Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Масові заходи
Клуби за інтересами
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес з минулого
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Освітні заклади Києва
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проект "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

У сонячній країні витівників та фантазерів Миколи Носова

Ось вже не одне дитяче покоління дружить з героями талановитих книжок Миколи Миколайовича Носова. Осяяні сонячним гумором та запальними хлоп’ячими фантазіями, ці книжки захоплюють сучасних дітей, як колись і їхніх батьків, радісною, невтомною вигадкою.

Микола Носов народився 23 листопада 1908 року в Києві. Дитинство його пройшло в селищі Ірпінь, розташованому в 27 км від Києва. Батько був залізничником та актором естради, мати — займалась рукоділлям, виховувала чотирьох дітей: синів Петра, Миколу, Бориса та доньку Ларису. З раннього дитинства визначилися творчі нахили майбутнього письменника. Він мав безліч захоплень: скрипка, шахи, художня фотографія, радіотехніка, хімія. У 1923 році Носов закінчив школу-семирічку, а потім разом з братами працював на цегляних та цементних підприємствах в Ірпені. У 1927 році він стає студентом кінофотофакультету Київського художнього інституту (нині Академії мистецтв України). Після двох років навчання, коли в інституті закривають кінофотофакультет, письменник переводиться до Московського інституту кінематографії і з успіхом закінчує його у 1932 році. З 1932 по 1951 рік М. Носов працював режисером в мультиплікації, знімав науково-популярні та учбові фільми. У роки Великої Вітчизняної війни за створення воєнно-технічних фільмів для Червоної армії був нагороджений орденом Червоної Зірки (1943 р.).

Паралельно з кінорежисерською діяльністю Носов займався також літературною творчістю. Як і багато знаменитих письменників, він спочатку вигадував казки та оповідання просто так — для свого маленького сина. А згодом одне своє оповідання, яке називалося «Витівники», відніс до журналу «Мурзилка». Оповідання надрукували. Було це в 1938 році. За цим оповіданням з’явилися інші: «Тук-тук-тук», «Живий капелюх», «Огірки», «Фантазери» тощо. Вони друкувалися в дитячих журналах та газетах. Головними героями його оповідань стали симпатичні хлопчики, які у всіх пригодах та пустощах виступали завзятими фантазерами і великими плутаниками. Це прості діти — часом неспритні, часом боягузливі, але завжди безпосередні. Для створення своїх образів письменник не користувався розгорнутим описом, йому достатньо виразного діалогу чи комічного випадку, щоб точно змалювати характер того чи іншого персонажа. Сюжети Носова гострі, динамічні, наповнені потішними, кумедними ситуаціями.

Крім веселих оповідань, Носов написав декілька повістей про шкільне життя: «Весела сімейка» (1949 р.), «Щоденник Миколки Синицина» (1950 р.), «Вітя Малєєв у школі і вдома» (1952 р.). За останню повість у 1952 році автор отримав Державну (Сталінську) премію СРСР. Пізніше до відомих вже героїв приєднався ще один, на цей раз — казковий. Ним став Незнайко, пригодам якого автор присвятив серію повістей-казок. Перша казка побачила світ у київському журналі «Барвінок» не тільки в оригіналі, а й в українському перекладі. А в 1954 р. «Пригоди Незнайка та його друзів» вийшли окремою книгою. Друга її частина, «Незнайко в Сонячному місті», вийшла в журналі «Юність» у 1958 р. і одразу була видана «Детгизом». Третя повість-казка «Незнайко на Місяці» була вперше опублікована в 1964-1966 рр. у журналі «Семья и школа», а в 1967 році з’явилась окремим виданням у видавництві «Детская литература». Саме Незнайко та його весела компанія друзів-коротульок принесла автору велику славу. У гумористичній, емоційній формі в трилогії дітям подається широкий пізнавальний матеріал з різних галузей науки, техніки і мистецтва, вирішуються морально-етичні питання. За жартівливими пригодами ненав’язливо підкреслюється несумісність хвалькуватості, чванливості, задавакуватості зі справжніми, щирими, добрими відносинами між людьми. У 1969 році за книги про Незнайка письменник отримав Державну премію РРФСР імені Н.К. Крупської.

Казкові пригоди Незнайка та його друзів дуже полюбилися маленьким читачам, тому не дивно, що історії про них дописав після смерті автора його послідовник і онук — московський фотокореспондент та письменник Ігор Носов. Це такі казки як «Остров Незнайки», «Путешествие Незнайки в Каменный город», «Незнайка и сюрприз», «Незнайка и привидение», «Новые приключения Незнайки» та ін. Деякі твори Ігора Носова перекладено та видано українською мовою. Зокрема у 2005 році у видавництві «Махаон-Україна» в серії «Читаємо з Незнайком» побачили світ «Незнайко-фотограф», «Незнайко на будові» та «Незнайко і привид».
Микола Носов написав також два автобіографічні твори. Так, у 1972 році публікується його дуже незвичайна книжка «Повесть о моем друге Игоре». Перед нами, по суті, дослідження письменника про найважливіші етапи духовного розвитку хлопчика у віці від одного року до семи. У героя повісті є реальний прототип — онук Ігор. Другою автобіографічною книгою стала повість «Тайна на дне колодца», яка була видана вже після смерті автора, у 1978 році. Ця книга могла цілком стати посібником з географії та історії м. Ірпеня, де багато років проживала сім’я Носових.

Помер Микола Носов 26 липня 1976 р. на 68 році життя в Москві. Його син, Петро Миколайович, був відомий як один з самих веселих майстрів фотографії — мабуть, гумор та артистичний талант передаються у спадок. Фотографією займався і онук — Ігор Петрович Носов, письменник та видавець.

Творчість М. Носова має велике значення в літературі. Дуже важливими особливостями його гумористичного таланту була здатність відкликатися на актуальні проблеми виховання та вміння в захоплюючій, цікавій формі вирішувати важливі моральні проблеми особистості. Його книги стали улюбленими не тільки в Росії та НезнайкаУкраїні, а й у всьому світі. Адже оповідання і повісті М. Носова перекладені майже сотнею мов світу. Коли міжнародний журнал «Кур’єр ЮНЕСКО» в 1957 році провів підрахунок, які із російських письменників частіше перекладаються на інші мови, то третім у цьому списку — слідом за М. Горьким та О. Пушкіним — виявилося прізвище дитячого письменника Миколи Носова. За його творами в театрах ставили п’єси, знімали мультиплікаційні та художні фільми. Найвідоміші з них —«Пригоди Толі Клюквіна» (1964 р.) і «Фантазери» (1965 р.). А у наші дні Незнайко навіть став героєм комп’ютерної гри.

У інформаційному списку представлено книги М. Носова видані українською мовою, літературно-критичні матеріали про його життя та творчість, сценарії масових заходів і адреси веб-сайтів. Цей матеріал можна використати в роботі з дошкільниками, учнями молодшого та середнього шкільного віку під час проведення занять, ігор, вікторин, бесід, уроків, присвячених життєвому та творчому шляху прекрасного дитячого письменника-гумориста, великого вигадника Миколи Миколайовича Носова.

 

До змісту Наступна

 
Останнє оновлення: 3/22/2019
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей