація та узагальнення наукових фактів; статистична обробка матеріалів; аналіз бібліотечної документації тощо.

Слід зауважити, що дослідження цієї вагомої соціально значимої проблеми передбачало декілька основних етапів. Перший з них, чи не найголовніший, - пошук і максимально повний збір відповідних матеріалів. Дослідники використали документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО), Київського обласного архіву, Державного міського архіву Києва, архівів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України (річні звіти обласних, міських, районних, сільських бібліотек для дітей, численні узагальнюючі довідки про результати комплексних і тематичних перевірок стану діяльності бібліотек, тексти доповідей і виступів бібліотечних працівників на нарадах, семінарах, конференціях, накази і розпорядження органів влади, що стосувалися діяльності бібліотек для дітей; постанови Уряду СРСР і Української РСР, директивні матеріали ЦК ВЛКСМ, Міністерств культури і освіти, Комітету у справах культурно-освітніх установ УРСР), матеріали, надіслані обласними бібліотеками, а також праці відомих теоретиків і практиків бібліотечної справи.

Різностороннє вивчення матеріалів здійснювалося одноразово з вивченням соціокультурної ситуації в країні за такими напрямами: "Становлення та розвиток мережі дитячих бібліотек України", "Розвиток фондів бібліотек для дітей, їх формування, організація та збереження"; "Опис, систематизація, система каталогів"; "Бібліотечне обслуговування юних читачів"; "Бібліографічна діяльність дитячих бібліотек"; "Організаційно-методичне забезпечення роботи дитячих бібліотек"; "Науково-дослідна робота дитячих бібліотек України".

Все це дало можливість дослідити історію створення та розвитку бібліотек для дітей не самих по собі, а у взаємозв'язку з процесами розвитку суспільних, політичних, соціально-економічних процесів, та науково її аргументувати.

В міру узагальнення певних періодів діяльності бібліотек вже почали виходити друком окремі видання. Так, у 1997 р. побачили світ матеріали "Державній бібліотеці України для дітей - 30 років", а в 1998 р. - праця "Робота з читачем дитячих бібліотек України у повоєнні роки" (дослідники Н.Г. Ашаренкова та Л.В. Гільманова). В останній досліджено напрямки, зміст, форми, а також стан мережі, книжкові фонди, матеріально-технічна база та кадровий склад дитячих і шкільних бібліотек у 1945-1955 роках. Заслуговують високої оцінки ґрунтовні праці "Історія Вінницької державної обласної бібліотеки для дітей" та "Історія бібліотек для дітей Вінницької області", видані у 1999 р. (дослідник С.П. Кваша). Привернув до себе увагу ювілейний збірник "История становления и развития Центральной детской библиотеки им. А.П. Гайдара г. Севастополя" (2001 р.).

Ми цією статтею розпочинаємо публікувати цикл матеріалів, в яких поступово, згідно з прийнятою періодизацією та напрямками, висвітлюватиметься історія дитячих бібліотек, життєвий і творчий шлях особистостей, які вагомо впливали на процес становлення і розвитку бібліотек.