Кузько Кузякін про читачів на 25-ому Форумі Видавців
2 жовтня 2018, 18:12   Автор: Дмитро Кузьменко

«Найяскравіші враження на зустрічах справляють читачі, які, власне, читали щось із невмирущої творчої спадщини Кузякіна й прийшли познайомитися саме із ним. Це мене завжди неймовірно дивує. От ти живеш собі, час від часу робиш якісь книжечки, які під час створення поглинають всі думки. Але коли їх видають, ти вже геть далекий від того. Потім вони кілька днів пошумлять в стрічці соціальної мережі. І все — життя триває, ти й далі займаєшся своїми справами. Навіть не книжками, буденністю. А в цей час, виявляється, хтось їх таки читає.

Наприклад, враження з останньої презентації на Форумі видавців. Я дуже довго шукав на блаблакарі авто, щоб дістатися до Львова, вмовляв водіїв із Києва заїхати до Житомира, а не їхати по об’їзній. Остаточно домовився лише ввечері, за кілька годин до презентації. Потім прокинувся о пів на п’яту і всю дорогу змушений був підтримувати з водієм розмови про машини і таке інше.

Презентація пройшла добре. А наприкінці до мене підійшла по підпис вчителька. Виявляється, напередодні, в той самий час, поки я займався оцими дріб’язковими речами, вони цілим класом читали мої оповідання. Дивина!

А ще дивує, коли людям справді подобається те, що я написав. Адже деякі мої твори мають доволі специфічний гумор або завдання, яким треба приділити час, подумати. Це дивовижно, коли зустрічаєш когось, хто зрозумів найголовніше — те, що я розповів між словами!

Проте не всі зустрічі проходять добре. Буває, що ніхто не приходить. Це особливо засмучує, коли ти спеціально їдеш до іншого міста, витрачаєш час — а там погано підготувалися, й нікого немає. Або коли люди після презентацій лишаються байдужими.

Буває й таке: телефонує до мене хтось зі школи, запрошують. Я із задоволенням погоджуюсь і запитую, скільки й яких книжок замовити у видавництві. За кілька днів до мене передзвонюють і кажуть, що от ви знаєте, ніхто з батьків на захотів придбати жодної книжки, бо вони для них дорогі, а тут Новий рік, 8 березня та інші проблеми. В такому разі я, звісно, відмовляюся від зустрічей».

Дмитро КУЗЬМЕНКО (Житомир — Київ).


Коментарі до статті