Іван Андрусяк. "М’яке і пухнасте"
24 листопада 2010, 16:05   Автор: Наталя Марченко

 Андрусяк І. М’яке і пухнасте / І. Андрусяк ; худож. Н. Дойчева. – К. : Грані - Т, 2010. – 71 с. : іл.– (Сучасна дитяча поезія). Для дітей молодшого шкільного віку Для дітей середнього шкільного віку
 
Хто тільки не розповідав тобі, друже, про користь читання! Хто тільки не гнав від телевізора до чергового «завдання на літо», не вимикав нагло компа, тицяючи під носа «класичне» томище!.. Але, навряд, чи хоч одна миша колись ділилася з тобою досвідом читання. Правда?

А ось Іванові Андрусяку вдалося дізнатися про ту велику мишину таємницю:

 

За сьогодні сіра мишка
З’їла вже четверту книжку,
А така ж мала – майже як була.
Докоряє миша-мама:
- Не читала ти їх, мабуть,
А без цього ти
Не будеш рости.
Це, дитинко, знають всі
Миші й навіть люди:
Не читаєш, а їси –
Користі не буде

А ще цьому доброму та веселому поетові випало підгледіти, як вкладається до сну родина ніжних бегемотів, і вперто чекає на друга маленька «справжня свиня». Він один знає, в чому полягає «котяча» справа та котяча дружба, хто такі Чакалка та Шашіль, та що твориться в родині Бабаїв. Його малі героїні пробують світ «на зуб» і плетуть перші кіски, беруть уроки мови у баби-Яги й мужньо виступають проти кусючих комарів. Навіть власні плачі ті веселі дівчатка знають в обличчя.

Вірші з цієї збірочки відразу «липнуть до язика»: їх хочеться цитувати на перервах друзям і батькам за вечірнім чаєм. Хіба можна не посміятися над «Кольоровими приколами» чи не порадити знайомим отакий рецепт знань:

 
Нуль помножити на нуль,
Накрутити десять дуль,
І додати два хвости,
І в комору занести,
А тоді додати знову
Хоч єдине тепле слово,
Помішати, посолоти
І підручником накрити.

А головне, у героях поета ти пізнаєш себе самого – зрослого в місті, цікавого й трішки нахабнуватого, веселого та задерикуватого поціновувача всього по-справжньому м’якого й пухнастого в житті – свободи, любові, радості та щирості…

Дорослому читачеві

Нова збірочка Івана Андрусяка – то зі смаком дібрані під однією палітуркою вірші, що впродовж кількох років друкувалися в різних виданнях окремо. Вирізняє їх серед чималого масиву української «римованої продукції для дітей» насамперед поетичність і сучасність. Це насправді поезія – версифікаційно вигадлива, сповнена внутрішнього мелосу, асоціативної гри та цікавих свіжих образів.

Від «дорослого» доробку автора вірші різняться виразною «осяжністю» образів. Поет наповнив рядки звуками та барвами, даючи змогу маленьким читачам буквально оживляти прочитане у власних відчуттях. Є тут звичні поезії для дітей звуконаслідування («Удень ми будем ням-ням-ням, / а буль-буль-буль вночі»»; «У краплинку капелюхи – крап! крап! крап!»), вишукані алітерації та асонанси («Ой ходила лебедиха, / та й у лісі лі / притулилась тихо-тихо / крильцем до землі»; «Хтось на кухні чавкає, / чавкає – / то напевно, Чакалка, / Чакалка»»; «А бабаята, бабаята / як узялися лупцювати – / по чім попало, чим знайдуть тузають, буцають, деруть, / гамселять, хрьопають – ого! – / по два, по три на одного!»), засновані на мовно-структурних парадоксах словозабавлянки («– Бегемот / – от! А ось – / беремось?»; «Ліс накривався – і накрився»). Поет вміло грається з кольором і його асоціативним рядом («Два зелених крокодили / аж по дрова в ліс ходили, / та у лісі, як на зло, /дров зелених не було»; «На червоній черепиці / спали дві червоні птиці. / Дивувались вранці-рано: / – я рожева ти багряна») та багатозначністю слів (із поросяти, що вірно чекає друга «справжня виросте свиня») тощо. Та найцікавіше у дитячій поезії Івана Андрусяка стежити за грою смислів. Як справжній герой-хитрун народної казки, поет парадоксальним чином обертає перед читачем калейдоскоп впізнаваних життєвих ситуацій: муха взялася вчитися у павука, адже: «Став «двійку» чи «п’ять», / та учнів не їдять»; село «несправжнє», бо такого не показували «по телику»; з’їдені, але не прочитані книжки нічого не додають навіть миші тощо.

А ще підкуповує глибоке розуміння автором душевних станів, інтересів і клопотів своїх маленьких героїв і читачів. Поет з ніжністю описує як «Пізнає Стефуся світ, / як сніданок чи обід», як береться до діла «Дитинча щокасте, / ще й бурундучасте!», а «Лізятко» плете кіску тощо. І ця сердечна потреба додати до всякого знання «хоч єдине тепле слово» робить поезію для дітей Івана Андрусяка ще й сутнісно вартісною. Її не страшно дати до рук власній дитині.

На окрему розмову заслуговують ніжні соковиті мініатюри Надії Дойчевої, котрі гріх назвати ілюстраціями, так багато у них надтекстового мистецького сенсу та краси. Її химерні «плюшеві» звірята та «лялькові» люди, здається, вийшли з кольорових дитячих снів, де «тварини, що заговорили» широко розкривши очі вглядаються в дивовижі світу людського, а люди, натомість, мружаться від чарівного світла казки…

Збірочка Івана Андрусяка – це насамперед глибоко батьківська поезія. Мало хто із сучасних авторів так щиро й відкрито декларує свою зануреність у родинне буття, глибинну духовну дотичність до щоденних клопотів дітей. Напевно, це і є ота справжня біблійна чоловіча відповідальність за свій рід перед Богом, коли найменші дитячі переживання стають для батька духовним досвідом і поетичним відкриттям світу. Саме ця свіжість і незамутненість поетової розмови з дітьми й привертає читача. Бо лише поряд зі справжнім Татом – великим, надійним і незрадливим – може бути по-справжньому м’яко й пухнасто…

Наталя Марченко

Див. також інші рецензії на цю книгу:

Василь Карп’юк. М’який і пухнастий Андрусяк // Re: цензії. – Буквоїд. – Режим доступу : http://bookvoid.com.ua/reviews/books/2010/04/27/141217.html
Маргарита Стручок. «Пухнасті» вірші для малят // Книженя. – Режим доступу : http://knyzhenya.livejournal.com/16013.html
Ящук, Антоніна. Дуже серйозно про книжки серйозного дитячого поета Івана Андрусяка / А. Ящук // ЛітАкцент. – Літачок. – Режим доступу :  http://litakcent.com/2011/03/21/duzhe-serjozno-pro-knyzhky-serjoznoho-dytjachoho-poeta-ivana-andrusjaka.html


Коментарі до статті

Володимир Р.


Рецензія тепла, щира і така смаковита, що аж самому захотілося вигадати якусь чакалку.
Світлана


Книжка дуже гарна
Тетяна Мельник


«Рецензія досить непогана, а подекуди досить прямолінійна. Та я би назвали дану статтю полемічною: авторка спонукає до дискусії у такому важливому питанні як "конструкція граматики, мови дитини". Скажімо, деякі мовні "огріхи" книги ( "М"як…ого і пухнастого") я би не залучала до таких: "Аж по дрова в ліс ходили», «Не втручайся ти до них»... З книгою для дітей виходить так: ти мусиш вважати і на граматику дитини, адже часто діти люблять ставити такі несподівані акценти тим же перекручуванням речень, що часом виходить аж як геніально. От як у знаменитому вірші Міхалкова "нам купили синий-синий, презеленый красный шар". Доречно згадати великого "конструктора" мови, Хармса».
(Щодо рецензії А. Ящук на ЛітАкценті // Фейсбук. - 22.03.2011)
Olha Kupriyan


"З приводу мови - дуже суттєве зауваження! Знаю, що мовники нині активно досліджують дитяче мовлення і його закони. Крім того, якби не такі мовні "огріхи" (а радше, напевно, експерименти), мова би давно вже вмерла :)"
(Фейсбук. - 22.03.2011)