У 2012 році виповнюється 60 років від дня народження Сергія Георгійовича Якутовича — заслуженого художника України, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, члена Національної спілки художників України, члена кореспондента Академії мистецтв України, який увійшов в українську культуру як професіонал книжкової та станкової графіки, історичного живопису та кінодизайну.
Народився Сергій Георгійович 21 листопада 1952 року в Києві в мистецькій родині. З самого дитинства його оточували творчі люди. В будинку, де зростав Сергій, завжди бували талановиті художники, письменники, композитори, кінорежисери, актори. Справжнім ідеалом митця і людини для майбутнього художника був його батько Георгій В’ячеславович Якутович (1930-2000 рр.) — видатний український книжковий графік середини ХХ століття, заслужений митець України, двічі лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка. Тому не дивно, що покликанням С. Якутовича стає художня творчість.
У 1970 році Сергій Якутович закінчує Республіканську середню художню школу ім. Т. Г. Шевченка. Далі здобуває вищу освіту, спочатку у 1970-1973 роках був студентом факультету художнього оформлення Московського поліграфічного інституту, потім навчався у Київському державному художньому інституті (нині Національна академія мистецтва та архітектури), після успішного закінчення якого у 1977-1981 роках стає аспірантом творчих майстерень при Академії мистецтв СРСР у м. Києві.
Розпочав свою творчу діяльність як книжковий графік, активно співпрацюючи з видавництвами України, Росії як автор ілюстрацій до творів світової і вітчизняної літератури. Першим твором Сергія Якутовича, який привернув увагу громадськості, була дипломна робота (1977 р.) — ілюстрації до роману О. Толстого «Петро І». Це була справжня художня подія, новий етап у розвитку вітчизняної книжкової графіки. Активна романістика О. Толстого надала художникові свободу для вільного вияву свого розуміння перетворень у житті суспільства. До роману «Петро І» він створив понад 250 офортів, в яких були опрацьовані головні принципи, що потім так чи інакше пройдуть крізь усі цикли книжкових ілюстрацій майстра.
За своє творче життя Сергій Якутович «перемалював», фактично усю світову літературу, принаймні ту її частину, яка стала класикою. Ним були створені блискучі офорти до «Полтави» О. Пушкіна (1975 р.) і «Трьох мушкетерів» О. Дюма (1980 р.) за які він був удостоєний премії Ленінського комсомолу в 1981 році. Ілюстрував «Обломова» І. Гончарова, «Севастопольские рассказы» Л. Толстого (1982 р.), шеститомник видань В. Шекспіра, «Злочин і кара», «Зневажені і скривджені» Ф. Достоєвського, «Циклон» і «Перекоп» О. Гончара (1987 р.), «Тіля Уленшпігеля» Шарля де Костера (1987-1989 рр.), збірник «Україна, сторінки історії» (1988-1991 рр.), створив ілюстрації до естонського народного епосу «Калевіпоег» та до французького епосу «Трістан та Ізольда» (2004 р.) тощо.
Свій талант розкрив С. Якутович і в роботах станкової графіки. Його станкові графічні серії відкрили нову сторінку в українському мистецтві, мали своє місце й значення в його розвитку. Важливою в цьому плані стала Всесоюзна молодіжна виставка в Ташкенті 1980 р., де роботи художника отримали першу премію. Представлені разом із живописом Т. Сільваші, графікою С. Гети, картинами В. Будникова, С. Базилєва та інших молодих тоді митців, вони змусили критиків визнати появу в українському мистецтві нового покоління, яке створювало нові теми, проблеми, образне бачення. В його творах криється велика сила, чується палкий заклик митця до активної життєвої позиції, критичного переосмислення дійсності. Художника хвилюють питання війни і миру, екології, культури і моралі, він виступає проти соціальної байдужості обивателів, паразитизму, міщанства. Відомі такі роботи митця в цьому жанрі як: «TV» (1979 р.), «Акорди війни» (1980 р.), «Знімається кіно» (1981 р.), «Кияни», «Це людина» (1984 р.), «Передчуття», «Час х» та інші.
З 1996-1999 р. художник працював в Іспанії, чиє класичне мистецтво надихнуло його до створення об’ємних живописних полотен. В цей період він створює такі картини як «Карнавал», «Тиха українська пісня», «Кінець ночі», «Друзі-козаки в Іспанії», «Сервантес», в яких використано мотиви сценографії, прийоми кінематографа, цитати відомих творів і широкі історико-культурні алюзії. Досвід живописця позначився на його подальших роботах в українському кіно.
З 2000 року Сергій Георгійович активно працює художником-постановником і робить великий внесок у розвиток національного кіномистецтва, створюючи візуальні образи Івана Мазепи і Тараса Бульби.
Справжньою подією в українській культурі став фільм «Молитва за гетьмана Мазепу» (2000-2002 рр.) режисера Юрія Ільєнка за участю Сергія Якутовича. Критики часто називають цей фільм «намальованим кіно», підкреслюючи провідну роль художника в його образності. Для фільму митець написав великі багатофігурні полотна, що стали активним тлом для сюжетної дії, створив інсталяції з реальних і штучних предметів, просторові архітектурні форми, що інтерпретували історичні реалії епохи 17 ст. в Україні. У фільмі відображено його захоплення стилістикою бароко, глибоке знання історії, філософське мислення. З цього часу кінематографічні та графічні роботи у творчості С. Якутовича доповнюють одна одну. Робота над фільмом надихнула художника на велику графічну серію «Мазепіана» (2003 р.). У ній митець розгортає широку епічну панораму історичного часу національно-визвольної боротьби українського народу, пошуків свого місця в бурхливих історичних катаклізмах епохи, що стали для України й періодом яскравого мистецько-культурного злету, і «добою Руїни», що завершилася колоніальною залежністю від Російської імперії.
З темою «Мазепіани» перегукуються й ілюстрації художника до «Тараса Бульби» М. Гоголя (2003 р.), де автор наповнює образи персонажів повісті особливою життєвістю, «реалістичністю» жестів, емоційних проявів, надаючи розвиткові сюжетів просторової дії. Згодом, упродовж 2006-2007 років, образ Тараса Бульби Якутович відтворює як художник-постановник у телевізійному серіалі «Тарас Бульба» режисера В. Бортка. У 2008 р. створює графічні аркуші до повістей письменника «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Миргород». Схильність до метафор та алегорій настільки зближує художника з Миколою Гоголем, що він пише більше 40 портретів великого письменника та на основі його творів, створює художні образи до науково-пізнавальної кінокартини «Загублений рай» режисера Р. Плахова-Модестова. Відомі глядачам також роботи митця до телефільмів «Ще як ми були козаками», «Останній гетьман». Серед останніх робіт художника чудові ілюстрації до ювілейного альбому Б. Ступки, драми Л. Українки «Руфін і Прісцілла», збірки поезій «Річка Геракліта» та до роману «Берестечко» Ліни Костенко. Видання роману «Берестечко», проілюстроване Сергієм Георгійовичем, яке вийшло у 2010 р. у видавництві «Либідь», було визнано найкращою художньо оформленою книгою, представленою у 2011 р. на Шостій Міжнародній книжковій виставці-ярмарку у Ашгабаді.
Культовий художник проілюстрував в цілому понад 170 видань. У 2008-2009 роках у видавництві «Грамота» виходять альбоми С. Якутовича «Незавершений проект» та «Абсолютний слух часу», в яких представлено його кращі роботи в різних жанрах образотворчого мистецтва за тридцять років творчої діяльності.
Творчий доробок художника став вагомим здобутком національної культури, отримав широке визнання шанувальників мистецтва. Роботи Сергія Георгійовича відзначені почесними нагородами та преміями не тільки в Україні, а й за її межами. Так, у 1977 Якутович отримує першу премію з графіки на московській виставці-конкурсі «Молоді художники СРСР», у 1983 р. стає володарем Гран-прі на берлінській виставці-конкурсі «За мир», у 1985 р. відзначений спеціальною премією на Трієнале мистецтв «Проти фашизму» у Майданеку (Польща), у 1987 р. отримує почесне звання «Заслужений художник України», у 2003 р. нагороджений Золотою медаллю Академії мистецтв України, у 2004 р. стає лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка за цикл графічних творів, у 2008 р. отримує звання «Народний художник України» та почесний приз фонду «Україна—3000» за внесок у розвиток українського кінематографа, у 2009 р. відзначений російською кінонагородою — премією «Золотий Орел» за фільм «Тарас Бульба» та у 2011 р. отримує міжнародну премію імені Миколи Гоголя за видатний внесок у розвиток світової графіки.
Твори визначного українського художника зберігаються в багатьох мистецьких музеях України і світу. Серед них такі як: Національний художній музей України (Київ), Національний музей книги та друкарства (Київ), Музей літератури (Одеса, Україна), Державна Третьяковська галерея, Музей образотворчого мистецтва ім. О. О. Пушкіна (Москва), Державний Російський музей, Музей Ф. М. Достоєвського (Санкт-Петербург, Росія), Altes Museum (Берлін), Музей міста Катанья, Український дім в Америці (Нью-Йорк, США), Смітсонівський музей (Вашингтон), Білий Дім (Вашингтон).
Творчість Сергія Якутовича належить до тих явищ української образотворчості останніх десятиліть, які не тільки окреслюють показові тенденції часу, а й дають можливість по-іншому побачити загальну картину епохи, збагачують і доповнюють її власною авторською темою, своїм розумінням ролі художника в його поступі. Розгортаючись у царині, можливо, чи не найбільш соціально заангажованих видів мистецтва – книжкової графіки та кінематографа, його твори апелюють до більш широкого історичного простору, залучаючи до актуальної художньої проблематики культурний досвід минулого.
Матеріали поданого нижче списку будуть корисними всім, хто цікавиться творчістю С. Якутовича, а також допоможуть вчителям, організаторам дозвілля, бібліотекарям у підготовці мистецьких заходів, уроків, що розкривають активну життєву позицію художника, його роботу в кінематографі, різні грані та особливості творчої манери українського майстра графічного мистецтва. Список книг, ілюстрованих С. Якутовичем, подано на основі фонду НБУ для дітей.