«Націлені на єдине — перевірити твори письменників на справжність»

Про здобутки та тривоги українських дослідників дитячої літератури, а також про враження від цьогорічного Форуму видавців у Львові КЛЮЧ запитав Лілію Миколаївну Овдійчук — знаного вченого, кандидата педагогічних наук, доцента кафедри української мови та методик викладання історико-філологічного факультету ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем’янчука” з Рівного.

- Цьогорічний шостий Міжнародний симпозіум «Література. Діти. Час» як у період своєї появи відбувається паралельно із уже 22-им Форумом видавців у Львові. Що, на Ваш погляд, попри все, єднає ці заходи, змушує «тягнутися» один до одного?

«Гадаю, сутнісно і одне, й інше зібрання, нехай і не порівнювані за масштабами, все ж націлені на єдине — перевірити твори письменників на справжність, на відповідність «букві та духові» часу. Окрім того, усі члени Центру — або автори презентованих на Форумі книг, або їх вдячні, але й критичні читачі ».

Хоча останнє має здоровенний «мінус», бо окремим учасникам Симпозіуму довелося майже одночасно бути у двох важливих місцях — і на наших зібраннях, і на Форумі, де відбувалися презентації їхніх книг, зустрічі та інтерв’ю (як ось, Галині Малик, Олександрові Гавришові, Наталі Трохим, Ірині Мацко, Оксані Проселковій чи Вам, Наталю). Тому, на жаль, не всі всіх почули.

- Як відомо, Симпозіум вибрунькував із себе чудовий фестиваль для дітей «Дивокрай», який трансформувався у проект «Вся Україна читає дітям». Наскільки знаю, всі заходи в його межах — наслідок неймовірної креативності та небайдужості членів Центру. Чи пробували узагальнити вже напрацьований досвід?

«Так, цьогоріч спробували. Під час круглих столів «Актуальні питання видання та популяризації дитячої та підліткової книги в Україні» та «Вся Україна Читає Дітям — Вся Польща Читає Дітям»: шляхи реалізації та об’єднання проектів. Перспективи співпраці» присутні ділилися досвідом проведення різних форм роботи із залучення дітей до читання: авторські, творчі, багатомовні читання, читання у телеефірі, читання й обговорення книг у «Колі» тощо.

Оскільки цей важливий для України та її європейського майбутнього проект досі не набув державної підтримки, мусимо визнати, що креатив членів Центру таки перевершив усі сподівання й новітні методи залучення дітей і суспільства загалом до читання в Україні попри все прокладають собі дорогу завдяки ентузіазмові окремих непересічних і небайдужих людей у регіонах. Дуже радує й вселяє надії хіба те, що до роботи активно долучилися бібліотекарі, вчителі та батьки, ота справжня «Небайдужа Сотня» книжників, які не просто декларують, а тут і сьогодні творять достойне українське майбутнє!»

- Можете розповісти про окремі проекти докладніше?

«Якщо детальніше, то це сценічні читання «Комедія дель пАРТа», координатор — Ольга Довгань-Левицька за методологією Мартіни Дюкве, експерта Фонду читання з Німеччини. Фестивальні бібліотечки під відкритим небом у рамках фестивалю «Франко. Місія» (2013 р.) у дружній співпраці з МО «Дзиґа» у Поповичах і Нагуєвичах. Спеціальна програма на Закарпатському телебаченні Тиса-1 — «Читайте з нами!» з Галиною Малик. «Клуб сімейного читання» з Іриною Концевич (керівник «Європейської домівки», Львів). Літературні читання «Коло книжки»: читання та обговорення улюблених книжок підлітків у Книгарні «Є» (Мирослав Вовк (НСОУ «Пласт»). Презентація проекту в передачі «Мамина школа» на ТТБ з Мариною Котенко та Іриною Мацко у Тернополі. Дуже усіх порадував виступ Алли Соколовської з Бережанського краєзнавчого музею, яка репрезентувала фотодобірку проведених ними читань у найрізноманітніших формах».

- А чи має Центр досвід роботи на Сході України?«Так. Саме про це докладно розповідала Оксана Проселкова — ініціатор Літніх і Зимових читань у Краматорську. Про роботу цієї Східноукраїнської філії ЦДЛДЮ, завдячуючи інтерв’ю з Оксаною в «Літературній Україні» від 20 серпня 2015 р., змогла дізнатися уся інтелектуально-творча Україна».

- Зазвичай на Симпозіуми ЦДЛДЮ приїжджають гості з-за кордону. Чи був хтось нині? Можливо є спільні проети?

«Упродовж усієї роботи симпозіуму цікавим доповідачем і уважним слухачем була Ірена Кожмінська, спеціальний гість Польського інституту в Києві, президент фундації «Вся Польща читає дітям», давня добра знайома членів ЦДЛДЮ ще з 2013 р. У рамках нинішнього симпозіуму пройшло обговоренння питання співпраці українських і польських ентузіастів щодо форм співпраці з реалізації проектів «Вся Україна читає дітям» та «Вся Польща читає дітям». Зупинилися поки на трьох, на наш погляд, найважливіших напрямах співпраці: а) обмін «Золотими списками творів рідної та зарубіжної літератури»; б) переклад талановитих творів українських авторів (як от, Галини Малик «Злочинці з паралельного світу», Володимира Рутківського «Потерчата», Мар’яни і Тараса Прохаськів «Хто зробить сніг» та ін.) польською мовою; в) сприяння появі текстів польських письменників в українських перекладах.

Важливою справою стане також переклад праці Ірени Кожмінської та Ельжбети Ольшевської «Виховання через читання» як своєрідного методичного посібника для вихователів, учителів, методистів, котрі хочуть реалізовувати в Україні цей потужний і перспективний у плані масового долучення дітей до читання проект.

У резолюції симпозіуму зазначено також, що за зразком книги Ірени Кожмінської та з урахуванням національної специфіки і ментальних рис українців ЦДЛДЮ буде створено «Першу книгу вашої дитини». Це видання повинно бути масовим, оскільки призначене для дітей, які щойно народилися, і має вручатися батькам ще у пологовому будинку. На жаль, без потужної державної та меценатської підтримки це — лише нездійсненна мрія. Але ми вже навчилися втілювати свої мрії, тому стаємо до праці й сподіваємося, що в добрій справі підтримка завжди знайдеться.

Також багато суттєвих порад і настанов учасники симпозіуму отримали від Ольги Клименко з Польського інституту в Україні. Її досвід у реалізації різних проектів неоціненний, а підтримка сприятиме здійсненню задуманого у найближчій перспективі.

Приємною несподіванкою для нас стала поява у Західному науковому центрі, де відбувалися усі заходи нинішнього симпозіуму, дружини посла Канади в Україні Оксани Смеречук, яка щиро зацікавилася проектами Центру та пообіцяла сприяння у справі обміну та поширення «золотих списків» літературних творів для читання дітьми в Україні в перекладах і для ознайомлення з ними українських дослідників дитячої літератури для подальших наукових студій.

- А чим була позначена цього разу власне наукова частина Симпозіуму? Чи були запрошені гості? Про що йшлося?

«Традиційно за спільною розмовою зійшлися дослідники дитячої літератури з різних регіонів України: Уляна Баран — зі Львова, Віталіна Кизилова — з Луганська (нині — в м. Старобільськ), Лариса Лебедівна — з Києва, Богдана Салюк — із Бердянська, Оксана Панько — із Ужгорода, Наталя Гоголь — із Глухова, Володимир Півень — із Краматорська, Лариса Куца — із Тернополя, я — з Рівного.

Почесним гостем була у нас Людмила Василівна Грицик — доктор філологічних наук, завідувач кафедри теорії літератури, компаративістики і літературної творчості Національного університету імені Тараса Шевченка (Київ), яка представила напрацювання з теми «Дитяча література: компаративний метод дослідження». Людмила Василівна має значний досвід і грунтовні знання щодо усіх тонкощів різновекторних досліджень, володіє методикою їх проведення та навичками структурування наукових робіт. Її поради стали неоціненним здобутком для учасників наукового зібрання, а відкритий цікавенний діалог із дослідницею додав чимало знань і нових ідей.

Тон спільній розмові задала грунтовна концентрована доповідь Уляни Баран, в якій новітні напрями дослідження літератури для дітей та юнацтва в Україні були розкриті у символічному образі «Нескінченної історії» літератури для дітей та юнацтва. Подальші виступи науковців були своєрідним різнобічним продовженням і доповненням цієї «нескінченної історії». Адже у наукових розвідках йшлося про хронотоп, архетипні сюжети, наративні моделі, типологію інтертексту, рецептивні аспекти та про зміну канонів тощо. Об’єктом досліджень в основному слугували тексти сучасної дитячої української та зарубіжної прози.

- А чи виникали якісь дискусії? Чи в середовищі ЦДЛДЮ панує абсолютне єдинодушшя?

«У нас панує абсолютна відкритість і щира приязнь. Що, правда, жодним чином не виключає запальних дисусій J.

Скажімо, цього разу кожного зачепив за живе виступ Віталіни Кизилової з Луганська, яка, до речі, у 2014 р. захистила докторську дисертацію з дитячої літератури в Києві, оскільки рідне місто опинилося у зоні війни. Її доповідь «Як я руйнувала імперію» Зірки Мензатюк: авторська модель інтерпретації історичної епохи» була своєрідною відповіддю новітнім критикам (В. Вздульській, В. Чернишенку, І. Грищук, О. Купріян та ін.), які написали свого часу розгромні рецензії на цей твір. На сайті ЦДЛДЮ розміщена відповідь письменниці молодим критикам, які «прочитали» текст навиворіт. Цей твір належить до історичного жанру. І хоча історія розвалу радянської імперії ще дихає в спину, той, хто її пережив, абсолютно солідарний із авторкою. Адже події, почуття, враження, оживлені нею у художній тканині тексту, свіжі, гострі, абсолютно правдиві й реалістичні. Можливо, молодим критикам не зрозуміти цей період, оскільки у кінці 80-их вони ще гралися ляльками і не думали про те, як би непомітно пронести на мітинг блакитно-жовту стрічку чи як виготовити вручну якомога більше рухівських значків.

Отож, доповідь профессора В. Кизилової — аргументована та науково виважена відповідь нашим і не нашим (до українських долучився і російський літературознавець О. Бобров) критикам, які цю історичну повість недопрочитали, недозрозуміли, але підняли бурю у склянці води. Нам би радіти, що з’явився (вперше!) твір для дітей такої проблематики і такого рівня!

- Знаю, що Ваш Симпозіум, як і більшість заходів Центру — «мандрівний». Чи вже відомо, куди він помандрує в наступному році?

«Наступний, уже VII симпозіум «Література. Діти. Час», відбудеться у Києві в Національному університеті імені Тараса Шевченка. Шлях до ментально-цивілізаційної та державної Столиці був для нас тривалим і непростим, але успішним і результативним. Попереду рік інтенсивної праці. Хочеться побажати усім натхнення, удачі, реалізації задуманого, а також всебічного сприяння, матеріальної й моральної підтримки масштабних проектів Центру державцями та меценатами.

- А можна, Лілю, запитати Вас, які «скарби» везете зі Львова до рідного Рівного?

«Додому їде, на жаль, мало книг: «Вірші з війни» Б. Гуменюка, «Фелікс Австрія» С. Андрухович (я не мала цієї книги, але дуже хотілося прочитати), «Енциклопедія російської душі» В. Єрофєєва (та сама історія), «Крок у світло» З. Лебедівни, а також дитячі книги внукові — перший том «Улюблених казок» «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» (у Рівному не знайшла, коли захотіла придбати) та веселчанська книжечка Тамари Коломієць «Найперша стежечка». А ще їдуть збірки поезій: «373» М. Кіяновської та «Запали свічу» В. Шовкошитного і багато книг «Ураїнського пріоритету»: збірка віршів П. Вольвача, «Джума» Леоніда Капелюшного, «На барикадах Кенгіра» Володимира Караташа. А що Володимир Шовкошитний (а він у нас щорічний гість) заїхав у Рівне на зустріч зі студентами нашого університету саме перед Форумом, то не довелося везти книги зі Львова. До речі, Ваших «Дітей переступу» я теж отримала від Вас у подарунок поштою трішки раніше. Читаю повільно, по кілька сторінок. Книжка неймовірна, вона не написана, а народжена з таких глибин, які важко уявити, осмислити. Це як віра — сприймати треба серцем, а не розумом. Шкода, що не потрапила на Форум, коли книжка презентувалася в колі інших фантастичних.

Шкода також, що нинішня перманентна криза дошкульно б‘є по кишені. А ще стільки книжок хотілося б придбати! Ті ж відзначені Форумом «Від А до Я» про А. Шептицького, «Корнелію» Н. Мориквас, «Іловайськ» Є. Положія, «Відвага і страх» Олі Гнатюк (Гран-прі Форуму), а також нову книгу В. Арєнєва. Я вже мовчу про книги зарубіжних авторів. Придбала тільки «Вибране» Йозефа Рота.

Сподіваюся, що до наступного Форуму все в Україні вже йтиме на краще і буде не лише більше можливостей купити улюблені книжки, а й більше книжок, які просто не можеш не купити J.

Розмовляла Наталя Марченко.