"Трьомсин богатир : українські народні казки Нижньої Наддніпрянщини"
15 травня 2012, 10:52   Автор: Наталя Марченко, Оксана Шалак

Трьомсин богатир : українські народні казки Нижньої Наддніпрянщини / упорядк., вст. ст., адапт. текст. та прим. Н. Василенко, Л. Іванникової ; худож. С. Ковика-Алієв. – Дніпропетровськ : Січ, 2011. – 359 с. : ілюстр.Для старшого шкільного віку

"Трьомсин Богатир". ОбкладинкаНапевно що немає дитини, котра б жодного разу не чула казки!

Але чому люди тисячоліттями переповідають своїм діткам оці веселі й страшні, повчальні та вигадливі історії?

Навіщо тобі — людині вже XXI століття! — читати ті казки?! Та ще й давні-давні, записані від старезних дідусів і бабусь, котрі жили дві чи й більше сотні років тому?!

Я думаю, диво казки в тому, що вона не дозволяє людині, дорослішаючи, втратити віру в себе та в перемогу насправді важливих речей — любові, дружби, віри. Казка зберігає у людині людське — прагнення до дива та справедливості!

І тому немає на землі народів, які б не створили казок. І тому у кожного народу казки неповторні, зі своїм національним характером і мовним колоритом. І тому мрії, сподівання та ідеали народу через тисячоліття переказуються-зберігаються казкою.

Повільно минає час. Швидко кажеться казка. І в її стрімкій захоплюючій оповіді ти можеш розгледіти все найважливіше, що вважали за необхідне розповісти нащадкам пращури.

Тому читай і шануй казки свого народу!

Мені хочеться вірити, що чудові українські казки, з величезною любов’ю та знанням справи зібрані та впорядковані в цій збірочці фольклористами кількох поколінь, не лише зацікавлять і розважать тебе, а й розбудять у твоїй душі ті древні таємні сили, що лишили тобі в спадок прадіди! І ця казкова сила дасть тобі змогу не змарнувати своє життя, а зробити його ще однією казкою нашого народу!

Наталя Марченко

Дорослому читачеві

«Трьомсин  Богатир» — збірка народних казок Нижньої Наддніпрянщини, що побачила світ у дніпропетровському видавництві «Січ», — і тішить око не лише талановитими ілюстраціями С. Ковики-Алієва, а й високою культурою книговидання. Ґрунтовна передмова, докладні примітки, словник маловживаних слів, численний за обсягом список використаної літератури засвідчують науковий підхід в упорядкуванні величезного матеріалу: архівного та залученого із першодруків. І хоча збірка розрахована на «широке коло читачів», проте неозброєним оком можна зауважити наукову ретельність і професійність упорядників Л. Іваннікової й Н. Василенко.

І батьки, і діти одразу помітять, що казки у збірці розміщено за принципом запису їх різними фольклористами: зразки, що їх зафіксував Борис Грінченко, записи Григорія Залюбовського, зібрання казок Івана Манжури, колекція Якова Новицького та варіанти, які зібрав Дмитро Яворницький. А вже у цих розділах спочатку можна почитати казки про тварин, потім — героїко-фантастичні (чарівні), а насамкінець — соціально-побутові. У передньому слові від упорядників послідовно та виважено обумовлено принципи упорядкування та адаптації текстів, а також викладено особливості зразків у запису того чи іншого відомого в історії української фольклористики збирача, наголошено на специфіці методів фіксації кожного з них. Л. Іваннікова та Н. Василенко також указали джерела, з яких казки потрапили на сторінки збірки «Трьомсин Богатир», ба, навіть подали оцінки відомих фольклористів про працю збирачів казок Нижньої Наддіпрянщини: О. Потебні, М. Сумцова, Ф. Колесси...

Упорядники схарактеризували не лише самі сюжети казок, їхній регіональний колорит, а й цікаво розповіли про жанрові особливості поданих зразків та про окремі тексти, що перебувають на межі жанрів і видів (казка-байка, казка-анекдот, казка, яка «провисає» між фантастичною і соціально-побутовою).

У передмові зазначено нерівномірність у кількості записів казок різних видів: найбільше зібрано на Катеринославщині казок соціально-побутових і чарівних, зовсім мало (їх записав свого часу тільки Іван Манжура) — зразків тваринного епосу.

Тематичне розмаїття зібраного матеріалу засвідчує наявність багатої оповідної традиції у Нижній Наддніпрянщині. Окремі формальні ознаки текстів (казкові формули, прислів’я і приказки, використовувані під час оповіді) виявляють запис від оповідачів-майстрів, у репертуарі яких традиційно були високохудожні зразки, перейняті від попередників. Основний фонд казок із Нижньої Наддніпрянщини — це сюжети, поширені в загальноукраїнському, східно- і західнослов’янському фольклорі, однак автори передмови вказали і на сюжетну специфіку регіонального казкового епосу. Вирізняє матеріал, що увійшов до збірки «Трьомсин Богатир», і мова поданих зразків — говірки жителів Придніпров’я. Упорядники намагалися максимально зберегти мовні особливості, що їх зафіксували збирачі, подавши діалектизми й архаїзми у словнику маловживаних слів.

Упорядники виявили увагу до численних варіантів, що їх зафіксували різні збирачі від різних оповідачів. У збірці читач знайде казки «Трьомсин-синеня» у запису І. Манжури (с. Царедарівка Павлоградського повіту Катеринославської губернії), «Трьомсин, жар-птиця і Настасія Прекрасна…» із зібрання Я. Новицького, якому розповів її учень Даниїл Баранник у с. Ольгінське Маріупольського повіту на Катеринославщині, та казку «Трьомсин» — із хутора Гаврилівка Новомосковського повіту Катеринославської губернії, що її записав від Гапки Явтушенчихи Д. Яворницький. Такий поширений у регіоні сюжет у трьох варіантах викличе увагу не тільки науковців, а й менш обізнаних у казкознавстві — єдністю та відмінністю мотивів, особливостями казкових формул, багатством побутових подробиць, які приховують не тільки ознаки багатьох епох, а й розкривають регіональний колорит казки.

Насамкінець скажу словами Панаса Мирного: «В казці звірі та птиці те саме й так само говорять, як і люди». Отже, аби пізнати світ і людину, розгорніть чудову збірку «Трьомсин Богатир» — і  прочитайте бодай кілька  казок…

Оксана Шалак,
кандидат філологічних наук, фольклорист

Додаткова інформація

Коментарі до статті

блум


прикоооооооооооооллллллллллл читалаааааааааааааа