У доброму світі казок Катерини Єгорушкіної
3 серпня 2018, 12:04   Автор: Тетяна Михайлова

Катерина Єгорушкіна — молода та досвідчена авторка творів для дітей. У її письменницькому доробку вже близько 10 різноманітних книг: «Музична подорож Золотого Каштанчика» (2010 р.), «Країна Сніговія» (2011 р.), «Будиночок з води» (2011 р.), «Дерево щастя» (2012 р.), «Птахи та Янголи» (2014 р.), «Чубчик» (2016 р.), «Ляля сонькає» (2016 р.) та інші.

Наш огляд присвячено двом книжкам К. Єгорушкіної, які вийшли у 2017 році: «Арчі» (екоказка) та «Пригоди Штанька» (казкова повість для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку). Обидва видання включено у серії: повість «Пригоди Штанька» — «Музична казкотерапія для малят», а екоказка «Арчі», як сказано у передмові до неї, започаткувала «серію повчальних казок для діток на екологічну тематику» [3, с. 3].

Т. Качак — співавторка навчально-методичного посібника «Дитяча література» — справедливо зазначає, що традиційними функціями літератури для дітей є виховна та освітня [6, с. 57]. Твори К. Єгорушкіної цілком відповідають зазначеним критеріям. Наприклад, екоказка «Арчі» покликана виховувати відповідальне й турботливе ставлення до природи. Також вона у легкій і невимушеній формі підвищує рівень екологічної обізнаності читачів. Іншими словами — реалізує потребу в екологічній освіті. Зокрема у казці сказано, що «Дідусь відкручував кольорові кришечки і складав їх у пакет, потім витискав з пляшок повітря і трамбував у мішок. Рано-вранці дідусь віз увесь той пластиковий улов до пункту сортування сміття» [3, с. 11]. Отже, описано технологію підготовки сміття для здачі в пункти прийому. Причому інформацію подано грамотно й водночас ненав’язливо, адже читач продовжує перебувати у казковому світі неймовірних пригод песика Арчі. Під грамотністю подачі матеріалу розуміємо правильний опис технології сортування побутових відходів на прикладі пластикових пляшок: кришки — окремо, пляшки (попередньо стиснуті) — окремо [9]. Окрім цього, у казці зображено ситуацію, коли діти — друзі песика Арчі — створили з картонних коробок справжній пункт сортування сміття. Авторка уточнює, для яких відходів призначалася кожна коробка: до першої діти скотчем приклеїли обгортку з-під шоколаду, до другої — скло, до третьої — пластикову пляшку, а до четвертої — шкірку від кавуна [3, с. 14]. Вдалим можна вважати рішення ілюстраторки Олени Власюк, яка гарно візуалізувала цю інформацію.

Екологічна тема подана у площині релігійності (книга вийшла у видавництві Екологічного Бюро Греко-католицької церкви [13]). Так у передмові значиться: «Цікаві та захопливі пригоди казкових героїв допоможуть пробудити любов до Божого створіння — природи, викликати співчуття до її страждань» [3, с. 3]. У фіналі наголошується, що варто «дбати про світ, подарований нам Творцем» [3, с. 15]. Останнім, 8-им питанням записано: «Чи наша любов до Бога може проявлятися через сортування відходів, ощадливе використання води, вимикання світла тощо?» [3, с. 16]. Разом з тим твір розрахований на широке коло читачів, які люблять природу й прагнуть зберегти чисте довкілля. Прикметно, що окрім дитячої аудиторії казки К. Єгорушкіної орієнтовані також на дорослих. За словами самої авторки, у твори вона закладає «багато меседжів, адресованих водночас і батькам» [2], уточнюючи: «Тобто я намагаюся творити “багатоповерхові” тексти, які були би цікаві різним людям» [2].

Питання в кінці книжки слугують освітній функції. Вони не стільки тренують репродуктивну пам’ять, спонукаючи до переказу історії про Арчі, скільки заохочують до глибшого осмислення екологічних проблем. Серед питань зустрічаємо такі: «Що відбувається із пляшкою, яка опиниться у звичайному смітнику? Чому слід сортувати відходи? Як ти, твої рідні та друзі дбаєте про природу?» [3, с. 16] тощо. Блок запитань вдало доповнюється завданнями, що покликані закріпити отриману інформацію, трансформуючи її у власний досвід. Серед завдань читаємо: «1. Дізнайтеся, де розташовані найближчі пункти прийому вторинної сировини. 2. Посортуйте разом із батьками відходи вдома та віднесіть їх до цього пункту. 3. Перед тим, як відносити пластикові пляшки у спеціальний контейнер, не забудьте їх помити та стиснути» [3, с. 16].

Окрім виховання та освіти творчість, К. Єгорушкіної здатна розвивати мовні навички маленьких читачів. Авторка вдало добирає слова, які створюють яскраві образи й водночас сприяють розширенню словникового запасу: сидів на ослінчику, поспішав заклопотано, запускали повітряного змія [3] тощо.

***

Казкова повість «Пригоди Штанька» складається з 19 коротеньких історій, пов’язаних спільним героєм — Каштанчиком Штаньком. Образ Каштанчика нагадує відомих персонажів народних казок: Котигорошка, який з’явився з горошини, що котиться, і Колобка. Цікаво, що Каштанчик знає Колобка: він почув про нього від дітей, які читали під деревом книжку. І в небезпечній ситуації, коли довелося тікати від Їжака, який думав, що полює за Мишею, Каштанчик чинить так само як Колобок, говорячи своєму переслідувачу: «Не їж, я тобі пісеньку заспіваю!» [5, с. 8]. Д. Ліхачов свого часу зазначав: «Абсолютно нове «не впізнається» [7, с. 161]. Саме тому Штанько, схожий на Колобка (округлою формою та манерою поведінки) «впізнається» читачами. І це одразу робить його «своїм». Цікаво, що розробляючи образи інших персонажів казкової повісті, авторка відходить від традиції стереотипного змалювання білочок / зайчиків / їжачків, де білочка асоціюється з горішками, зайчик — з морквиною або капустою, а їжак — з грибами або яблуками, що неодмінно несе на спині у колючках. У повісті К. Єгорушкіної Їжак голосно заявляє: «Ми — хижаки!» [5, с. 8], що наближує його зображення до дійсності.

Як справедливо зауважує Н. Марченко, у казках письменниці простежується «гармонія суперечливого та відсутність зла як такого» [8]. Сюжет твору побудований на вирішенні кількох конфліктних ситуацій. Передусім Штанько хоче зустріти свого друга Промінця, який зник за хмарою. Але авторка вводить ще одну конфліктну ситуацію (вже для Каштанчика й Світланки) — їхній сквер хочуть забудувати. Причому робітника-комунальника, як втілення негативного героя, представлено чужинцем, що розмовляє суржиком.

Аби захистити дерева від вирубування, герої вирішують діяти спільно. І саме заклик Каштанчика Штанька гуртує мешканців скверу: Їжака, Мишу, які навіть «домовилися про тимчасове перемир’я» [5, с. 32], горобців, каштанчиків та інших. Отже, знову наявний виховний вплив, що посилюється фактом об’єднання Їжака та Миші, які до цього ворогували. Сама ж письменниця уточнює: «Найважливіший тут внутрішній конфлікт Штанька, боязкого, сором’язливого, надто прив’язаного до мами: конфлікт між звичним життям і новими викликами. Врешті-решт, книжку й присвячено «всім несміливим сміливцям» — тим, хто зважується на зміни попри хвилювання і сумніви. (Читач, який йде до першого класу, може відчути себе саме таким Штаньком). Отож, звідси постає ще один важливий психологічний меседж: ми маємо право захищати тих, кого любимо, а також свою маленьку батьківщину від знищення. Ось що говорить Штанько своїм друзям: «Ми можемо безкінечно тікати від небезпеки, втратити нашу домівку... поневірятися по інших скверах, навіть прорости там, доки їх так само не вирубають. А можемо стати на захист тих, кого любимо» [5, с. 31]. Цікавою в цьому контексті виглядає історія «Тато лікує зірки» [5, с. 20], де згадується батько Світланки, який був військовим лікарем» (фрагмент з листування авторки статті з К. Єгорушкіною від 18.06.2018).

У повісті наводиться глибокий ланцюжок роздумів мами Світланки, яка береться допомогти доньці відстояти сквер: «Мама замислилася… «Непорозуміння між людьми через брехню. З брехні виростає недовіра. З недовіри — ворожнеча. А з ворожнечі спалахують війни…» [5, с. 27], що також мотивує читачів розмірковувати над цими питаннями, шукаючи власні відповіді та посилюючи виховний вплив книги.

Не зважаючи на серйозну проблему, перед якою постають фактично всі герої, у творі лишається місце кумедній ситуації: мер, який проїздив неподалік на велосипеді, і якого діти запросили на концерт, застряг у паркані забудовників: «Мер спробував пролізти в дірку в паркані, але застряг, бо був надто широким. Довелося його штовхати!» [5, с. 38]. Прикметно, що мер був не «товстим» чи «кремезним», а саме «широким», що автоматично знімає з нього ризик стати об’єктом дитячих дражнилок. Для посилення ефекту комічності «рятувати» мера долучається кондукторка трамваю зі своїми пасажирами, яка спершу обурилася тим, що хтось лишив на трамвайних рейках велосипед: «Побачивши, що без неї не обійдеться, взялася організовувати кількох чоловіків, що намагалися проштовхнути мера у сквер: — Раз, два, три — пішли! — командувала вона натренованим голосом. Кілька хвилин — і мера було врятовано» [5, с. 39]. А ще кумедно звучить мова мера, розчуленого дитячим музичним концертом: «— Ох музика, ох діти!... — мер підвівся з лавки й продовжив: — Я поняв. Треба на місці всіх мусорок зробити такі файні сквери, і наставити тудов піаніна, аби кожне дитєтко могло підійти й заграти…» [5, с. 44]. Як можна прочитати з анотації до книжки, мер був гуцулом.

Важливою особливістю казкової повісті є те, що до неї записано «спеціальну розвивальну класичну музику зі звуками природи» [5]. Серед композиторів — Бах, Альбіоні, Моцарт, Чайковський, Бетховен, Шопен, Шуберт та багато інших. В одному з інтерв’ю К. Єгорушкіна розказує, як все починалося: «Проект «Музична казкотерапія для малят» народився у серпні 2010 року під час видання моєї першої книги казок «Музична подорож Золотого Каштанчика». <…>. За рік існування проекту ми з музичним терапевтом Стефаном Недерицею створили й випустили у світ уже дві книжки цієї серії — «Країна Сніговія» та «Будиночок з води» [1]. Унікальність серії «Музична казкотерапія для малят» у гармонійному синтезі художнього слова та музики. «Річ у тім, що я дуже люблю музику, хоча професійно цим не займалася. <...>. Для мене важливо, щоб у дітей розвинувся гарний музичний смак, щоб музика стала тим рятівним колом, яке здатне зцілити душу в моменти болісних переживань…» [12], — ділиться письменниця. А про особливості роботи над книжками говорить: «Я створюю терапевтичні казкові повісті, а Стефан — музичне оформлення з цілющим ефектом. Тож до кожної книжки додається диск зі спеціально дібраною класичною музикою, поєднаною з тими звуками, що відповідають сюжету казки. Таким чином, твориться цілісний казково-музичний твір, який всебічно розвиває дитину» [11].

Отже, будучи за фахом літературознавцем і психологом, К. Єгорушкіна розширює функції літератури для дітей, доповнюючи вже відомий перелік терапевтичною функцією. На перший погляд ця функція дуже подібна до виховної. Однак виховання — це більше зовнішній прояв людини, а К. Єгорушкіна спрямовує свою літературну й психологічну майстерність до внутрішньої сутності маленьких читачів. За її словами, терапевтичні казки «…ненав’язливо допомагають зрозуміти, як вирішити певний внутрішній конфлікт, подолати лінощі чи страх темряви, наприклад» [13]. Дана думка видається нам доволі слушною, адже тільки впливаючи на внутрішній світ дитини, можна досягти гарних результатів у її вихованні. Відповідаючи на прохання журналіста докладніше розказати про казкотерапію, письменниця зазначає: «Казкотерапія — це цілющий і розвивальний влив за допомогою казки та казкового середовища. <...>. Гадаю, люди застосовують елементи казкотерапії в тій чи іншій формі упродовж життя в різних ситуаціях: у спілкуванні з дітьми, друзями, колегами. Навіть розказаний вчасно анекдот, який допоміг людині поглянути на свою проблему з іншого боку, — це вже «трішки казкотерапія» [11]. К. Єгорушкіна стверджує: «Метою терапії є гармонійний розвиток дитини <...>. Йдеться про закладання певних матриць, які потім розвинуться в гармонійну особистість» [10], адже для дітей, на її думку, «казка є найприроднішою мовою» [4].

Мотив музики у творі провідний. Він реалізується як на звуковому, так і на словесному рівні. Вже на початку можна помітити багато вигуків, що робить його ближчим до світу дітей (які тільки вчаться вимовляти звуки й перші слова) і створює додаткове звучання твору в цілому:

— Бах!

— Бабах!

— Бац!

— Бумць!

— Бубумць!

[5, с. 3].

— Шурх…

— Мушурх…

[5, с. 3].

 

Якби її [каштанову мелодію каштанчиків] перекласти на людські звуки, це звучало би десь так:

— Брень… тень… і-і-і-і-і-і-і-і» [5, с. 34].

Досить цікаво обігрується звуконаслідування Жаби за рахунок уведення його у мовлення героїні на підставі подібності зі ствердним «так»: «Чудова моква погода, чи не квак?» [5, с. 34].

Казкова повість сповнена звуками: шурхіт листя, дзеленчання дзвіночків у волоссі Світланки, муркотіння киці, не кажучи вже про те, що у музичній школі дітям дали завдання «зібрати» звуки осені: «Світланка дістала диктофон і готувалася записувати звуки осені: цокотіння каштанчиків, шурхіт листя й пісню вітру» [5, с. 22]. Неймовірно, але авторка віднаходить свій звук навіть для морозива, яке падає: «І знову всі сміялися, а тоді морозиво від сміху й сонця розтануло й упало з палички зі звуком «фляк!» [5, с. 24]. Кульмінацією твору стає музичний концерт, який діти дають у сквері, прагнучи захистити його від забудови. Маленьким музикантам допомагають мешканці скверу — Миша, Їжак, каштанчики. Музика захоплює слухачів сильними переживаннями, а декого й розчулює до сліз. Саме музика дозволяє героям відстояти сквер і врятувати дерева.

Окрім добре розробленого сюжету, сильною стороною творчості К. Єгорушкіної є мова її творів. Авторка створює поетичні метафори, зрозумілі дитячій аудиторії: «осінь — це полум’я великої жовтогарячої свічки», «обоє [Каштанчик і Їжак] — жваві м’ячики в голочках» [5, с. 3] тощо. До того ж у повісті багато усталених виразів (пробубонів під носа [5, с. 8], на серці стає тепло [5, с. 20] і т.п.) та фразеологізмів (наче лизень злизав [5, с. 9], байдики бити [5, с. 11] та ін.). Прикметно, що авторка не просто наповнює ними свій твір, а ще й обігрує, пояснюючи значення (наприклад, їхати зайцем [3, с. 11]). К. Єгорушкіна обігрує також назви народних казок, уводячи їх у свою повість усталеними виразами. Наприклад, Світланка порівнює себе із кривенькою качечкою, коли вчиться кататися на самокаті [5, с. 24].

«Пригоди Штанька» містять багато неологізмів, що придумані ніби самими дітьми: щічкоцьом [5, с. 27] — поцілунок у щічку, легкосміх — (слово, яким назвав Світланку тато, бо її було легко розсмішити), сміхотун — (слово, яке вигадала Світланка для тата у відповідь) [5, с. 24]. І авторка вдало «підхоплює» оці вигадані слова своїх казкових героїв, вводить їх у текст, досягаючи ефекту мовної гри, посиленого на додачу (на підставі схожості з водою) образом з «Лісової пісні» Лесі Українки (Той, що греблі рве): «І вся сім’я легкосміхів і сміхотунів залилася нестримним реготом — тим, від якого рве всі греблі [5, с. 24].

Разом із лексичним багатством (вигуками, неологізмами, фразеологізмами тощо) повість має освітній потенціал. Зокрема, коли Світланка «не втримала рівновагу й упала, боляче забивши лікоть. Тато дістав зі своєї сумки міні-аптечку, яку завжди носив із собою, і наклав пов’язку» [5, с. 24]. Отже, маленькі читачі на прикладі цього фрагменту дізнаються, як треба чинити у подібних випадках.

Казкова повість вчить тому, що навіть будучи як Каштанчик Штанько — маленьким і на початку зовсім несміливим, — можна робити великі справи — об’єднувати інших задля досягнення доброї спільної мети. Однак цим твір не завершується: після перемоги й порятунку скверу головний герой ділиться зі Світланкою своєю мрією «Якщо пощастить, я проросту біля піаніно. Стану маленьким деревом і слухатиму музику. А коли виросту великим і крислатим, захищатиму інструмент від спеки та дощу» [5, с. 49]. Розпитавши у своєї мами, як йому стати деревом, Каштанчик попрощався з нею, «поцілував її у вогку кору й покотився туди, де живе музика. Туди, де він потрібен» [5, с. 52]. Таким чином, авторка не просто оповідає одну історію з добрим фіналом, а вибудовує цілу вертикаль життя головного героя, окреслюючи його благородну мету, яка поєднує в собі теми музики, збереження природи та дружби.

Отже, на прикладі книжок, що вийшли 2017 року, можна говорити про екологічну спрямованість творів К. Єгорушкіної. Казкова повість «Пригоди Штанька» та екоказка «Арчі» здатні чинити потужний освітній, виховний, розвивальний і розважальний впливи на маленьких читачів і їхніх батьків. «Пригоди Штанька», написані тонким дитячим психологом, фахівцем у галузі казкотерапії, покликані виконувати також терапевтичну функцію. Окрім цього, книжки письменниці, у яких цікава й повчальна історія гармонійно поєднується з прекрасними малюнками та чудовим музичним супроводом (серії «Музична казкотерапія для малят», «Classica — мацьопам!»), створюють надзвичайно добрий, затишний і красивий світ дитинства, у якому хочеться бути і залишатися.

 

Список використаної літератури:

1. Винник Т. Катерина Єгорушкіна: «Принцип нашої творчості — суцільний позитив» [Електронний ресурс] // Українська літературна газета. – 2012. – № 4 (62). – Режим доступу: http://litgazeta.com.ua/interviews/kateryna-yegorushkina-pryntsyp-nashoyi-tvorchosti-sutsilnyj-pozytyv/.

2. Демидюк Л. Катерина Єгорушкіна пропонує казкотерапію для дітей та дорослих [Електронний ресурс] // Погляд. – Літературне життя. – 2011. – Режим доступу : http://poglyad.com/blog-109/post-960.

3. Єгорушкіна К. Арчі: екоказка / ілюстр. О. Власюк. – Київ – Івано-Франківськ – Дрогобич, 2017. – 17 с.

4. Єгорушкіна К. Казкотерапія та гармонійний розвиток вашої дитини [Електронний ресурс] // Грані-Т. – 2012. – лютий. – Режим доступу: http://www.grani-t.com.ua/about/news/1595.

5. Єгорушкіна К. Пригоди Штанька: казкова повість для дітей / ілюстр. Н. Лещенко. – К., 2017. – 53 с. – (Серія «Музична казкотерапія для малят»).

6.  Качак Т. Б., Круль Л. М. Дитяча література: навч.-метод. посібник. – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2014. – 236 с.

7. Лихачев Д. С. Развитие русской литературы X–XVII. – СПб.: Наука, 1998. – 206 с.

8. Марченко Н. Катерина Єгорушкіна. «Країна Сніговія» та «Будиночок з води» [Електронний ресурс] // Ключ. – 2012. – лютий. – Режим доступу: http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/100.

9. Рекомендації по сортуванню сміття [Електронний ресурс] // Громадський проект «Україна без сміття». – Режим доступу: http://nowaste.com.ua/rekomendatsiyi-po-sortuvannyu-smittya/.

10. Романчук Д. Які казки слід читати дітям [Електронний ресурс] // Lb.ua. – 2011. – 18 січня. – Режим доступу: https://lb.ua/culture/2011/01/18/81079_yaki_kazki_slid_chitati_dityam.html.

11. Стахівська Ю. Катерина Єгорушкіна: «Словом можна позитивно вплинути на людську долю» [Електронний ресурс] // День. – 2012. – 23 листопада. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chitayte/katerina-iegorushkina-slovom-mozhna-pozitivno-vplinuti-na-lyudsku-dolyu.

12. Стрельченко Л. Рецепт одужання: казка натщесерце [Електронний ресурс] // Україна молода. – 2011. – Вип. 192. – Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1968/171/70016/.

13.  Яковенко В. Знайомтесь: казкарка Катерина Єгорушкіна [Електронний ресурс] // Вишгород. – 2018. – лютий. – Режим доступу: https://vyshgorod.in.ua/novini/3787-znajomtes-kazkarka-katerina-egorushkina.

Тетяна МИХАЙЛОВА,

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка

НАН України.


Коментарі до статті