Наша адреса: 03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
	Пошук по сайту

   Цьогорічна Кримська конференція була особливою - ювілейною, і пройшла вона у рік Росії в Україні. 10 років - чималий термін для такого заходу, і, звичайно ж, тут багато говорилося про її роль і значення в розвитку і досягненнях бібліотечної галузі. За ці роки ми стали жити в іншому світі, працювати по-іншому й оцінювати ситуацію зовсім за іншими критеріями.
Основна тема конференції - "Бібліотеки і асоціації у світі, що змінюється: новітні технології і нові форми співробітництва" - багатогранна і буде актуальною завжди. Справді, світ змінюється, змінюються бібліотеки, змінюємося і ми самі. Це можна простежити, звернувшись до збірників праць конференції, які свідчать про неухильне просування бібліотек на новий рівень розвитку, про нові тенденції, про народження нових ідей та втілення їх у бібліотечну практику. Кожна така конференція - це зустрічі із професіоналами, які мають величезний запас знань і бажання поділитися ними зі своїми колегами, придбання досвіду роботи і завжди - крок уперед. Ювілей конференції якоюсь мірою зобов'язує підбити підсумки, відзначити досягнення, побачити своє майбутнє.

   XXi століття - століття глобального інформаційного суспільства, а сучасне суспільство сьогодні неможливо уявити собі без виробництва, обробки, передачі і використання найрізноманітнішої інформації. І це безпосередньо стосується бібліотек, адже саме бібліотека є тим соціальним інститутом, який надає можливість людині користуватися інформацією, забезпечує доступ до знань, оскільки діяльність бібліотек органічно інтегрується у сучасне суспільство. Як відомо, одним з головних елементів суспільства є показник становлення і розвитку телекомунікацій. На початку 2003 року в Україні рядом незалежних компаній проведено дослідження Українського сегмента Інтернет. Було відзначено високі темпи росту кількості користувачів Мережі. Якщо темпи росту збережуться на рівні 55 %, то вже через 3 роки кількість користувачів збільшиться майже в чотири рази (на квітень цього року їх загальна кількість - 2,5 млн.).
   Важливими для нас є матеріали оцінки електронної готовності України, отримані в ході дослідження, що проходило під егідою Програми Розвитку ООН в Україні і Державного комітету зв'язку та інформатизації Міжнародного фонду "Відродження" на основі Гарвардського "Довідника готовності до інформаційного світу". Результати проведеного дослідження надали можливість отримати уявлення про просування країни у всесвітній мережевій економіці й про розвиток інформаційних технологій та телекомунікацій. В обговоренні результатів брали участь національні і міжнародні експерти, представники громадських організацій. Відповідно до їх коментарів, ці матеріали передбачається використовувати під час підготовки України до участі у Всесвітньому самміті, присвяченому питанням інформаційного суспільства, що відбудеться у грудні цього року в Женеві.
   Цікавими є й матеріали опитування користувачів мобільного зв'язку, здійсненого компанією GfK-UMS серед громадян України. Майже 9% респондентів користуються послугами Інтернет. З них 71 % протягом 4 тижнів звертається до мережі мінімум один раз, 52 % - частіше, ніж один раз на тиждень. Послугами глобальної мережі користуються: на роботі - 37 %, вдома - 22 %, а 21 % - у громадських місцях, зокрема в Інтернет-кафе і бібліотеках. Значно частіше, ніж доросле населення, звертається до Інтернет українська молодь. Аналіз ситуації, що склалася в суспільстві, дозволяє зробити висновок - бібліотека як соціальний інститут збереже свої позиції в електронну еру тільки у тому випадку, якщо важливою складовою її діяльності стане робота з цифровими ресурсами.
   Бібліотечна Україна - різноманітна, різнопланова і неоднорідна. І говорити сьогодні про формати, тезауруси і багато інших важливих складових інформаційно-бібліотечної діяльності як про щось надзвичайне, буде не вірним, тому що саме це і повинно розроблятися провідними бібліотеками країни. Звичайно ж, великі державні бібліотеки просунулися у цьому набагато далі - у них інші завдання, та й можливостей побільше. Тенденції розвитку бібліотек доцільніше визначати, так би мовити, зсередини, на прикладі функціонування однієї будь-якої мережі, в якій діяльність бібліотек можна порівняти. Це дає можливість якісніше здійснювати аналіз, узагальнювати і порівнювати отримані результати.
   Обласні універсальні наукові бібліотеки - головні бібліотеки регіонів - важлива складова інформаційного середовища і є не тільки джерелом інформаційних ресурсів, але й центром інформаційного обслуговування різних категорій користувачів. Діяльність саме цих бібліотек значною мірою впливає на бібліотечну політику країни і, по суті, є стрижнем розвитку бібліотечної справи в Україні.
   Розглядати діяльність сучасної бібліотеки, насамперед, потрібно з питань забезпечення доступу до цифрових ресурсів, і зараз в Україні його мають вже 90 % регіональних бібліотек. У цих бібліотеках у середньому по 15 робочих станцій, тобто практично кожна регіональна бібліотека відкрила свій Інтернет-зал, де користувачі не тільки одержують доступ до електронних ресурсів, але й можуть пройти курс навчання роботи в Інтернет, і, що дуже важливо, здійснити це безкоштовно.
   Усе це стало можливим завдяки участі бібліотек у проектах благодійних фондів, міжнародних програмах та ініціативах. Тільки Посольство США в Україні забезпечило доступ до Всесвітньої мережі майже половині регіональних бібліотек. Це стало одним з перших дуже важливих кроків на шляху до вирівнювання ступеня доступності населення різних регіонів до інформації. Нові можливості бібліотек внесли суттєві корективи і у формування фондів, і в організацію обслуговування користувачів.
   Сьогодні електронна форма інформації дозволяє зберігати її надійніше й більш компактно та поширювати набагато оперативніше і ширше. Створення електронних документів, надання інформації у вигляді електронних видань, різноманітних електронних колекцій - не данина моді, а реальність.
   Роль бібліотек у забезпеченні доступу до інформаційних ресурсів важко переоцінити. Якщо раніше процес поповнення фондів розглядався як придбання бібліотекою інформації, то тепер, з появою електронних видань в Інтернет, це - скоріше, отримання права на доступ до неї. Найбільш розповсюдженими базами даних, до яких бібліотеки України мають доступ, - є правова аналітична інформація, що містить не тільки документи, але й огляди, коментарі фахівців з тих чи інших галузей знань; бази даних EbSCО, видавництва Шпрингер і Блеквел та інші в рамках реалізації проекту "Електронна інформація для бібліотек" в Україні.
   Ресурси Інтернет величезні, до того ж цей віртуальний інформаційний масив характеризується високим ступенем динаміки. Щомиті в Мережі з'являються нові матеріали, частина з них - зникає чи змінює свою адресу. Широкомасштабне виробництво інформації в електронній формі і величезна кількість джерел, що існують виключно в електронному вигляді, створюють ситуацію, коли обсяги накопиченої інформації виходять за межі можливості її збереження й ефективного використання традиційними засобами. Тому бібліотекам для виконання своєї суспільної ролі потрібно докласти зусиль, щоб вписатися в це нове середовище і бути спроможними задовольняти все зростаючі потреби сучасного користувача. Бібліотека не може залишатися осторонь потоку електронної інформації, вона має допомагати користувачам здійснювати її пошук. Консультування та аналіз контенту масивів Інтернет - це те, що відрізняє бібліотеки від Інтернет-кафе. Здійснюючи ці функції, бібліотека затверджується як інформаційний посередник і навігатор інформаційних ресурсів. Тому бібліотекар, у першу чергу, сам повинен знати особливості пошукових систем, як вони працюють та як правильно побудувати пошуковий запит.
   Ступінь релевантності отримання інформації через пошукові системи часто визначається формальними критеріями, і результатом такого пошуку у більшості випадків є величезна кількість матеріалів, які необхідно переглянути і відібрати потрібне. Користувач при цьому витрачає час, який досить дорого коштує. Бібліотекарям, що працюють з Інтернет-ресурсами, ці проблеми добре знайомі. Вони знають інтереси користувачів, відслідковують і відбирають Web-ресурси відповідно до найбільш запитуваних тем, і прагнуть допомогти знайти відповіді на безліч виникаючих питань. Накопичення адрес корисних і високоякісних інформаційних ресурсів та їх систематизація були початковим етапом роботи в Інтернет, який вже пройшла майже половина регіональних бібліотек України. Організовані у такому вигляді ресурси на сьогоднішній день вже не задовольняють сучасного користувача - в них не можна знайти опис самого змісту ресурсу. І виникає наступний етап, пов'язаний із впровадженням найбільш складної системи, - каталогізації Web-ресурсів, яка може забезпечити як сьогочасні, так і перспективні потреби користувача.
   У світі існують різноманітні підходи до організації пошукових систем. Пошукові машини не вирішують проблем повної індексації всіх ресурсів Інтернет, хоча, безумовно, їх бази даних, порівняно з каталогами, мають значно більший обсяг і поповнюються набагато швидше. Очевидно, саме тому, як альтернативний варіант організації пошуку ресурсів, стали виникати Інтернет-портали, які у більшості випадків будуються за тематичним принципом. Працюючи над проектом створення регіональних інформаційних порталів, бібліотекарі України стали більш чітко усвідомлювати необхідність каталогізації ресурсів Інтернет. Раніше у декого виникали запитання, навіщо це робити і чи може бібліотека взагалі забезпечити такий же доступ до ресурсів Інтернету, як до власних каталогів, адже це вимагає додаткової роботи і знань відповідних стандартів. Зараз, після проведення відповідного навчання і розробки навчального посібника з каталогізації Web-ресурсів, ці питання знято, принаймні для наших обласних бібліотек.
   Будучи провідниками знань, бібліотеки нашої країни, як і більшість бібліотек світу, прагнуть не залишати своїх користувачів один на один з усім масивом неорганізованих, несистематизованих джерел. Так само, як і в роботі з друкованою продукцією, вони відбирають найбільш цінні та надійні мережні ресурси, систематизують їх і надають своїм користувачам.
   Використання Всесвітньої мережі вимагає проведення рішучих змін у діяльності бібліотек і впровадження їх у життя швидкими темпами. Якщо ще кілька років тому на бібліотеки покладалося завдання надати доступ до інформації в Мережі, тобто, по суті, вони були споживачами інформації, то сьогодні до цього завдання приєднується ще одне - розмістити в Інтернет свої власні ресурси.
   В Україні стрімко зростає кількість власних Web-сайтів, зокрема обласних бібліотек, і зараз вони вже є майже у 70 % регіональних бібліотек. Звичайно, всі вони дуже різні, і багато з них знаходяться ще на початковій стадії. Перші бібліотечні Web-сайти були досить статичними і скоріше нагадували рекламу установи. Згодом коло інформації стало розширюватися за рахунок розміщення в Мережі різноманітних баз даних - від бібліографічних до повнотекстових і фактографічних. Безумовно, одним з важливих, а точніше, основним елементом бібліотечного сайту є електронний каталог, що працює в режимі онлайн. Це фактично той ресурс, заради якого і створюється сам сайт. Поки що серед обласних бібліотек онлайнових каталогів небагато, але бібліотеки активно працюють над їх створенням, і обсяг бібліографічних баз даних на сьогодні складає близько 4 мільйонів записів. Варто підкреслити, що при створенні баз даних спостерігаються тенденції до більш тісного співробітництва бібліотек і обміну записів на міжрегіональному рівні. Між обласними бібліотеками вирішуються питання пайової участі у формуванні корпоративного каталогу періодичних видань, аналітичного розпису статей. Усе це істотно скорочує терміни надання інформації користувачу і відчутно знижує витрати на її обробку.
   Втішно усвідомлювати, що останніми роками бібліотекарі України стали приділяти більше уваги створенню фактографічних баз даних. Якщо раніше це стосувалося надання інформації про регіони, наприклад, такої, як "Регіон у цифрах і фактах", довідників-календарів, то сьогодні коло питань значно розширюється. Бібліотеки наповнюють бази даних відомостями про культурне життя регіону, про його установи й організації, освіту, медицину. Як правило, ці бази даних містять як опубліковані, так і неопубліковані документи, що стосуються регіону: традиції, життя і діяльність видатних людей тощо. Іноді така інформація унікальна і настільки велика за обсягом, що вимагає розміщення на окремому сервері, і такі сервери зараз вже створено у семи регіональних бібліотеках.
   На бібліотечних сайтах України користувачам Інтернет пропонуються віртуальні виставки, і не обов'язково книжкові. Іноді це - твори мистецтва відомих вітчизняних і зарубіжних авторів, картини місцевих художників, експонати музеїв і т.д. Крім того, пропонується така послуга, як віртуальний кіноклуб, завдання якого полягає в тому, щоб перед переглядом кінофільму ознайомити відвідувачів сайту з рецензією на фільм, подати відомості про автора сценарію, режисера і все це - на основі матеріалів і літературних творів з фондів бібліотеки.
   Користувачі віртуальної бібліотеки мають можливість обговорити не тільки бібліотечні проблеми, але й стати учасниками читацьких Інтернет-конференцій і, таким чином, бібліотечний сайт поступово перетворюється на простір не тільки для пошуку інформації про ресурс, а й на простір для спілкування.
   Сьогодні, хоча й у небагатьох бібліотеках України, стало реальним одночасно з інформацією про наявність того чи іншого документа в бібліотеці, ознайомитися з його повним текстом. Для цього здійснюється переведення друкованих видань в електронну форму. Переведенню підлягають, переважно, масиви власних фондів, вільних від обмежень по копіюванню, пов'язаних з авторським правом, наприклад, рідкісні та коштовні видання, колекції класики тощо. Обсяг цієї інформації на сайтах деяких бібліотек сьогодні складає близько 2 тис. сторінок друкованого тексту. Така інформація вимагає чіткої організації пошуку. Це широке поле діяльності, оскільки забезпечити навігацію по власних сайтах з максимальною зручністю для користувача є головним завданням будь-якої бібліотеки.
   Останнім часом нові інформаційні технології широко застосовуються у видавничій діяльності бібліотек - від випуску інформаційних збірників, довідкових видань до методичних матеріалів. Ці видання, як правило, розміщуються на бібліотечних сайтах, що набагато дешевше друкованої версії. До того ж, це ще і допомагає бібліотекам уникнути витрат, пов'язаних з їх розповсюдженням. Однак сьогодні недостатньо тільки підготувати та представити видання бібліотеки в електронному вигляді і забезпечити доступ до них, важливим є ще і проінформувати зацікавлені організації та установи про їх появу. Для цього бібліотеки використовують розсилання новин електронною поштою. Користувачі Інтернет отримують інформацію не тільки про видання бібліотеки, а й про проведення в ній тих чи інших заходів, про появу нових послуг та ін. Неодмінно у перспективі постане питання про передплату електронних видань, баз даних, які створюються бібліотеками, і вже сьогодні у деяких регіональних бібліотеках розпочато роботу з розробки механізму цього процесу.
   У сучасному суспільстві велика кількість важливих інформаційних ресурсів вже є широко доступною. Як правило, це законодавчі, нормативні документи, відомості про діяльність органів влади і різних організацій, електронні ЗМІ та ін. Кількість їх безупинно зростає і викликає підвищений інтерес користувачів Інтернет. Доступ до документів державних органів влади в Україні не тільки відкритий, але й безкоштовний, і практично всі бібліотеки за допомогою Інтернет користуються цією інформацією. Місцеві органи влади представляють свої матеріали не тільки на сайтах обласних адміністрацій, а й передають їх електронною поштою у бібліотеки. Здавалося б, якщо ці ресурси є на сайтах обласних структур, навіщо вони потрібні у бібліотеці? Відповідь на це питання дуже проста: бібліотеки обробляють їх і систематизують. Адже на сайтах облдержадміністрацій ресурси, як правило, представлено у вигляді статистичного матеріалу в хронологічному порядку, що утруднює їх пошук. Бібліотеки ж забезпечують пошук цих документів за тематичними запитами користувача. Кількість таких запитів постійно збільшується, і, завдяки цьому, зростає інтерес користувачів до самого сайту. За допомогою Інтернет забезпечуються такі послуги, як доступ до електронних каталогів, баз даних, оцифрованих документів, бібліотечних видань, довідників, відомостей про діяльність бібліотек. Сьогодні бібліотеки мають орієнтуватися, насамперед, на потреби користувачів, і наступним етапом розвитку бібліотек є обслуговування користувачів через Інтернет.
   Як і за всіх часів, обслуговування залишається основною функцією всієї багатогранної бібліотечної діяльності. Сучасна бібліотека вже має не тільки масив друкованої продукції, але й можливість надавати користувачу, незалежно від місця його перебування, найрізноманітнішу електронну інформацію через глобальну мережу в необмеженій кількості, миттєво і в доступній формі. Бібліотека може і повинна надавати найбільш повний сервіс послуг, а саме - від початкового запиту до видачі копій документів, що означає оперативне здійснення пошуку по різних базах даних, визначення місцезнаходження запитуваних матеріалів і саму їх видачу. На жаль, цей вид діяльності бібліотек знаходиться ще у початковій стадії. В Україні вже з'являються бібліотеки, що виконують поки що найпростіші запити (уточнюючі, фактографічні довідки) через Інтернет, завдяки чому користувач може отримати потрібну інформацію, не заходячи до бібліотеки.
   Ряд бібліотек здійснюють моніторинг електронних засобів масової інформації за визначеною темою і на основі отриманих результатів готують щотижневі дайджести з питань економіки, політики, соціального розвитку регіону відповідно до замовлень підприємств та різних організацій. Але електронна доставка документів, як вид обслуговування, поки що впроваджується у бібліотечну практику вкрай повільними темпами. Причини цього, в основному, об'єктивні - відсутність повної інформації про наявність документів у великих бібліотеках, відсутність зведених каталогів і, головне, напевне, відсутність біллінгової системи розрахунків за пророблену роботу.
   Фактично електронна доставка документів здійснюється бібліотеками, які уклали угоди з підприємствами й організаціями на обслуговування. Поки що таких бібліотек в Україні небагато, але бібліотечні працівники добре розуміють переваги цього виду сервісу. Тому питання, пов'язані з електронною доставкою, зокрема, визначення й апробація необхідних програм, технічних засобів для одержання високоякісних копій, вибір формату копій, особливості їх транспортування електронною поштою - у центрі уваги бібліотечної громадськості і неодноразово обговорювалися нею.
   Скільки б не говорилося про бібліотечні Web-сайти, завжди будуть виникати питання: "Який же з них кращий, і за якими критеріями це можна визначити?" Насамперед треба, мабуть, орієнтуватися на інформаційне наповнення сайту, його зручність та оперативність пошуку, але така оцінка найчастіше суб'єктивна. Один з головних показників якості ресурсів - індекс цитування. Це кількість посилань на той чи інший сайт, що об'єктивно визначає його затребування.
   Бібліотеки були і є інформаційними центрами у сфері культури. Їхня функція - збирати, узагальнювати, систематизувати матеріали з усіх напрямків культурної діяльності і надавати їх споживачам інформації. Зацікавлені бібліотеки також у розвитку туризму та бізнесу в регіоні, бо це - залучення інвестицій. Ніхто, крім бібліотек, не зможе висвітлити інформацію соціальної спрямованості: де знаходяться ті чи інші установи, режим їхньої роботи, основні послуги, тарифи, і ніхто в цьому настільки не зацікавлений. Головним є не тільки відбір та систематизація Web-ресурсу регіону, а й опис та представлення тих матеріалів, які ще відсутні в Інтернет, надання користувачу можливості здійснювати навігацію і знаходити цікавлячий його ресурс, забезпечувати рівний доступ до соціально значущої інформації.
   Розуміючи всю складність вирішення цих питань, Міністерство культури і мистецтв України звернулося до Кабінету Міністрів України з проханням направити відповідне розпорядження обласним державним адміністраціям. Уряд звернувся до місцевих органів влади з дорученням про посилення уваги до питань наповнення й удосконалення ресурсів бібліотек. Бібліотеки встановлюють партнерські зв'язки, узагальнюють і систематизують отриману інформацію, при цьому, практично, вирішено питання про одержання бібліотеками всіх статистичних матеріалів місцевих органів влади, розроблено механізм спільної роботи бібліотек і регіональних торговельно-промислових палат тощо. За минулий рік вирішено і такі організаційні питання, як вибір програмного продукту та закупівля технічного обладнання для реалізації портального проекту. Але це тільки підготовчий етап. Основна робота - попереду. А головне - бібліотеки прагнуть і хочуть розширювати свої можливості в наданні нових послуг, у підвищенні авторитету свого регіону, створенні єдиного інформаційного простору своєї держави