Дивовижна книжка про Любов
Іноді достатньо однієї теплої посмішки, щоб розтопити лід холодного серця… одного промінчика сонця, щоб осяяти все навколо світлом… одного щирого вчинку, щоб розрадити… достатньо любити, щоб змінити буття людей, які поруч… Це добре розумів зовсім юний, але щирий, добрий, мудрий і розважливий хлопчик Фред – головний герой повісті Ульфа Старка «Маленька книжка про любов».
Тато Фреда – на війні, мама змушена працювати кондуктором трамвая, щоб сім’ї вистачало грошей. Маленький хлопчик очікує Різдва і мріє про різдвяний подарунок – про тата… і шоколадку, і ковзани, і губну гармошку… Він виставляє татову і мамину фотографію на полиці кахляної груби і дуже хоче, щоб всі були разом, були щасливі, щоб всього було вдосталь.. щоб закінчилась війна.. Керуючись таким бажанням, він разом з другом Оскаром приклеюють скелетові у шкільній шафі вуса, як у Гітлера. Вчителька за наказом директора пише догану Фредові за його поведінку і передає батькам. Автор показав сильні характери людей, їх відвагу і сміливість у висловлюванні своїх думок і позиції. Вчителька написала батькам Фреда, що вони можуть пишатися своїм сином, засвідчивши, що підтримує такий його дитячий, але сміливий протест проти війни, яка сколихнула Європу.
Історія Ульфа Старка зворушує щирістю, дитячою відкритістю… тримає і не відпускає ще довго навіть після того, як книжка прочитана, ілюстрації Марії Фої переглянуті… треба повертатися у реалії сьогодення, а ти і досі, уявляєш, як маленький хлопчик сидить біля татового костюма і розмовляє з татом… вчуваючи його голос у шумі вентилятора… як цей маленький хлопчик допомагає сусідові Гранфошеві продавати ялинки, щоб заробити якісь копійки, а ще – назбирати гілля та обрубки ялин, щоб вдома палити камін та кахляну грубу… як готує для мами суп… і розуміє її втому… Війна робить з дітей передчасно дорослих. Тому й не дивно, що Фред і Оскар слідами «пишуть» на снігу послання «Ви знаєте, чого нам хочеться»…. Діти розвеселилися, хоч були надто великі, щоб вірити у небилиці, кожен надіявся, що над затокою пролітатиме фея щастя і прочитає, чи «гляне вниз Господь Бог»… а «Тато казав, що все вирішує вище керівництво»…
Фред любить своїх батьків, учительку, Гранфоша, своїх друзів.. а ще – однокласницю Ельсу.. це перше, несміливе почуття.. його таємниця, якою він ділиться у розмові з татом… «Як приємно говорити з татом, навіть якщо тепер замість його голосу до мене долинав лише шум із вентилятора в гардеробній кімнаті. Він будь-чию любов сприймав усерйоз. Він не молов дурниць тільки тому, що людина ще зовсім юна» (С. 11). Фред послідовний у своїй любові до однокласниці. Намагається пояснити своє захоплення, свій дивний стан закоханості, думає про любов – «це вагоме слово», про обійми… Він, не вагаючись ні миті, заступається за Ельсу перед однокласником. І не має значення розбитий ніс, якщо на Різдво дівчина, яка так подобається, дарує дзеркальце зі словами: «Коли ти глянеш у нього, то побачиш того, кого я люблю» (С. 86). Фред теж приготував для неї різдвяного подарунка, і для мами, і для тата…
Герої Ульфа Старка – не здаються. Незважаючи на скруту і складні часи, вони готуються до свята: прикрашають ялинку, виносять зроблені татом різдвяні ясла, печуть крихітний пряниковий будиночок, вдягаються святково і бажають один одному і татові «Щасливого Різдва!» Письменник так тонко описує деталі їх поведінки, переживання, емоції, що просто не можливо не пережити їх разом з героями…драматичний, але водночас сповнений світла й трепетної любові пафос пронизує наскрізь цей текст… мати танцює з шваброю, щоб зігрітися у холодному домі… вона очікує дитину.. чоловік на війні.. вони з сином не мають достатньо їжі... Фред розуміє усе, звертаючись подумки до тата: «А от мама плаче іноді, коли думає, що я не бачу, – розповідав я. – І тоді вона ще більше сердиться. Та це від любові. Бо вона тужить за тобою. Ще б пак!» (С. 91).
Фред – дитина, яка вірить у дива. А якщо у щось щиро вірити і чогось дуже сильно хотіти, то це обов’язково стається. Ульф Старк не розчаровує читачів. Фред продав ялинку одній пані, яка виявилась для нього феєю, щедро обдарувала і побажала щасливого Різдва. Хлопчик вмів захоплюватись світом і мав багату уяву, йому снились цікаві сни. Він відчув, як гарно пахне ця пані, «немов якась літня лука, де водночас зацвіли геть усі квіти» (С. 33). І ця «фея з Великої вулиці» подарувала йому залишки своїх парфумів, від яких «ставало радісно на серці». А ще вона побажала, щоб швидше закінчилась війна. Суголосність думок цієї доброї жінки і маленького хлопчика конденсує настрої усіх людей і їх прагнення миру.
Дивовижна історія про Любов може закінчитися тільки щасливо, з великою надією у серці. Тато приїхав на Різдво з великим мішком, наповненим найдивовижнішими лагоминками. Хліб, масло, сир, свіжа шинка, яблука і всілякі ковбаси .. На той час це було справжнім багатством, адже люди могли купити собі продукти тільки по картках.. війна… про це не раз думав і Фред. Але головне – Тато приїхав! Мама похвалилась, що має для них «в животі різдвяний подарунок»… Батьки, як і колись, знову танцюють під улюблену пісню Фреда Астера біля ялинки… А Фред з Ельсою планують побачитися завтра…
Тетяна КАЧАК,
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри філології та методики початкової освіти
Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Коментарі до статті