Катерина Єгорушкіна. "Країна Сніговія" та "Будиночок з води"
27 лютого 2012, 10:59   Автор: Наталя Марченко

Єгорушкіна К. Країна Сніговія / К. Єгорушкіна, С. Недериця ; муз. оформ. С. Недериці ; ілюстр. П. Родрігес. – К. : Видавець ФО-П Недериця С. С., 2011. – 29 с. : ілюстр. + 1 CD. – (Музична казкотерапія для малят).Для дітей молодшого шкільного віку
Єгорушкіна К. Будиночок з води / К. Єгорушкіна, С. Недериця ; муз. оформ. С. Недериці ;
ілюстр. М. Рудської. – К. : Видавець ФО-П Недериця С. С., 2011. – 37 с. : ілюстр. + 1 CD. – (Музична казкотерапія для малят). Для дітей молодшого шкільного віку

К. Єгорушкіна. "Країна Сніговія". ОбкладинкаЯк має звучати казка?К. Єгорушкіна. "Будиночок з води"

У неї щебетливий голос мами? Чи, можливо, казка буркотливо усміхається з-під вуса як дідусь? Або
ніжно шепоче, як бабуся над ліжечком? А може, твоя казка вирегочує на всю хату разом із татом? Чи котиться смішками-пересмішками між твоїх старших братиків і сестричок?!

Ось ці казки, заховані в ошатні книжечки, мають свій власний голос! Навіть якщо ти читатимеш їх тихесенько сам собі, — зазвучить справжня жива музика Дива.

І справа не лише в тому, що кожну книжечку супроводжує спеціальний диск, музика на якому чарівно поєднується з піснями дельфінів і китів, крижинок і рипучого снігу… І навіть не в золотистих нотках на сніжному тлі сторінок чи грайливому плюскотінні хвильок…

Головне, що кожна оповідь у цих книжечках приховує звучання. Треба лише вміти дослухатися… Треба лише відкрити своє серце на зустріч Добрим Казкам, які тільки й чекають, аби наповнити твоє життя щастям!

І тоді не тільки ці чудові книжечки, а й весь великий світ довкола зазвучить для тебе чарівною музикою Людяності!

Наталя Марченко

Дорослому читачеві

Серія «Музична казкотерапія для малят» створена молодою обдарованою казкаркою Катериною Єгорушкіною спільно з фаховим музикантом Стефаном Недерицею на засадах музичної казкотерапії. Відтак, книжки вирізняє не лише ошатне виконання 1, а й гармонійне поєднання тексту, музичного супроводу та ілюстрацій, вміло виконаних Поліною Родрігес і Марисею Рудською. Зображення, запропоновані ілюстраторами для цих специфічних видань, тонко передають наївність і соковитість справжнього «дитячого» малюнку, водночас, не втрачаючи «дорослої» багатозначності та нюансування образів і кольорів. Так само й музика, створена та дібрана для проекту, не просто — звукове тло конкретної розповіді, а повноцінний художній простір, здатний самостійно творити настрій і ставати приводом до розмови чи фантазування.

Але й поза суто терапевтичним ефектом, засвідченим чималою кількістю вдячних читачів, казки К. Єгорушкіної привертають увагу рівнем свого художнього втілення. Насамперед, це справжні живі оповідки, які цікаво слухати, легко уявити та переповісти. Кожна така історія осяжна для дитини як за обсягом, так і за суттю та може бути прочитана/почута за один раз. Це напрочуд важливо, бо малеча любить завершувати розпочате, але ще не спроможна довго утримувати увагу. Тому саме такого типу книжечки не втомлюють, а навпаки приносять радість — від нових знань, від можливості все зрозуміти самостійно та дослухати чи дочитати до кінця. А саме так формується любов до читання та пізнання, впевненість у власних силах.

Уважно стежить авторка також за мовою своїх творів, намагаючись викласти складні речі максимально ясно: за допомогою простих синтаксичних конструкцій, знайомої дітям лексики, короткими репліками й абзацами тощо. Вона не описує картину, а лише дає уяві достатню кількість опорних слів-образів, аби читач міг самостійно все «побачити по-своєму». Не розгортає безкінечні сюжетні ходи, а підтримує динаміку розповіді чітким структуруванням та кінематографічною зміною подій-«кадрів». Відтак, її Країна Сніговія, Країна Соняшників чи Будиночок із води постають пізнаваними, легко уявними в деталях світами, котрі можливо «довигадувати», населити власними персонажами, облаштувати власними «палацами», «будиночками» та місцинками. Така здатність художнього простору до «обживання» читачем — величезна перемога автора, бо засвідчує відповідність і адекватність створеної ним образної системи структурі та формам мислення сучасних малюків.

Образи казок К. Єгорушкіної, як і природній світ «Я» малюка, народжуються шляхом пізнання оточуючого в процесі безпосереднього набуття досвіду героями. Так, у «Країні Сніговії» дівчинка-оповідач та її друг Кая не просто «проходять» ази нотної грамоти, а й розкривають одне одному (власне, одне завдяки одному) засновки становлення особистості та гармонійного існування світу. А в «Будиночку з води» хлопчику Ра випадає нагода вчитися у Школі Золотого Дельфіна аби знайти спільну мову зі світом довкола, який не вміє з ним розмовляти. Так само через взаємодію з іншими вчаться людяності й інші персонажі казок: Дельфінятко та Сніговичок, Чорнильний Чоловічок і навіть уже дорослі та мудрі Золотий Дельфін і Король-Соняшник.

Ще одна визначальна риса казок К. Єгорушкіної — гармонія суперечливого та відсутність зла як такого. Але не йдеться про те, що вони безконфліктні чи пісні. Аж ніяк! Кая вперше стикається з людиною, яка «не знає ноток» і, по-суті, вимушений постійно підлаштовуватися під нову знайому. Маленький Ра «розуміє всіх», хоча його не розумів (навіть не помічав!) ніхто, аж поки не з’явилося Дельфінятко… Сніговичок береже найкращу в світі скрипку, але не спроможний на ній зіграти тощо. Отже, історія кожного героя письменниці глибоко драматична у своєму засновку. Ось тільки авторка бачить і розповідає їх із погляду дитини — світло й оптимістично.

Чому ж ця її дитинна певність у пануванні добра та справедливості не дратують і не видаються брехливим сюсюканням, а, навпаки, пробуджують у дорослому щемкий жаль за чимось найістотнішим, що хочеться зберегти хоча б у дітях?..

Гадаю тому, що авторка бачить і відтворює реальність під кутом зору, визначеним присутністю Віри, з якою ми всі приходимо у цей світ, сповнені очікувань і щастя. К. Єгорушкіна ніби затримує себе у тому стані гармонії та щирості, дитинності, й тим самим доводить читачеві (малому й дорослому), що не тільки можливо, а й життєво необхідно залишатися ось таким — відкритим до світу і людей, віруючим у любов Божу, розлиту в світі й тобі, відданим Творенню.

Ви не знайдете у казках К. Єгорушкіної мимовільної патетики чи пресловутої дидактики, — одні лише цікаві, веселі та захопливі історії про дивних і чарівних малюків із різних, і водночас схожих між собою світів її уяви. І хто-знає, які думки навіють ці знахідки вам і вашим дітям. Одне безперечно, весь навчально-терапевтичний ефект цих текстів завдячує своїм існуванням їх справжній щирості та художності. Бо кожна історія К. Єгорушкіної це насамперед — Справжня Добра Казка, розказана від щирого серця Творцем, якому є про що розповісти малюкові …й не лише йому…


1. Хоча для «терапевтичних» книжок важкий для ока лискучий папір видається не надто доречним.

Наталя Марченко

Додаткова інформація

Коментарі до статті

Наталя Марченко


Читай також:
Мельник, Т. Казкотерапія Катерини Єгорушкіної // Друг читача. - Режим доступу : http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/16699/
Наталя Марченко


Читай також:
Винник Тетяна. Катерина ЄГОРУШКІНА: «Принцип нашої творчості – суцільний позитив» // Українська літературна газета. – 2012. – № 4. – Режим доступу : http://www.litgazeta.com.ua/node/2798