Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Бібліотечні події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Віртуальні книжкові виставки
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Бібліотека у форматі Д°
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

Дбайко — мій і твій найперший друг


Ти вже прочитав цікаву розповідь Тамари Коломієць про себе і свою творчість. Отже, настав час вирушити в подорож сторінками її книжок. У доробку поетеси більше двадцяти видань для дорослих та понад три десятки — для дошкільнят та молодших школярів. Це, зокрема, книжки «Пастушок», «Червоний пароплав», «Біббобище», «Починаються дива», «Хто розсипав роси», «Веселе місто Алфавіт», «Загадки світлофора», «Помічники», «Хиталочкагойдалочка» та інші. У 2006 році вийшли друком дві великі барвисті книжки Тамари Коломієць, в яких зібрано найкращі вірші, загадки, пісеньки, казки, написані для дітей, починаючи з 1961 року, а також багато її нових творів.

Збірка, яку ми розгорнемо насамперед, називається «Найперша стежечка». Надрукувало її відоме видавництво дитячої літератури «Веселка». А художник Едуард Колесов проілюстрував її яскравими, образними малюнками. Спочатку прочитаємо передмову до цієї книжки і довідаємося багато цікавого про дитинство поетеси Тамари Коломієць, яке й дотепер залишилося в її пам’яті та надихнуло на чудові вірші. У них простежується велика любов і повага до людей, до праці, до всього живого в природі. Змальоване нею у віршах можна чітко собі уявити. А ще в них відчутний дух казковості і таємничості. Ось, наприклад, один із перших віршів збірки:

Стоїть новий будинок.
До нього — сто стежинок.
А в ньому — сто доріжок.
Там тупця двісті ніжок.
Там сотня голосочків,
Дзвінкіших від дзвіночків.
Там всілись на полиці
Ведмеді і лисиці.
Здається, що ми потрапили у казку. Та ні!
Всі знають цей будинок
Він зветься — дитсадок.

Так образно і з любов’ю поетеса зуміла розповісти про звичайний дитячий садочок. Вірш «Тижнева сімейка» теж про дитячий садочок та цікаві щоденні справи малят.

В тижні днів аж цілих сім —
В дитсадку ми раді всім.
Та ми з тобою заглянемо сюди у п’ятницю.
П’ЯТНИЦЯ —
І мрійниця, й вигадниця.
— Погляньте, — каже
дітворі, —
Стоїть ракета у дворі.
Чого ж дарма вона стоїть?
Сідайте швидше — і в політ!
А приземлились... за столи.
Ану, обідать, щоб росли!

І хто ж з цим не погодиться? Рости і дорослішати треба всім. Поетеса Тамара Коломієць добре знає, що малята і юні школярики вміють не тільки фантазувати і бавитись, а й працювати. І у вірші «Сміх лунає у дворі» вона пропонує разом зі школярами знову помандрувати у дитсадок.

Цього разу щоб полікувати
Тих ляльок і ведмежат,
Що поламані лежать.
Лікувати ми умієм —
І підклеїм, і зашиєм...

Про умілі рученята Тамара Опанасівна розповідає у багатьох свої творах. Вірш «Братик і сестричка» саме про таких дітей

Братик для сестрички
Чистить черевички,
Сплів бичка з соломи
Склеїв з шишок гнома.

Та й сестричка не відстає від нього . Вона вишила дві пташечки на його сорочці. А дівчинка із вірша «Праля» турбується про свою ляльку. Вона сама випрала ляльчине убраннячко: спідничку й хусточку. Не тільки вмілі, а й посправжньому вигадливі руки у білочубого хлопчика із вірша «Чоловічки». А ще у нього добре серце. Ось послухай:

Поглянь, які із жолудів
Виходять чоловічки —
В них круглі шапочки руді
І загорілі щічки...
На підвіконня влізуть
вмить,
Де хвора дівчинка лежить,
Зігнуть пружинкиніжки
І стрибнуть прямо в ліжко.

Чим не забава для дівчинки? Та наш герой утік, залишився невідомим. Такого ж умільця і фантазера зустрінеш у вірші «Червоний пароплав». Хлопець змайстрував собі червоний пароплав: дістав червоної парусини, обклеїв нею рубку, обшив тугий каркас, поставив щоглурею і прикріпив прапор. Улітку він візьме пароплав із собою у морську мандрівку.
І тебе терміново взятися до діла змусить вірш «Візьму вербову гілочку».

Візьму вербову гілочку,
А в ній проріжу дірочку,
Довкола кору обіб’ю —
Сюрчка веселого зроблю.
Легеньку горошину
Всередину укину.
Сюрчатиму ходитиму,
Всіх солов’їв будитиму.

То як, мій любий мандрівнику? Зробиш і собі такого сюрчка? Тамарі Опанасівні у своєму дитинстві доводилося не раз робити такі речі, адже, як ти вже знаєш, вона бавила молодшого братика. Мабуть, ти теж знаєш, скільки уваги потребують ці маленькі братики й сестрички. Скільки терпіння треба мати, щоб тільки покласти їх у ліжечко і приспати.

Хиталочкогойдалочко,
Гойдайся, не скрипи.
Кричалочко Наталочко,
Мала сестричко, спи!
Хить та хить.
Тихо. Цить. («Хиталочкагойдалочка»).

Ну що ж, мій любий читачу, ми з тобою трішечки потрудилися разом з героями першого розділу «Червоний пароплав», дечому навчилися. А тепер авторка цієї книжки запрошує тебе побувати на природі (розділ «Луговий аеродром»), подивитися, чим зайняті комахи, птахи і звірята, послухати, як дзвонить синенький дзвоник, як ранок приходить у ліс, як грає музикаджміль, а довкіл нього витанцьовують сонячні промінчики. Зустрінеш тут двох незвичайних їжаків.

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки. («Їжаки»).

То, може, це не їжаки? Про кого всетаки розповідає авторка? Відповісти на це запитання допоможе ілюстратор книжки — художник Едуард Колесов. Його малюнок вміщено поряд з віршем. То ж роздивляйся!

Поетесі Тамарі Коломієць також вдалось підгледіти, як капелюшник Боровик, взувши черевик на єдину ногу, розносив у саквояжі наймодніші капелюхи.

Ці, оранжеві, — лисичкам,
Ці, крислаті, — для груздів,
А прим’яті, невеличкі —
Це для зморшків, для дідів.
Шив їх власними руками,
Наділяю задарма.

Запам’ятав? Коли будеш разом з дорослими збирати гриби, це тобі може стати в пригоді. Познайомившись з цим щедрим Боровиком з вірша «Капелюшник Боровик», ми помандруємо за село.

За селом
Луговий аеродром —
Величезний чорний пень.
А на ньому цілий день
Не вщуха робота:
Вирушають в білий світ
У небачений політ
Джмеляки — 
Літаки,
Бабкивертольоти.
Облітавши все навкруг,
Приземлилися на луг.
Лиш під вечір стихне гам —
Тихотихо стане там.

Вночі на пеньку засяють світляки. Вони вкажуть дорогу тому, хто заблукав. От така яскрава картинаказка розгортається у «Луговому аеродромі» Тамари Коломієць. А у її вірші «Грімвівчар» ти легко уявиш громавівчаря, який ляскає батогом, заганяючи до кошар хмароковечок. З цікавістю спостерігатимеш за бобом («Біббобище»), який жив собі у торбі на стіні, а напившись води, пустив білий пагінець. Потім впав у пухку ріллю, став зеленим стебельцем, випустив квітки, пов’язав тугі стручки і вродив аж сто бобів. Таку казково гарну, загадкову природу змалювала поетеса у своїх віршах.

А тепер у розділі «Хто розсипав роси» ти познайомишся з цікавим персонажем багатьох її творів. Це працелюбний хлопчикмізинчик Дбайко. Поетеса назвала його своїм найпершим другом і впевнена, що ти теж з ним затоваришуєш. Своїми синіми оченятами він «зорить весело кругом» і вміє вершити казкові величні справи — розсипати роси в сині верболози, струсити з хмарок дощик на долини, повісити над лісом райдугу. Проте Дбайко не цурається і справ звичайних. Уранці він вирушає велосипедом на роботу і дорогою співає бадьору пісеньку. Дбайко прагне всім допомогти — поспішає підсадити на гілляку пташеня, яке випало з гнізда, перебинтувати зламаного маленького клена, визволити з павутиння бджілку («Дбайкова пісенька»). А чи не хотів би ти, любий школярику, зробити це разом із Дбайком? А ще Дбайко —  неабиякий вигадник. Спостерігатимеш за ним, гратимешся разом з ним — то й сам навчишся так весело фантазувати, працювати і відпочивати. Ось Дбайко, щоб поливати суниці

Укладає в рядок
Труби з очерету. («Водогін»).

Ось він «дзвіночки синісині розкрива у сонтрави», бо прийшов час «нектаром напувати бджіл співучих і джмелів» («В сонтраві»). А тепер

Дбайко стука молотком.
Без утоми, без зупинки
Із малої соломинки
Він виковує святкові
Золоті дзвінкі підкови...
Підківки для коненят —
Цвіркотливих коників.

(«Звідки кузня узялась?»).

Згодом побачиш Дбайка на футболі, де грають зелені жабенята. Він зробив сюрчка із стручка акації і тепер судить гру («Сюрчок»). А ще хлопчикмізинчик встиг виручити зайця: віддав йому окраєць хліба. Адже той ненароком з’їв свій хліб і не мав чого дати малятам («Окраєць»). Чи не здається тобі, що Дбайко схожий на тебе чи твоїх друзів, когось непосидючих?

Бо ж він
Дбайко — Потішайко,
Часто — Поспішайко,
Часом — Посмішайко
Он як! («Хто розсипав роси»).

Та всетаки Дбайко втомився. Він примостився відпочивати на ліщині і, погойдуючись, почав складати казку. «Дбайкову казку» прочитаєш у розділі книжки «Хто розсипав роси». А ти складаєш казки? Якщо ні, то спробуй разом із Дбайком. І у тебе неодмінно вийде! Тепер, дорогий читачу, завітаємо разом у розділ книжки, що називається «Веселиця».

Росте в саду веселиця,
На вітрі листя стелиться,
На кожній гілці ягідка,
Що ягідка, то й загадка —
Цяцькована, мудрована,
У кісточці захована.

Отже, ти зрозумів, що на тебе чекають загадки. Це один із улюблених жанрів поетеси. Загадки допомагають пізнавати довкілля, розвивати мислення, спостережливість. Тамара Коломієць яскраво змалювала в них

явища природи

Мірошниця білабіла,
Беручка до свого діла:
Сіє, віє, січе, меле
Та по землі муку стеле.
Водовозторохтій
Над землею гуркотів,
Батожищем блискав,
Водицею бризкав.

зовнішній вигляд та звички тварин

Руда, руда рудиця
Рудим хвостом гордиться.
В неї шуба — найпишніша,
В неї вдача — найхитріша.
Ішла Улита,
Черепком сповита,
Безрука, безнога,
Чотирирога.

особливості рослин

Сидять злюки на грядці,
Мають латку на латці,
Мають свиту на свиті,
Ще й землею укриті.
Я гойдаюся на билинці,
Зерно в кожній комірчинці,
Хоч дрібнісенькедрібне
Молочко у нім смачне.
Добрі з ним коржі на смак.

Звичайно, до кожної із 35 загадок у книжці вміщено відгадку. Проте спочатку спробуємо відгадати самостійно. У розділі є також  загадки про різні предмети, техніку — тобто, на всі смаки.

У Тамари Коломієць є твори, в яких вона розповідає про всілякі дива. Розділ книжки, в який ми вирушимо зараз, так і називається «Починаються дива». Збагнути їх зможе той, хто разом з поетесою буде фантазувати, спостерігати і вірити у справжнє диво. У цих віршах зустрінеться нам паперовий кораблик зі сміливим боцманом Равликом («Паперовий кораблик»), гном, який дивував усіх своїми добрими ділами — працював і художником, і водієм, писав пісні і поливав «фортеці і мости, щоб із піску могли рости» («Пісенька про гнома»). Здивує нас колобок, який втік від діда й баби, а потім набив зайчиська, настрашив вовчиська, турнув ведмедя і обманув лисицю («Вихвалявся колобок»). Ну а витівник Рогеллі ізза моря і дивак Рогатті ізза гір — взагалі неперевершені. Рогеллі з медом вживав часник, а з перцем — карамелі.

Завжди по вулиці гуляв
Він догори ногами,
Собак на стежці поціляв
Смачними пирогами.
Рогатті задкував неначе рак.
Як спав — на ліжко ноги клав,
А голову — під ліжко.
Квиток на поїзд купував,
А йшов по рейках пішки.

У кінці цієї збірки поетеса Тамара Коломієць запрошує нас у справжню казку. Розділ називається «Збудувала казка дім». Перша казка в ньому «Про мандрівку Жабунцяхвастунця». Жила собі Жабка.

Був у Жабки синок Жабунець —
Неслухняний малий пустунець.
Скільки горя натерпілася вона:
То він з берега високого пірна,
То сховається між трави — в гущину,
То в калюжу запливе на глибину.

А одного дня Жабунець заявив, що вирушає мандрувати у світи. Не хоче він сидіти на місці, не такі йому мухи і комарі. І сонце дуже пече, і вода не така в джерелі. Ну що ж, помандруємо і ми з Жабунцем. Він поспішає до ставка. Та в дорозі Жабунець зустрівся зі здоровенним Жучищем, потрапив у джмелине гніздо. А оговтавшись, вихвалявся перед Равликом, показував свій хист у танці, а потім ледве не загинув під час грози. Як все це було — прочитаєш сам. Пожалієш ти Жабунця чи сміятимешся з його пригод? А в кінці казки авторка повідомляє, що ... такого Жабунця тепер нема:

Він підріс, помудрів і змужнів,
Він — найкращий ловець комарів.

Друга казка з цього розділу книжки називається «Недобрий чоловік Нехай». У казці є пісня з дивними словами, яку чути всюди:

«Є на світі молодиця,
Молодиця — Ліньцариця,
А у неї — цар Нехай,
А у них — привільний край:
Там не треба гнути спину,
Укладайся на перину,
А роботу відкладай
На «нехай» та й «занехай...».

Виявляється, ця пісня непроста і переймати її дуже небезпечно — станеш лінюхом. Малий Олесь почув її і сам навчився співати — відкладати свої справи на «нехай». Так він і потрапив у царство «Нехая».

В нього ліжко замість трону,
З реп’яхів його корона,
Без людей його країна
Будяковокураїна.

Царя Нехая оточує рідня: СонькиДрімки і ПозіхаїЛінюки та пустка навколо. Бо давно вже ніхто не працює і на грядках ростуть лише будяки та інші бур’яни. Добряче довелося потрудитися Олесю, перш ніж визволився він з лабет Нехая. Думається, що тобі не захочеться потрапляти у царство Нехая. І казка Тамари Коломієць допоможе всім уникнути цієї біди.

    До змісту Наступна

 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою: library@chl.kiev.ua

 
Останнє оновлення: 12/3/2024
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей