Дійові особи: Ведуча, Бабуся, Юнак (художник).
Ведуча:
Дорогі діти! Ми раді вітати вас у нашій бібліотеці. Сьогодні відбудеться наша подорож у світ казок і билин. А чи знаєте ви, чим билина відрізняється від казки? Слово «билина» походить від слова «бути», а казка — від слова «казати». Певно, в казках більше вигадки, чарівності. Але герої як і казок, так і билин — мужні і добрі люди, які захищають рідну землю і своїх коханих, перемагають сили зла. Ми знаємо їхні імена: Ілля Муромець, Альоша Попович, Добриня Микитич, герой багатьох казок Іван-царевич. Нам відомо не лише про їхні подвиги і пригоди, але й про те, як вони виглядали. Звідки? Час представити вам нашого провідника у казковому світі — російського художника Віктора Михайловича Васнецова.
Звучить музика М. Мусоргського «Картинки з виставки. Прогулянка. Гном». Виходить Юнак з мольбертом (художник).
Художник:
Мне всё чудится: будто скамейка стоит,
На скамейке старуха сидит,
До полуночи пряжу прядёт,
Мне любимые сказки мои говорит,
Колыбельные песни поёт.
И я вижу во сне, как на волке верхом
Еду я по тропинке лесной
Воевать с чародеем-царём
В ту страну, где царевна сидит под замком,
Изнывая за крепкой стеной.
Там стеклянный дворец окружают сады,
Там жар-птицы поют по ночам
И клюют золотые плоды,
Там журчит ключ живой и ключ мёртвой воды —
И не веришь и веришь очам…
(Я.Полонский).
Висвічується «Автопортрет» В.Васнецова.
На сцені сидить бабуся і пряде.
Бабуся:
В деякому царстві-государстві, а точніше — у невеликому селі В’ятської губернії народився в 1848 році хлопчик Віктор Васнецов. Батько його був священиком. Він часто казав малому Віті: «Бачиш, синку, як важко працюють наші селяни, як їм важко живеться. Коли виростеш, то будеш нести їм добре Боже слово».
Ведуча:
Хлопчик ріс, слухав чарівні бабусині казки. Згодом пішов учитися в духовне училище, щоб продовжити справу батька. Але найбільше він любив малювати.
Юнак:
Я хотів, щоб всі люди побачили народне життя.
Висвічується картина В.Васнецова «Іван Петров,
селянин Володимирської губернії».
Звучить музика М. Мусоргського «Картинки з виставки.
Старий замок».
Мої друзі не завжди розуміли мене. Вони вважали селян грубими, неписьменними і некультурними. Насправді, народ мудрий і зберігає свою мудрість у казках. «У казки вірять тільки діти», — казали мені серйозні дорослі люди. (Звертається до дітей). А ви вірите казкам? Тоді і мені повірите...
Ведуча:
Колись на світанку визирнув Віктор Васнецов у вікно, і сам не повірив своїм очам. Бачить: лежить на землі справжній килим-самоліт. Не роздумуючи, ступив на нього художник, перетворився на казкового царевича і полетів в небо.
Висвічується картина В. Васнецова «Килим-самоліт».
Звучить музика М. Мусоргського «Картинки з виставки. Богатирські ворота».
Бабуся:
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться. Довго летів килим-самоліт, доки не спустився на вершину пагорбу. На зеленій траві сиділи витязі, сліпий Боян розповідав їм про подвиги богатирів, а його юний помічник грав на гуслях...
Висвічується картина В. Васнецова «Боян».
Заслухався Віктор Васнецов і опинився на роздоріжжі.
Висвічується картина В. Васнецова «Витязь на роздоріжжі».
Юнак:
Прочитав я на камені: «Ліворуч підеш — багатим будеш. Праворуч підеш — жонатим будеш. Прямо підеш — убитим будеш»...
Бабуся:
...І поїхав прямо...
Висвічується картина В. Васнецова «Після побоїща Ігоря Святославовича з половцями».
Юнак:
Не встиг далеко від каменю від’їхати, як побачив поле битви. Та не битва то була, а справжнє побоїще. Лежали руські люди побиті і порублені. Лише старший дружинник ще був живий. Прошепотів мені: «За далекими горами живе Змій-Горинич. Від нього вороги наші злу силу беруть. Візьми, витязю, мого коня богатирського...»
Висвічується картина В. Васнецова «Богатирський стрибок».
Бабуся:
Послухав його витязь і скочив на коня богатирського. Поніс його кінь над лісами і полями, опинився перед печерою Змія Горинича і мовив людським голосом: «Щасти тобі, добрий молодцю. Бийся, та назад не озирайся».
Висвічується картина В. Васнецова «Бій Добрині Микитича
із Змієм Гориничем».
Бабуся:
Захмарилося небо, запалахкотіло кривавими блискавками — повернувся додому трьохголовий Змій Горинич. Заревів: «Чую, чую, людським духом пахне!» — і кинувся на богатиря. Билися вони три дні і три ночі. Меч витязя зламався, кінь богатирський захитався. «Оце і смерть твоя перед тобою!», — закричав Змій. «А твоя смерть позаду тебе!», — вигукнув Витязь із останніх сил. Озирнувся Змій — а богатир йому і зрубав всі три голови.
Висвічується картина В. Васнецова «Богатирі».
Юнак:
З’явилися тоді переді мною три богатирі: Ілля Муромець, Добриня Микитич і Альоша Попович і сказали: «Допоміг нам звільнити землю Руську, то станеш нашим побратимом». Але ще не закінчив я свою подорож... Подякував богатирям, поклонився їм низько і пішов у ліс темний... Бачу: сидить дівчинка коло ставка, плаче гіркими сльозами.
Висвічується картина В. Васнецова «Альонушка».
Звучить музика М. Глінки «Жайворонок».
Бабуся:
Зла Баба Яга вкрала її малого братика. Що зробиш — пішов витязь його рятувати. А ліс темний, гілки в очі лізуть, лішаки навкруги регочуть... Баче витязь: спішить Баба Яга і тримає міцно Іванка.
Висвічується картина В. Васнецова «Баба Яга».
Звучить музика М. Мусоргського «Картинки з виставки. Хатинка на кур’ячих ніжках».
Бабуся:
Злякалася Баба Яга витязя і довго з ним сперечатися не стала — відпустила Іванка. А витязь розстелив килим-літак і наказав йому: «Неси мене з цього лісу туди, де живе моє щастя!». І опустив його килим біля птиці Гамаюн...
Висвічується картина В. Васнецова «Гамаюн, птиця віща». Звучить музика М. Мусоргського «Картинки з виставки. Богатирські ворота».
Юнак:
Мовила мені тоді Гамаюн: роби, що тобі серце велить, і будеш щасливим. Отак я і почав малювати казки. Адже ті, хто їх любить і хто в них вірить, — найщасливіші люди на світі. Бо коли повіриш у диво, воно обов’язково справдиться. Звісно, для цього треба бути добрим і мужнім, ніколи не кривдити слабшого, не поступатися перед перешкодами, відстоювати правду. Щасти вам, мої маленькі друзі із двадцять першого століття!
Завіса.