Серія книжок "12 балів"
21 травня 2012, 10:31   Автор: Наталя Марченко

Левицька В. Тарас Шевченко і я : оповідання про життя видат. худож. та поета Т. Шевченка / В. Левицька, Т. Катіна ; іл. Н. Шевчука. – К.: Зелений Пес, 2011. – 47 с. : іл. – (12 балів. Українська література).Для дітей середнього шкільного віку
Левицька В. Степан Бандера і я : оповідання про життя С. Бандери / В. Левицька ; іл. В. В. Тихонюка. – К. : Зелений Пес, 2011. – 47 с. : іл. – (12 балів. Історія України).Для дітей середнього шкільного віку
Горянич М. Леся Українка і я : оповідання про життя поетеси Л. Українки / М. Горянич ; іл. Т. Гущиної. – К. : Зелений Пес, 2011. – 47 с. : іл. – (12 балів. Українська література).Для дітей середнього шкільного віку
Горянич М. Княгиня Ольга і я : оповідання про життя княгині Ольги / М. Горянич ; іл. А. Лисиці. – К. : Зелений Пес, 2011. – 47 с. : іл. – (12 балів. Історія України).Для дітей середнього шкільного віку
Ручай Г. Іван Мазепа і я : оповідання про життя гетьмана І. Мазепи / В. Левицька, Т. Катіна. – К. : Зелений Пес, 2011. – 47 с. : іл. – (12 балів. Історія України).
Для дітей середнього шкільного віку

Тарас Шевченко і яНе знаю, чи важливо саме для тебе мати аж 12 балів із літератури чи історії… Але певна, що кожному колись страшенно набридало мовчки С. Бандера і я. Обкладинкапогоджуватися з обов’язково «правильними» думками дорослих про «великих» людей. І що дратує найбільше, – саме щодо цих «великих» дорослі рідко доходять згоди: якщо дідусь від прізвища Бандери сахається, то тато –ставить у приклад, якщо мама каже, що Шевченко був «бідною сиротинкою», то брат – «першим модником на весь Петербург»… А ще частіше – вдома взагалі ніхто нічого про тих «великих» не говорить, і тільки вчитель переконано озвучує і так прочитані сторінки підручника…

Якщо з тобою все відбувається саме так, якщо ти понад усе прагнеш з усякого питання мати власну думку, пропонована серія книжок – твоя!

"Леся Українка і я". ОбкладинкаЦе не просто цікаві розповіді про відомих українців, і не чергові «шпаргалки» для школи, а справжні детективні історії, разом із героями яких ти

"Княгиня Ольга і я". Обкладинка

розгрібатимеш завали різних чуток і поглядів, аж поки не докопаєшся до правди про ту чи іншу видатну людину. Чому тендітну хворобливу жіночку Ларису Косач називали жінкою-воїном, якщо вона ніяких видимих подвигів не звершувала? Чому душею України звуть колишнього кріпака та засланця Шевченка? Чому досі прізвища Мазепи й Бандери залишаються каменем розбрату в українському суспільстві, а княгиню, яка за переказами винищила ціле місто, називають «рівноапостольною»? Чому?..

Ці книжки не дадуть тобі відповіді, але дадуть змогу знайти її самому!

Ці книжки довіряють тобі у твоєму виборові - на чию сторону стати і кого обрати героєм. Тож іди – і читай – і думай!

Вчися з дитинства робити усвідомлений відповідальний вибір, бо від цього вміння залежить все в твоєму житті.

Наталя Марченко

Дорослому читачеві

Започаткована 2011 р. серія «12 балів» видавництва «Зелений Пес» – нині єдина в Україні біографічна серія, розрахована на підлітків та видана з чітким усвідомленням потреб і запитів даної читацької аудиторії.

Насамперед, це недорогі книжечки, які реально спроможний купити навіть підліток за кишенькові гроші, не кажучи вже про шкільну чи дитячу бібліотеку.

Дизайн видання наслідує типові сучасні шкільні зошити – м’яка яскрава обкладинка, стандартні 48 сторінок обсягу, кольорові «поля» із вкрапленими зображеннями тощо. Така книжка природна серед іншого учнівського начиння – її легко носити, не страшно «зачитати», дати товаришеві.

Наголошую та цьому, бо спрямованість видавців останніми роками на творення вишуканих, але необґрунтовано дорогих і, по-суті, подарункових видань починає дратувати. Як і дитячий одяг дитяча книжка повинна «зноситися» безболісно для родини і дитини та бути зручною – легкою, невеличкою за обсягом, цупкою, з відповідного розміру шрифтом та природними кольорами.

Та головна вагома перевага серії – точно вгаданий тон розмови авторів із підлітками. Це розмова рівних, де дорослий не домінує та не «опускається до рівня» співрозмовника, а залишає дитині право думати та обирати. І, що важливо, тактовно надає їй достатньо інформації, аби насправді самостійно вирішити кожне з питань. Так, книжечки містять не лише обов’язкову прикінцеву хронологічну таблицю, а й  уривки з різноманітних довідкових та історичних джерел, художніх творів, достойно виписані екскурси в минуле, вкраплені розповіді про пошанування достойника тощо.

Авторки не намагаються переконати чи вразити читача своїми знаннями, а розповідають «історію з життя» його ровесників, яким із різних причин довелося з’ясовувати певні питання щодо тієї чи іншої відомої особистості. Скажімо, близнята Марійка та Славко, мирно обговорюючи між собою подорож до Коростеня, стали об’єктом наглих дорослих повчань якогось діда, переконаного, що княгиня Ольга – підступна зрадниця, яка винищила рід Нискиничів, про яких діти ніколи й слова не чули. Дід від дітей швидко відстав, а загадка – ні. Іншим разом близнюки завелися з’ясовувати, чи треба «зубрити» нудні вірші, коли поети – не герої, а, отже, немає чого їх пошановувати! Ще один із героїв серії опинився перед складною дилемою, почувши, як «тітка в телевізорі» голосно доводить, що Бандера – «фашист» і «запроданець», тоді, як у його рідному класі портрет того «фашиста» висів поряд інших видатних діячів. Наступна історія взагалі розпочинається шкільною бійкою, спровокованою тим, що хлопчаки з Дроздівки обізвали сусідів «мазепинцями», які, «як відомо», усі – зрадники!… Хоча є і менш драматичні, та не менш цікаві приводи до вивчення біографії знаних людей, як-от: у таборі хлопці позбиткувалися над фізруком, а виправдатися вирішили тим, що й Шевченко не терпів насилля над собою та побив дяка різками!..

Водночас, кожна з таких, «рамкових» щодо долі видатної особистості історій цікава та повчальна сама собою. Попри незначні обсяги тексту, дитячі образи в цих оповідках добре прописані та мають власне лице, а сюжетні колізії – динамічні, сповнені гумору й засновуються на реаліях сьогодення. Слід відзначити, що дорослі виступають зазвичай добрими мудрими порадниками, які знають і шанують минувшину, тобто, є своєрідним зразком належного усвідомленого буття людини в часопросторі рідної культури.

Щодо безпосереднього розкриття образу видатної людини, то авторки знайшли близьку сучасному підліткові форму – кліпове (або ще «колажеве») письмо, в якому увага читача постійно переключається з одного сюжету/об’єкту/образу – на інший. Так, образ Бандери твориться на перехресті емоційних роздумувань героя щодо неоднозначності трактування постаті достойника та «сухих» цитат із Мережі, історичних довідників, преси, а також інформаційно ємких розповідей дорослих (брата Андрія, бібліотекарки, бабусі) та згадок про існуючі фільми тощо. Тому само служить своєрідна добірка-«тезаурус» оповідок за основними віхами життя Бандери («Пласт», «Захоплення», «Пустотливий Стефанко» тощо). Натомість, менш дражлива, але більш обезличена постійним «замусолюванням» постать Тараса Шевченка постає як «згадування» дітьми прописних шкільних цитат і відомостей, вичитаних із різних джерел, та поступового ускладнення й поглиблення нібито завідомо знаних істин. Власне, автори заставляють своїх героїв оббивати зі «забронзовілого» Генія всю наносну «позолоту», оголюючи живе нутро живої людини. Бо з пам’ятником не поговориш! Живе спілкування можливе лише між живими! Зрештою, дізнавшись про вибрики та боріння, злети і втрати Шевченка-людини, діти доходять розуміння глибоко людської суті Шевченкового Генія та Шевченкового Подвигу. Розповідь так само доповнена «тезаурусом» оповідок, які уточнюють сенс низки історичних реалій та подій із життя Тараса Григоровича («Козачки», «Імператорська Академія мистецтв», «Акин Марази» тощо).

Більш традиційну для популярного тексту форму мають оповіді про Лесю Українку, княгиню Ольгу та Івана Мазепу, в яких «рамкова» історія поєднує в одне ціле низку біографічних образків. Це можуть бути як психологічні новели (розповідь про зустріч із Лесею в потязі та відкриття пам’ятника Котляревському), так і класичні історичні оповідання (про княгиню Ольгу, дитинство, юність та чин Мазепи). Водночас, події всіх розповідей прямо пов’язують життя кожного з персонажів із сучасністю. Скажімо, дискусія над роллю митців у суспільстві, що розгортається навколо Лесі, продовжується в «кухонній» розмові дорослих про безвідповідальність нинішньої української інтелігенції, оповідь про встановлення пам’ятника Котляревського – зі згадками про його сьогоденне занепащення, доля княгині Ольги оживає у полотні сучасного живописця та поновленому пам’ятникові тощо.

Зрозуміло, що фахівці історики та літературознавці, при бажанні, можуть відшукати у запропонованому фактичному матеріалі чи його потрактуванні неточності та суб’єктивізм. Але маю визнати, що авторки напрочуд відповідально поставилися до джерел і добору матеріалу для кожної книги, свідомо уникаючи усього, що на сьогодні не набуло визнання в наукових колах чи має різночитання. Так само й щодо художньої реконструкції картин із життя своїх героїв вони слідували більше логіці факту, ніж суб’єктивному бажанню максимально «по-своєму» вигадати психологічний портрет людини, зокрема в дитинстві (останні підходи безпідставно поширилися в українській біографіці для дітей завдячуючи серії «ЖВД»).

Варто відзначити також добру літературну мову книжок і повагу авторів до свого читача (немає діалектизмів, надміру архаїзмів і тому подібних художньо необґрунтованих лексичних «красивостей»), а також використання у оформленні світлин, знакових для певного часу орнаментів, притаманної йому кольорової гами тощо.

Отже, в порівнянні з іншими сучасними біографічними серіями для дітей, що є на ринку України та покликані здебільшого лише зацікавити дитину прикладом «великих», серія «12 балів» у своєму задумі зорієнтована на те, аби актуалізувати в дитині природне відчуття історичності її власного буття, сформувати позицію активного чинника історичного процесу, а не «долучити до історії» як чогось стороннього, зовні привнесеного. Особливо чітко це надзавдання простежується в розповіді про Степана Бандеру (дід героя виявляється бандерівцем, книга містить «Декалог» (десять заповідей українського націоналіста), події боротьби та загибелі Бандери подаються як враження й переосмислення підлітком здобутих відомостей, які змінили його самого тощо), та дещо більш дидактично – у книжці про Мазепу (прямі настанови директора школи, тощо).

Гадаю, саме така позиція – не зацікавити й розважити чи долучити до пам’яті поколінь, а дати змогу стати безпосередньою свідомою ланкою історичного поступу свого народу й держави – є нині найбільш актуальною та виправданою в царині біографічної книжки для дітей для України.

Підсумовуючи, маю визнати, що на сьогодні серія «12 балів» – чи не єдиний вітчизняний біографічний дитячий проект, що насправді враховує можливості, потреби та запити (зокрема, й суто навчальні) читача-дитини, а не інтерес чи споживацькі орієнтири дорослих, а також є реальним чинником націє та державотворення. Сподіваюся, вона розгортатиметься й надалі, захоплюючи в своє коло все нові й нові імена вітчизняних достойників, і посяде гідне місце в колі читання не одного покоління українських підлітків.

Наталя Марченко

 

Додаткова інформація

Коментарі до статті