Бібліотеки ніколи не були ринковими, комерційними установами, і сьогодні, коли в суспільстві йде жорстка конкурентна боротьба за ресурси, значно зростає розуміння того, що бібліотеки мають доводити свою цінність. Ми повинні розуміти різницю між привабливістю бібліотеки та її ефективністю, і не випадково в основі бібліотечного законодавства демократичних держав лежить принцип вільного доступу до інформації, гарантами якого є бібліотеки. Маючи обмежені інформаційні, електронні, трудові та фінансові ресурси, будівлі, устаткування, необхідні для здійснення своєї основної діяльності, бібліотеки не спроможні сьогодні та й не прагнуть отримувати зиск. Проте, невід’ємною складовою сучасної бібліотеки є надання користувачам додаткових, і тому платних послуг. Таким чином, державні гарантії рівних прав усіх споживачів інформації зводяться до оплати з державного бюджету частини безкоштовних традиційних бібліотечних послуг, а надання додаткових платних послуг законодавчо затверджено Постановою Кабінету Міністрів України за № 534 від 5 червня 1997 р. — «Перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності». Перед нами стоїть важливе завдання, ми маємо розробити методику визначення обсягів фінансового забезпечення державних соціальних стандартів щодо надання послуг населенню у сфері культури, керуючись Законом України «Про Концепцію державної політики у сфері культури на 2005–2007 рр.» № 2460-І від 3 березня 2005 р. Серед підходів Міністерства до визначення стратегії розвитку бібліотек одним з головних є забезпечення прозорих умов для вироблення загальних рішень з метою виявлення оптимального шляху розвитку бібліотек за мінімальних витрат усіх видів ресурсів.
Чесно кажучи, до цього часу, ми, шановні колеги, не розглядали це питання комплексно, з урахуванням усіх факторів, що впливають на вартість бібліотечних послуг. Але, як говориться, якщо ти не займаєшся політикою, політика займеться тобою. Так і з економікою, і хочемо того чи ні, всі ми живемо в умовах ринку. Бібліотеки беруть участь у продуктивній праці — вони частина економічної системи країни. Перетворюючи інформацію в знання, у бібліотечні послуги, впливаючи на особистість та сприяючи її розвитку, бібліотеки тим самим допомагають розвитку економіки країни в цілому. Економічні відносини у бібліотеці розвиваються за тими ж законами, що й у будь-якій іншій галузі та мають той же набір основних понять. Тільки бібліотека має справу з конкретно визначеним товаром (книги, періодика, інші матеріальні носії), може виробляти і пропонувати продукцію своєї інтелектуальної праці (електронні бази даних, інформаційна, видавнича діяльність) та надавати користувачам послуги як безкоштовно за бюджетні кошти, так і платно. Те, що бібліотекарі отримують зарплату з бюджету, є також важливою складовою економіки. І фонд документів, який ми надаємо у користування, теж коштує чималих грошей, причому не тільки його придбання, а й утримання старого фонду (до речі, списання — один з найдорожчих бібліотечних процесів). Коштують грошей й інформаційно-бібліографічна робота, ведення каталогів, підготовка бібліографічних та інших видань, обслуговування користувачів, а з використанням новітніх інформаційних технологій вартість бібліотечних процесів набагато зростає.
Бібліотеки, як будь-які інші установи, що надають послуги, повинні виправдовувати спожиті ресурси, показуючи, що прибутки виправдовують витрати. Крім опису обсягу, рівня і важливості послуг, що пропагуються, бібліотеки повинні продемонструвати, що вони надають ці послуги ефективно і не витрачають марно ресурси; іншими словами, що вони не абстрактна цінність, а така, яка має грошовий вираз. І надаючи в процесі інформаційно-бібліотечного обслуговування послуги своїм користувачам, ми повинні спершу відповісти собі на такі запитання:

• Що потрібно виробляти? Які товари, послуги, роботи й у якій кількості?
• Як треба виробляти? Хто має це робити, за допомогою яких ресурсів і технологій?
• Для кого виробляти? Кому призначаються товари і послуги, хто їх зможе спожити?

І відповівши, ми побачимо, що бібліотека буде існувати і розвиватися якщо: по-перше — буде потреба в послугах, які вона виробляє та вміння адекватно реагувати на сучасні зміни; по-друге — є потужні засоби для здійснення основної діяльності (фінансування, матеріально-технічне оснащення, кваліфіковані кадри, організаційно-правова система); по-третє — ці наявні засоби ефективно використовуються для задоволення існуючих потреб. Але цього, звісно, замало. Для покращення роботи бібліотек також доцільно: залучати незалежні центри дослідження суспільної думки до проведення загальнодержавних і самостійних локальних досліджень ринку бібліотечних послуг, що певною мірою дозволить координувати політику цін з номенклатурою послуг, які надаються, виходячи з кон'юнктури попиту і ресурсного потенціалу бібліотеки; також слід пам’ятати, що економічними категоріями є взаємозалежні і взаємообумовлені поняття попиту та пропозиції — чим вищий попит, тим вищим має бути рівень пропонованих послуг, і, навпаки, якщо попит відсутній — пропозиція залишається незатребуваною; дуже важливим для бібліотеки є положення про те, що вона не тільки повинна забезпечувати попит на бібліотечні послуги, але і формувати його, культивувати потреби в одержанні інформації та набутті знань в процесі читання, бо саме у цьому і полягає її специфічність.
Підходячи до показників якості послуг, необхідно провести розмежування між виміром якості роботи та її оцінкою, що можливо зробити, спираючись на Міжнародний ДОСТ ІSO 11620 Показники якості роботи. Ці показники повинні відповідати таким критеріям, як: доречність, корисність, обґрунтованість, вірогідність і практичність. Для отримання максимальної користі від застосування системи показників якості роботи необхідно, щоб вона мала свій корінь у сфері стратегічного управління і планування, тобто треба: установити стратегічні цілі; визначити служби, які повинні реалізовувати ці цілі; розмістити ресурси в цих службах; оцінити якість роботи служби, використовуючи показники якості; порівняти реальні досягнення з поставленими задачами; переглянути цілі (розміщення ресурсів і т.п.). Таким чином, установлення цілей діяльності бібліотеки формує структуру, в межах якої може бути впроваджена система показників якості роботи. Необхідно також визначити, наскільки ефективною є діяльність бібліотеки з точки зору користувача. Тобто, показники ефективності найчастіше будуть виявлятися у швидкості надання цієї послуги. Наприклад, скільки часу витрачається на комплектування, каталогізацію та інше. Відношення між вкладом та результатами може бути використано для отримання інформації про продуктивність діяльності різних служб і про вартість цієї діяльності, об'єднаних в групу показників якості операційної діяльності. Показники корисності одержують шляхом зіставлення продукції і результатів з точки зору користувача. Деякі показники корисності складаються з непрямих критеріїв: рівня обертаності фондів, ретельності та своєчасності постачання продукту чи послуги. Відмінність ефективності і корисності послуги є досить умовною, оскільки ефективність і її корисність — основні складові задоволення користувача цією послугою. Не треба також забувати, що різні групи, залежно від своїх інтересів, акцентують увагу на різних аспектах роботи служби. Для користувача ідеальною є бібліотека, де завжди можна знайти всі необхідні йому види послуг.
Говорячи про комплексний підхід до визначення вартості бібліотечних послуг, потрібно враховувати їхню собівартість, бо саме визначення собівартості послуг є важливою складовою економічного аналізу. Собівартість — обсяг витрат усіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції чи послуг. Виділяють прямі і непрямі витрати. Перші безпосередньо пов'язані з виробництвом послуги (витрати на матеріали, технології, зарплату, електроенергію), другі — з утриманням приміщення, здійсненням зв'язку тощо. При розрахунку собівартості бібліотечно-інформаційної послуги, у першу чергу, враховуються прямі витрати, як провідні, це — основна заробітна плата штатних і залучених нештатних співробітників (програмістів, перекладачів, редакторів, юристів), які безпосередньо беруть участь у створенні бібліотечно-інформаційного продукту та додаткова заробітна плата, що включає поточні і майбутні (у тому числі й відпускні) виплати штатним виконавцям. Багатоаспектною є графа «Нарахування на заробітну плату», що акумулює обов'язкові платежі в бюджет. До інших же прямих витрат віднесено технічні та матеріальні (вартість паперу, комп'ютерного набору, оперативно-поліграфічних робіт). Однак бібліотека може зробити послуги дешевшими та одержати додатковий прибуток за рахунок попередньої закупівлі окремих матеріалів за відносно низькими цінами (зокрема, паперу, порошку для ксерокса або фарби для ротапринту). Значну групу складають і непрямі витрати, що включають накладні витрати, які складаються з господарських (утримання приміщення й устаткування, поштові, канцелярські тощо) та витрат на планування, організацію праці, облік і контроль, утримання управлінського персоналу.
Окремою калькуляційною статтею виділяються амортизаційні відрахування: нормативні (балансова вартість, термін служби, ремонт), суми за експлуатацію основних виробничих фондів (устаткування приміщень), що поступово відбиваються на вартості бібліотечної послуги. Сукупний підсумковий показник і буде власне характеризувати витрати на виробництво відповідної окремої послуги.
Вартість бібліотечних процесів містить у собі вартість обслуговування одного користувача, витрати на одне відвідування чи книговидачу, вартість комплектування фондів, обробки документів, довідково-бібліографічного обслуговування, що є однією з найдорожчих послуг, оскільки традиційно його здійснюють висококваліфіковані спеціалісти; витрати на масові заходи (читацькі конференції, вечори, диспути, усні журнали, ранки, конкурси, проведення занять у клубах за інтересами і т.п.). Вартість кожного заходу складається з вартості години роботи кожного співробітника, який бере участь у його підготовці та проведенні, вартості комунальних послуг, витрат на матеріали та ін. Як же правильно розрахувати обсяг навантаження, а отже і вартість бібліотечної послуги? Щоб відповісти на ці питання, потрібно звернутися до Тимчасових примірних норм часу на основні процеси бібліотечної роботи, які були підготовлені НБУ для дітей і затверджені Міністерством культури і туризму України.
При такій ціновій політиці, що базується на попиті, першорядного значення набуває вивчення існуючих запитів і потенційних потреб користувачів, а також облік споживчої (комунікативної, освітньої, культурно-духовної та ін.) значущості бібліотечно-інформаційних послуг і продукції. Відповідно до закону попиту, споживачі придбають більше продукції за низькою ціною, ніж за високою. У свою чергу, цінова гнучкість характеризує чутливість споживачів до змін у цінах і виявляється в обсягах послуг та продукції, що купуються (замовляються). Теоретично обґрунтовано і практично доведено, що наявність відповідного попиту ґрунтується на двох критеріях: доступність і важливість послуги. Коли користувач вважає, наприклад, що існує багато аналогічних інформаційних послуг чи продукції, що є вибір, немає терміновості в одержанні, то такий попит є гнучким і залежить безпосередньо від змін у ціні. Підвищення ціни може призвести до пошуку альтернативних (у тому числі близьких за змістом, властивостями) безкоштовних бібліотечно-інформаційних продуктів або до відмови від цього виду обслуговування. А зниження цін в даній ситуації, навпаки, буде сприяти збільшенню обсягу реалізації та відволіканню споживачів від конкурентів. Якщо користувач знає, що пропозиції бібліотеки унікальні, чи в нього існує гостра необхідність в одержанні конкретної бібліотечно-інформаційної послуги, попит буде негнучким і, відповідно, зміни вартості послуги відіб'ються на ньому незначно. Наприклад, при необхідності термінового виконання фактографічної довідки, від одержання якої залежить оперативність подальшої роботи користувача, він готовий заплатити за цю послугу більше, ніж той, у кого є час і можливість для тривалого фактографічного пошуку.
Характеризуючи загальні підходи до цінової політики в галузі бібліотечно-інформаційних послуг, можна констатувати, що бібліотека повинна розраховувати вартість послуги залежно від собівартості роботи, рентабельності, цінності використовуваних об'єктів, унікальності самої послуги, виконання особливих умов, а саме: терміновості, пріоритетності, складності та сервісності. У бібліотеках правомірно застосовувати спрощену методику встановлення цін на послуги, що надаються, запропоновану російським бібліотекознавцем Володимиром Клюєвим. Як приклад, можна привести розрахунок за спрощеною схемою умовної собівартості і проектованої ціни бібліотечно-інформаційної послуги:

• планова собівартість одиниці вироблення (Спл) визначається, як сума відношення середньої денної плати виконавця (Зд) до середньої денної норми виробітку на одного співробітника (Нв) і середніх матеріальних
  витрат на технічне оформлення одиниці вироблення
  (Ст ) — Спл = Зд / Нв + Ст;
• установлювана (проектована) бібліотекою ціна за одиницю вироблення (Цод) визначається шляхом множення планової собівартості одиниці вироблення на підвищувальний коефіцієнт (коефіцієнт додаткових ресурсів (рентабельності) у % (К) чи К* — в абсолютних показниках, вирахуваних від Спл — Цод = Спл x К* чи
  Цод = Спл x К / 100% ;
• кошторисна, чи сумарна ціна повного продукту (Цсум) визначається як добуток установленої (проектованої) бібліотекою ціни за одиницю вироблення (Цсум) і підсумкового наповнення чи послуги продукції (обсягу робіт) (Пн) — Цсум = Цод х Пн .

Сьогодні спостерігається тенденція до розширення асортименту платних послуг, і хочеться звернути вашу увагу на неприпустимість поступової трансформації окремих безкоштовних форм бібліотечного обслуговування у частково, або навіть, цілком платні. Дуже важливо враховувати і адекватність сприйняття цін споживачами, тобто рівень платоспроможного попиту, а також, необхідний паритет усіх ланок класичного маркетингового ланцюжка: попит — пропозиція — споживче поводження та пам’ятати про те, що головна мета бібліотечного маркетингу — це раціональний перерозподіл і найбільш ефективне використання обмежених ресурсів бібліотеки засобом соціально-економічного обґрунтування ведучих напрямків роботи, вибору оптимальних форм обслуговування, об'єктивної оцінки свого потенціалу з обліком поточних і перспективних запитів користувачів.
Розглянута вище господарсько-економічна діяльність бібліотеки, враховуючи визначений рівень рентабельності (доходу), не орієнтована жорстко на одержання обов'язкової фінансової вигоди. Головна мета — соціальна: розширити перелік і форми бібліотечного обслуговування та надати додаткову допомогу користувачам в оперативному отриманні інформації, у тому числі, за допомогою супутніх допоміжних сервісних послуг. До прогресивних видів бібліотечного сервісу можна віднести електронну доставку документів і організацію віртуальної бібліографічної служби.
Невід'ємною частиною економічної політики сучасної бібліотеки як некомерційної організації, що реалізує соціально значущі та суспільно корисні проекти в інформаційно-освітній і культурно-дозвіллєвій сферах, стало залучення різних легітимних джерел. Законом України «Про Концепцію державної політики в сфері культури на 2005–2007 р.» за № 2460-ІV від 3 березня 2005 р. передбачено нормативно-правове забезпечення «надання благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів, зокрема шляхом внесення змін до Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», прийняття закону про меценатство і спонсорство ...», також передбачається удосконалення механізму бюджетних дотацій щодо здійснення того чи іншого культурно-мистецького проекту закладами культури, які залучають і використовують благодійну допомогу, спонсорські і меценатські кошти для його реалізації.
До визначення вартості послуг сучасної бібліотеки треба підходити не формально, просто розраховуючи статистичні дані, треба розглядати це питання комплексно, використовуючи загальні підходи до цінової політики у сфері бібліотечно-інформаційних послуг, враховуючи при цьому показники якості, собівартості послуги, і головне — її соціальної затребуваності. Актуальність і важливість питання визначення вартості бібліотечних послуг сьогодні обумовлена ще й тим, що, бібліотека виступає вже не тільки як об'єкт культури, але й як об'єкт економіки, оскільки ефект від її діяльності відбивається на економічному розвитку країни в цілому. А той, хто володіє інформацією — володіє світом.