Аделаїда Пшевлоцька (м. Дніпродзержинськ) та Олег Майборода про все на світі
20 листопада 2015, 23:21   Автор: Аделаїда Пшевлоцька, Олег Майборода

Восьмилітня учениця 3-В класу школи № 40 м. Дніпродзержинська Аделаїда Пшевлоцька напрочуд поважно поспілкувалася зі своїм земляком дитячим письменником Олегом Майбородою про все на світі. Навіть про те, звідкіля беруться дитячі письменники! smiley

КЛЮЧеві було ДУЖЕ цікаво!

А вам?

 

 

Які були Ваші улюблені предмети в школі?

«Історія та література».

 

У школі дівчаток за коси сіпали?

«Ні, я з дівчатами дружив».

 

Пригадайте самий «крутий бешкет».

«Після перегляду фільму «Робін Гуд» дуже закортілося мені з братиком Дімою битися на палицях. Але ж де їх взяти в міській квартирі? Тому ми знімали карнизи зі шторами… Головне було чіпляти усе до приходу батьків. Але все скінчилося при черговому прибиранні кімнати коли тато узрів побиті карнизи…Словом більше ми так не гралися».

 

В дитинстві Ви самі обирали книги для читання чи при допомозі батьків і друзів ?

«В основному сам. Але прислуховувався до порад батьків і друзів».

 

Що Ви зараз читаєте?

«Перечитую Гаррі Поттера».

 

 Яка Ваша улюблена страва?

«Український борщ».

 

Ваш улюблений казковий герой?

«Карлсон. Я мабуть трохи на нього схожий».

 

Який Ваш улюблений колір?

«Зелений. Це колір весни, життя. Такі були очі у моєї мами».

 

Ми знаємо, що у Вас вийшло вже дуже багато книжок. Ви пам‘ятаєте – скільки саме?

«Більше 60-ти».

 

У Вас майже усі книжкові герої веселі. Ви любите гумор?

«Так. Намагаюсь, щоб мої книги несли дітям радість».

 

Яка ваша книга подобається Вам особисто найбільше?

«Чудасія» та «Не зовсім казки».

 

  А щоб Вам ще хотілось написати?

«Пригодницьку казкову повість».

 

Як Ви вважаєте, що Вам потрібно для щастя?

«Я вже щасливий. Хай все так і залишається – ні більше, ні менше».

 

– Маєте плани на майбутнє?

«Буде майбутнє будуть і плани».

 

А все-таки – звідкіля беруться дитячі письменники?

«Гадаю, що всі люди народжуються дитячими письменниками. Просто з часом одні про це забувають. А мені мабуть пощастило бути з тими, які не забули».

 

 

 


Коментарі до статті