Портрети лідерів бібліотечної галузі Львівщини

Олександра Купіна,
зав. відділом Львівської державної обласної бібліотеки для дітей

Марія Іванівна Муха: "Просто любити свою справу і людей,
з якими ти працюєш ..."

    Нову сторінку літопису Львівської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва відкрив 1962 рік, - директором було призначено молоду, вродливу жінку - Марію Іванівну Муху.
Новий директор розуміла і добре знала, скільки проблем бере вона на свої плечі: старе, давно не ремонтоване приміщення, старі, під саму стелю, стелажі, непривабливий вигляд відділів … Але знайомство з колективом, індивідуальні розмови з кожним переконали її у тому, що в бібліотеці пра-цюють висококваліфіковані спеціалісти своєї спра-ви, обдаровані, небайдужі люди, які підтримають її та допоможуть домогтися визнання бібліотеки се-ред громадськості міста, серед колег в Україні.
У той час відбувався дуже складний процес реформування - обласні бібліотеки для дітей та юнацтва перетворювали на обласні бібліотеки для дітей. Організаційні питання вирішила Марія Івані-вна досить легко, але як зробити бібліотеку при-вабливою та комфортною для читачів? Як у дуже тісному, темному приміщенні створити такі умови, щоб читачі-діти почувалися затишно? У ті далекі шестидесяті роки залучення дітей до бібліотеки не було проблемою: довжелезні черги читачів стояли не лише у відділах обслуговування, а й у коридорах бібліотеки. Коли Марія Іванівна зрозуміла, що но-вого приміщення в найближчі часи не дочекатися, вона рішуче взялася за переобладнання - заміни-ла стелажі, розширила книгосховище, запровадила відкритий доступ до книжкових фондів. І з року в рік молодий директор вдосконалювала структуру бібліотеки: відкрився гардероб, з'явилися абоне-мент для читачів середнього шкільного віку, нот-но-музичний відділ, МБА, сектор нестаціонарного обслуговування читачів. Поступово бібліотека пе-ретворюється у затишну установу, де завжди раді дітям та їхнім батькам.
Обсяг роботи в бібліотеці збільшився, і Марія Іванівна відчула потребу в заступнику з наукової роботи. Вибір був вдалим: її заступником стала енергійна, творча людина, методист Валентина Косоногова. З 1974 року в бібліотеці запроваджу-ється наукова організація праці, і саме у цей період діяльності Марії Іванівни найбільшого розмаху на-буває методична робота. Виникають централізо-вані бібліотечні системи, що потребує посиленої уваги з боку обласної бібліотеки для дітей, і ди-
ректор проводить реорганізацію методично-бібліографічного відділу, розділивши його на науково-методичний і бібліографічний. Разом з методиста-ми вона постійно виїжджає в райони, вивчає про-блеми бібліотечного обслуговування читачів-дітей та допомагає вирішувати їх; це при ній у кожній сільській бібліотеці створили кутки і кімнати юного читача.
Марія Іванівна розуміє, що сила її як директора саме в колективі - команді сильних фахівців, лю-дей, які люблять книгу і дітей. Саме вона в облас-ній системі підвищення кваліфікації бібліотекарів запроваджує огляди діяльності дитячих бібліотек, лекторії, науково-теоретичні та науково-практичні конференції. Самоосвіта дитячого бібліотекаря - ось чого вимагала Марія Іванівна. І не дивно, що дуже швидко про Львівську обласну бібліотеку для дітей заговорили на державному рівні, а за львівським досвідом роботи з дитячою книгою приїжджали з різних областей.
Директор вважала, що не можна зупинятися на досягнутому. Її методисти шукали цікавий бібліо-течний досвід та пропонували найбільш вдалі форми роботи дитячим бібліотекам області. За її ініці-ативи почали проводитися міжобласні науково-практичні конференції, семінари, де не лише діли-лися досягнутим, але й вчилися у своїх колег.
Людяність та доброта - її характерні риси. До неї йдуть з усіма проблемами - сімейними нега-раздами, поганим здоров'ям, шукаючи її підтрим-ки, участі чи просто поради. І завжди знаходять. Сама молода - але турбується про молодь, яка приходить працювати до бібліотеки: вона забезпе-чувала гуртожитками, наполягала на продовженні навчання в інститутах культури і активно допома-гала студентам. Для всіх Марія Іванівна знаходила добре слово, пишалася своєю бібліотекою та її працівниками. І навіть тих, хто був до неї неспра-ведливий, завжди виправдовувала: "Це вони не тому, що злі, це, просто тому, що вони "баби". В області всі знали про її справедливість і готовність прийти на допомогу, були впевнені, що Марія Івані-вна захистить і бібліотеку, і інтереси читачів.
Для Марії Іванівни її професія була сенсом жит-тя, вона завжди дбала про авторитет бібліотеки і бібліотекаря. І саме за її ініціативи було започат-коване професійне свято "День бібліотекаря", яке щорічно відзначалося у Львівській обласній бібліо-теці для дітей 30 вересня. Свято завжди проходи-ло, як надзвичайно яскраве дійство, де для кожно-го знаходилися слова пошани та маленькі подарун-ки.
Не випадково, саме у ці часи бібліотеку любили відвідувати знані люди Львова: артисти Ф. Стригун, О. Гай; художники Е. Мисько, І. Серветник; керівники театру В. Прик, В Якимов; письменники В. Колодій, Р. Іваничук; композитор В. Янівський тощо. Такі зустрічі у 1967 році перетворилися на бібліотечний клуб "Червоні вітрила", який проісну-вав майже 10 років. Тут цікаво проводили своє до-звілля бібліотекарі - Марія Іванівна розуміла, що хороший відпочинок згуртовує колектив. У бібліо-теці і для читачів відкривалися різноманітні гуртки і клуби: цікавих зустрічей, любителів фантастики, музичний; школа ввічливості, лекторії - все, щоб дітям було цікаво. А їм тут справді було цікаво: багатий фонд літератури доповнювався грамплаті-вками, слайдами, діафільмами. З'явилося в бібліо-теці і багато таких цікавих форм роботи, як: ігрові - адже діти люблять ігри; розважальні; і такі, що спонукали їх замислюватися. І саме

у цій бібліотеці виникає нова форма роботи - хви-лини відвертості, під час яких малюки знаходять відповіді на всі свої запитання.
У 1984 році у Марії Іванівни за плечима вже 22 роки директорства в обласній дитячій бібліотеці, повага колективу однодумців, і їй пропонують ста-ти директором обласної наукової універсальної бі-бліотеки. Здавалося б, навіщо брати на себе нову дуже важку ношу? Але Марія Іванівна була спо-кійна за свою обласну дитячу бібліотеку: замість себе вона залишала директором Валентину Косоногову, свого заступника, яка досконало знала свою справу і також самовіддано любила бібліоте-ку.
Доросла бібліотека - це нові і великі проблеми, що ж - їй не звикати до важкої роботи, і вона пе-реходить до ОУНБ, підтримуючи міцні дружні та ділові відносини зі своїм колективом обласної ди-тячої бібліотеки.
У квітні цього року Марії Іванівні виповнюється 70 років. Вона давно вже на пенсії, але спокійне життя не для неї. Як і колись, двері її квартири завжди відчинені для всіх, кому вона потрібна. А вона, весело і молодо посміхаючись, щиро зустрі-чає друзів.

Світлана Максюта

Людина, що вміє літати

У Львівській державній обласній бібліотеці для дітей вже 42 роки працює її теперішній директор Валентина Косоногова. Розпочинала вона помічни-ком бібліотекаря, потім - методист, заступник директора і ось вже 20 років - директор. За цими рядками - життя. Життя людини, бібліотекаря, мудрої жінки, керівника, яка робить усе, щоб львів-ська бібліотечна марка була відома всій Україні. Унікальні фонди, високопрофесійний колектив, ак-тивне впровадження нових технологій, постійний пошук нового - це обличчя бібліотеки, створене її щоденною, наполегливою працею.
А сама вона - ось така, вона "людина, що вміє літати".
В старому місті Львові жила собі Добра Мудра Бібліотекарка, яку батьки нарекли гарним ім'ям Валентина. Якось одного разу, отримавши посил-ку, - "Яка легка, це, мабуть, не книги", - сумно подумала вона. Скажу вам по секрету: Валентина дуже не любила, коли їй дарували, посилали або передавали НЕКНИГИ. Їй здавалося це несерйоз-ним, навіть трохи нетактовним. Отже, Добра Муд-ра Бібліотекарка відкрила таємничу посилку і... приголомшено провела рукою по невеличких леге-ньких крилах. Жодного коментаря чи пояснення - просто крила. Приємного сіро-рожевого кольору, оксамитові на дотик, вони вабили до себе несамо-вито. Два дні не наважувалась вона приміряти не-сподіваний презент. Аж ось - ожеледиця, - і крила затріпотіли у неї за плечима.
Місто було не так гарно освітлене, а перехожі такі заклопотані, що ніхто не звернув уваги на струнку жінку з надзвичайно легкою ходою. Спо-чатку Добра Мудра Бібліотекарка піднялась всьо-го на 10-15 сантиметрів над землею. Але то був тільки початок! З кожним днем вона набирала ви-соту. Добра Мудра Бібліотекарка любила інколи пролетіти вздовж вулиці Винниченка, стрибнувши з вікна читального залу, а коли працівникам бібліо-теки затримали зарплату, вона, як розгнівана Ва-лькірія, підлетіла до обласного управління культури, з ноги відкрила кватирку і з`явилась перед Тим, Хто Дає Гроші. Ефект був вражаючий, успіх - шалений. Гроші дали відразу. Про крилату жінку почали ходити легенди. Чекаючи на фантастичне шоу, люди оббивали пороги бібліотеки. Польоти Доброї Мудрої Бібліотекарки привернули увагу криміналів-неформалів. Міська Асоціація квартирних злодіїв-"форточників" делегувала своїх пред-ставників, щоб ті запросили Добру Мудру Бібліо-текарку стати до їхніх рядів з усіма можливими пільгами і почесними званнями. Крилата леді дов-го спілкувалась із злочинцями в своєму кабінеті. Через годину круті авторитети вийшли з вологими очима і пообіцяли передплатити періодику для біб-ліотеки на 50 тис. грн. (Ось такі вони - мецена-ти).
А вона літала. Була щасливою, відчуваючи сві-жий вітер в обличчя і надзвичайну легкість у душі й тілі. Одне тільки було зле - крила виявились дуже тендітними. Задумала якось Добра Мудра Бібліотекарка грандіозний план - перевезти книги із столиці до рідної бібліотеки. Звичайно, з крилами вона не мала жодної потреби в квитку! Втішаю-чись, Валентина взяла вантаж і спробувала злеті-ти, але ... О Боже! Щось жалібно запищало: "Help! Help!", невідомо звідки взялась червона лампочка, яка, блимаючи, кричала: "Перевантаження! Пере-вантаження!" і довелось скористатись громадсь-ким транспортом.
Але Добра Мудра Бібліотекарка не сумує - вона просто літає. Непересічна особистість, несте-рпний романтик, Бібліотекар від Бога. Вона - лі-тає!

Надія Фетісова,
директор Самбірської ЦБС
Степанія Лихва,
провідний методист Самбірської ЦБС

Світ любові і добра

"Древнє місто моє… Сотні років ти стоїш на березі швидкоплинного Дністра, чаруєш всіх своєю самобутньою красою. По твоїх вулицях ходили славні сини і дочки нашого народу, і серед них ве-ликий бойко - Іван Якович Франко. Став ти рід-ним і мені", - подумки звертається до тепер уже назавжди рідного їй міста Самбора заступник ди-ректора по роботі з дітьми Самбірської ЦБС - Віра Яківна Буца. Дочка прекрасного краю, який подарував Україні, всьому світові не одне славне ім'я. Ця ж земля виростила, напувала своїми бла-годатними соками, вмивала чистими росами і ма-леньку Віру, а з часом - струнку чорнобриву кра-суню з довгою, до пояса, косою.
Віра Яківна Буца народилася 12 січня 1941 року в с. Жовтневе Семенівського району Полтавської області, де закінчила семирічку, а згодом - деся-тирічку в с. Ходорівці цього ж району. Вона рано залишилася сиротою. Змалку улюбленим заняттям було читання книг, яке їй прививала бабуся, розпо-відаючи багато казок та цікавих оповідей, і цю лю-бов до книги вона пронесла через все своє життя. Ця ж любов привела її до Самбірського культурно-освітнього училища, після закінчення якого розпочала свою роботу у бібліотеці в с. Воютичі Самбірського району. Дуже важко було молодій дівчині, але вроджена привітність, надзвичайна працелюбність та доброта взяли своє. Люди, особливо діти, потяглися до бібліотеки. Віра Яківна налагодила добрі стосунки зі школою, і жоден захід не обходився без участі сільської бібліотеки. З часом ця бібліотека була вже однією з найкращих у районі. На її базі стали проводитися нові масові заходи, семінари бібліотечних працівників тощо. Про діяльність Віри Яківни неодноразово друкувалися матеріали у районній пресі; вона нагороджувалася грамотами Міністер-ства культури, районного керівництва та обласного управління культури, обиралася депутатом сільсь-кої ради, її ім'я було занесено на районну дошку пошани. Бібліотеку і бібліотекаря у селі полюбили, а Віра Яківна зустріла тут свою долю - свого чо-ловіка, з яким виховала двох дітей та дочекалася онуків. Працювала вона і працює так щиро і відда-но не заради слави, а тому, що понад усе любить книгу і хоче, аби молоде покоління росло грамот-ним та читаючим. Проводить для читачів цікаві дитячі ранки, обговорення книг, театралізовані ви-стави казок, демонструє діафільми. Вона частий гість з цікавою книжкою у родинах, де діти мало читають, і найбільша її радість у тому, що діти стають активними читачами бібліотеки. Сьогодні, зустрічаючи її, вже поважні пани і пані дякують за те, що прищепила вона їм любов до найбільшого скарбу на землі - книги, і що завдяки їй вони сьогодні - лікарі, вчителі, інже-
нери.
У 1971 році Віра Яківна Буца переїздить до м. Самбора, де працює бібліотекарем абонементу 1-9 класів у районній бібліотеці для дітей, а у 1974 році її призначають на посаду завідуючої. Це вели-ка відповідальність, адже потрібно було координувати роботу всіх бібліотек району, і, як завжди, Віра Яківна з ентузіазмом береться до роботи. І в тому, що Самбірська ЦБС неодноразово става-ла переможцем на обласних та республіканських конкурсах, є велика заслуга Віри Яківни Буци, те-пер уже заступника директора ЦБС по роботі з дітьми. Під її керівництвом розробляються про-грами з актуальних питань бібліотечної практики, впроваджуються перспективні напрями діяльності, організовуються професійні дискусії, відбувається обмін досвідом. Постійною турботою Віри Яківни є кадри, їхній фаховий рівень та впровадження но-вовведень у практику роботи, і своїм прикладом вона прищеплює молодим повагу до професії, до книги, до дітей, дбаючи про духовну зрілість своїх маленьких читачів. У дитинстві рано залишившись сиротою, вона на все життя запам'ятала це гірке відчуття самотності, і саме тому приділяє багато уваги роботі з обездоленими дітьми. За її ініціативи складено програму роботи з дітьми-сиротами, ви-никла традиція хресних читань напередодні Вели-кодніх свят.
Вірі Яківні притаманні доброзичливість та ба-жання допомогти кожній людині. Весела, допитли-ва, ледь іронічна - така вона Віра Яківна Буца. З нею легко - вона все розуміє, свято вірить у доб-ро, і прищеплює маленьким громадянам нашої держави любов до Слова, любов до всього живого на землі. А найголовніше - до Батьківщини, до батьків. І заради цього працює вже 45 років без гучних фраз ця скромна, щира й талановита жінка, живе чесно і сумлінно, даруючи своїм маленьким читачам тепло свого серця - і дітям затишно та цікаво у її Храмі Книги. Отож, побажаємо їй і нада-лі не зупинятися, високо тримати Самбірську мар-ку, бути натхненною і творчою, здоровою і радіс-ною. Хай і надалі її душу наповнює світ любові й добра.

Р. Ханас,
директор РЦБС Дрогобицького району

Неспокійне серце

Є такий гарний вислів: "Школа вчителем сто-їть", а бібліотека, погодьтеся, - бібліотекарем, і підтвердженням цього є Дрогобицька районна біб-ліотека для дітей. Гарна вона не тільки приміщен-ням, літературою, а й своєю роботою, ста більніс-тю кадрів, колективом, і велика заслуга у цьому заступника директора РЦБС по роботі з дітьми, завідуючої цієї бібліотеки - Юлії Андріївни Ра-ньовської. Близько 40 років тому, вперше пересту-пивши поріг районної дитячої бібліотеки, вона залишилася працювати тут і вже 26 років очолює її. Про таких людей, як вона, завжди говорять з вдячністю. Один з її колишніх юних читачів, а нині вже інженер-автодорожник, пригадує: "Пам'ятаю, з якою цікавістю і натхненням йшов я до бібліоте-ки, як вабила мене кожна нова книга. Юлія Андрії-вна формувала тоді й формує зараз духовну атмо-сферу в душах юних книголюбів. Цікавий, розумний співрозмовник, вона із захопленням розпо-відає про книги, про свою бібліотеку, де відбува-ються цікаві обговорення книг, літературні диспу-ти, різноманітні літературні конкурси, і в бібліотеці ми проходили ніби факультатив паралельно до шкільного навчання на поглибленому рівні. Прига-дую, як на одному з наших масових зібрань Юлія Андріївна проводила у невеличкому затишному читальному залі огляд нових книг, і, як відкриття, сказала нам таку фразу: "Якщо людина має стати Богом, то престолом їй буде Книга, - і продовжу-вала, - ми з вами біля престолу …" Я сьогодні бачу, як любить бібліотеку мій син; вона стала для нього рідною домівкою, а Юлія Андріївна зі своїми бібліотекарями-однодумцями - порадниками і вірними наставниками". І дійсно її любов до про-фесії, до дітей перетворила бібліотеку на рідну до-мівку для багатьох її читачів. Її життя нерозривно пов'язане з бібліотекою, а професія стала покли-канням. Творча, працелюбна, винахідлива, вона є взірцем для дітей. І не дивно, що немало колишніх її читачів вивчилися на бібліотекарів і сьогодні працюють у різних бібліотеках, а одна з них стала її колегою.
Юлія Андріївна завжди у пошуку нових форм роботи з книгою. Вона не просто Перший бібліоте-кар районної дитячої бібліотеки, а й вчитель для бібліотекарів району, проводить велику роботу, навчаючи молоді кадри, та бере активну участь у діяльності методичних студій. Сьогодні працювати дуже важко. Але вона, оптиміст за характером, при всіх сьогоднішніх негараздах ніколи не жалі-ється, настирливо стукає у двері тих, хто може допомогти бібліотеці, переконуючи, що від душев-ного багатства самого бібліотекаря залежить, чи оселиться любов до книги в душі маленького чи-тача, а від спонсорів - чи поповняться бібліотечні полиці новими книжками, а отже - чи виростуть маленькі читачі обізнаними. Вона вірить у власні сили, сподівається на кращі зміни і спонукає сіль-ського бібліотекаря замислитися над тим, яке міс-це в житті сучасної дитини займає бібліотека.
Юлія Андріївна добре розуміє - методичний вплив на бібліотеки регіону має бути дієвим, ма-ють бути оновлення, пошук та активне поширення нововведень. Саме за її ініціативи бібліотекарі біб-ліотек-філій Дрогобицької РЦБС взяли участь в обласному конкурсі "Бібліотечні зірки" і зайняли ІІ та ІІІ місця. Лагідно і мудро вчить своїх сільських бібліотекарів, як досягти успіху серед читачів-дітей, як зорієнтуватися в сучасних умовах, ство-рити і підтримати високий імідж бібліотеки. Не може залишатися Ю.А. Раньовська осторонь гро-мадського життя: вона постійний депутат Медени-цької селищної Ради, член виконкому, депутат ра-йонної Ради, член райвиконкому; очолювала ра-йонну організацію Добровільного товариства лю-бителів книги.
Медаль, численні відзнаки та почесні грамоти, серед яких Почесна грамота Міністерства культу-ри та мистецтв України, - ось схвальна оцінка праці справжнього професіонала високого класу - Раньовської Юлії Андріївни. А досягти належного фахового рівня їй допомогло навчання у Львівсь-кому культосвітньому технікумі (1962 р.), Київсь-кому державному інституті культури (1972 р.), не-перервна самоосвіта та тісна співпраця з колегами з Обласної бібліотеки для дітей.

Олександра Купіна,
зав. відділом Львівської державної обласної бібліотеки для дітей

Роки не панують над нею

До складу Централізованої бібліотечної систе-ми Кам'янко-Бузького району, що на Львівщині, входять ЦРБ та ЦДБ, одна бібліотека-філія для дітей смт. Новий Яричів і 47 сільських бібліотек-філій, які обслуговують читачів-дітей та організа-торів дитячого читання. Працює в цій бібліотечній системі заступником директора РЦБС по роботі з дітьми Корнелія Теодозівна Швець, яку добре знає вся бібліотечна спільнота Львівщини, адже за її плечима - 50-річний стаж роботи.
У кожної людини є наймиліші її серцю місця. Берег дитинства Корнелії Теодозівни - с. Кізлів Милетинського району: тут вона росла, навчалася, багато читала. Бібліотека, спочатку сільська, а згодом і районна, стала для неї другою домівкою: своє вміння малювати, гарно писати вона охоче використовувала, допомагаючи бібліотекарям оформляти бібліотечні плакати, книжкові виставки тощо. Після закінчення середньої школи її запроси-ли працювати до районної бібліотеки для дорослих завідуючою читальним залом. Сталося це п`ятдесят років тому. З перших днів своєї роботи Корнелія Швець взяла собі за правило, не шкоду-ючи сил, домагатися найвищих результатів, і зго-дом вона вже очолила дитячий відділ Милетинсь-кої селищної бібліотеки. Знову нові люди, копітка праця, створення іміджу бібліотеки, але Корнелія Теодозівна знала, що треба працювати, і завжди говорила собі: "Все залежить від мене". Минає декілька років, і вона вже справжній знавець дитя-чої книги. Рік 1965 для К.Т. Швець знаковий - їй пропонують посаду завідуючої районної бібліотеки для дітей м. Кам'янка-Бузька, де вона й нині пра-цює заступником директора ЦБС по роботі з діть-ми. Високий професіоналізм, компетентність, ана-літичне мислення та науковий підхід до вирішення проблем є визначальними у її роботі. Проведення нею різноманітних соціологічних опитувань, анке-тувань та вивчення незадоволеного попиту читачів якісно впливають на корегування процесу при-дбання нових книг. За ініціативи Корнелії Теодозів-ни у бібліотеці створено архівну частину фонду, оскільки вона впевнена, що кожна книга, кожна стаття - це неповторне свідоцтво часу, епохи.
Дитячу бібліотеку, де працює Корнелія Теодозі-вна, видно здалеку - вона, вміло використовуючи своє захоплення квітами, перетворила її на квітучий сад і щороку проводить тут конкурси на кращого аранжувальника. Ця жінка впевнена, що бібліотека - це абсолютно інший, неповторний, загадковий світ, світ відкриттів і пізнання, який спонукає до творчості. Для дітей тут відбувається безліч ціка-вого: спільні заходи із Центром творчості дітей та юнацтва і школами для обдарованих дітей; участь у Всеукраїнському конкурсі юних талантів "О мо-во моя, душа голосна України"; організація і про-ведення свята української книги, захоплюючі літе-ратурні подорожі до країни Читалії під час канікул, відкриття ще невідомих книжок... Духовне єднання сім'ї, сімейні проблеми та труднощі є постійною турботою заступника директора ЦБС та її колег, і дуже часто збираються у бібліотеці читаючі сім'ї, для яких Корнелія Теодозівна проводить різномані-тні тематичні конкурси. Досвід роботи з сім'ями перейняли бібліотеки-філії сіл Запитів, Сокіл, Батя-тичі… Книга в усі часи об'єднувала людей, роди-ни, несла духовні багатства, виховувала культуру спілкування. Ось чому родинні свята стали вже традиційними в цій ЦБС і допомагають батькам знайти коротку стежину до серця дитини. Дуже важливо, що батьки розуміють - читати разом добре. Плануючи роботу з дитячою книгою, Кор-нелія Теодозівна велику увагу приділяє вихованню любові до Батьківщини та допомагає дитині осми-слити почуття особистої відповідальності. Вистав-ки-роздуми, присвячені історичним подіям, іме-нам, фактам, що проходять у бібліотеці, вчать ді-тей цінувати Книгу - джерело знань та інформації, формують національну свідомість. А зустрічі чи-тачів з правоохоронцями, інтелектуальні ігри, обговорення книг морально-етичної тематики - все це допомагає школярам опановувати високе мистецтво бути Людиною.
Усе життя Корнелії Теодозівни, наче яскравий калейдоскоп, - труднощі та успіхи, сумніви та перемоги - а вона залишається терплячою, спо-кійною, з ледь помітною, трохи іронічною посміш-кою. Можливо, з нею не завжди легко, але вона - людина, яка завжди говорить те, що думає. Вона знає - все минеться і буде добре, ось тому роки і не владні над нею. Працьовита, повна творчих за-думів, Корнелія Теодозівна Швець веде за собою тих, хто працює з дитячою книгою.