Іван Ющук. "Троє на Місяці"
18 березня 2011, 11:15   Автор: Наталя Марченко

 Ющук І. Троє на Місяці : повість / І. Ющук ; передм. авт. – К. : Грані-Т, 2010. – 235 с.Для дітей середнього шкільного віку

І.Ющук. "Троє на місяці". ОбкладинкаТи читав коли-небудь твори Жуля Верна? 

Гадаю, навіть серед байдужих до книжки твоїх знайомих немає того, хто б не чув про пригоди відважних дітей капітана Гранта, загадкового Немо чи п’ятнадцятилітнього капітана. І лише унікально ледачий та геть позбавлений фантазії хоч раз не почувався учасником дивовижної подорожі до центру Землі чи навколо світу за 80 днів! 

Що ж у цих книжках ось уже третє століття приваблює читачів? 

Гадаю, дивовижне поєднання величезної кількості цікавої інформації, котрій позаздрить будь-яка енциклопедія, із захоплюючим сюжетом і привабливими небуденними героями, поряд із якими будь-які пригоди не страшні, а повчальні.

Саме так побудована і ця книжка, написана знаним українським ученим Іваном Ющуком, котрий уславився щирим вболіванням за рідну мову та історію, а також незнищенною вірою в силу духу та чину українців. Можливо тому він не лише розгортає перед читачем захоплюючу насичену цікавою інформацією історію, а й закликає тебе стати безпосереднім учасником пригод, разом із героями розгадуючи дотепні мовні «шифровки».

Та навіть якщо серед персонажів найближчим тобі видасться ледачкуватий Незнайко й жодної вигаданої автором «шифровки» ти не захочеш розбирати, все одно отримаєш задоволення від пригод, що випали на долю трьом незвичайним хлопцям зі звичайнісінького села біля Канева! А ще мимоволі дізнаєшся, чому Дніпро зветься Дніпром, а Дунай – Дунаєм, як зібрати розлиту у невагомості рідину та як падають тіні на Місяці. І то – лише мізерна часточка всіляких відомостей, якими буквально пересипана ця повчально-захоплююча книжка.

Правда, у ній немає жодного дивакуватого всезнайки-професора, як-то у Верна… Зате самі хлопці знають і можуть надзвичайно багато!

Можливо тому, що насправді захоплені улюбленою справою, і це захоплення, ця спрага знання та чину роблять їхнє життя справді небуденним?! 

Наталя Марченко

Дорослому читачеві

Граматико-фантастична повість І. Ющука написано у складному й не надто поширеному нині жанрі художньо-пізнавальної книжки. Саме тому фантастичну розповідь обрамлюють своєрідні «включення»: спершу автор пояснює, чому його історія правдива, а завершує розповідь своєю зустріччю з учасниками описаних пригод і їхнім прямим зверненням до читача. Тим самим відразу наголошено, що твір – не вигадка задля розваги, містить правдиву інформацію та спрямований до «уважного читача», котрий хоче пізнати нове, а не лише гарно провести час із захоплюючою книжкою. Та, водночас, повість – повноцінний художній твір (у якому «граматична» та науково-довідкова складова важать не більше, ніж описи «нових світів» у Жуля Верна), а не спроба викласти граматичні постулати.

Знання для автора важливі не самі по собі, а як природні складові буття гармонійної особистості, чиї дії визначає не так інформованість і навички, як людяність та національна гідність. Перша виявляється у здатності героїв зважати у своїх вчинках на інтереси іншого, скерованості їхніх мрій і спонукальних мотивів на потреби суспільства, а не власні забаганки чи бажання. Що ж до національної гідності, то автор жодного разу не скористався такими нині розповсюдженими патетичними фразами про любов до України, красу її людей і велич минулого. Натомість, його герої щомиті виявляють не декларативну, а щиру любов до Батьківщини: глибоким знанням рідної мови та історії, трепетним ставленням до рідної природи, зрештою, повагою до себе самих як представників саме української нації.

Натомість, Гарріс, котрий протистоїть друзям, за словами автора – «просто пройдисвіт. Бо людина, яка признається до якоїсь національності, до якогось народу і вважає себе громадянином певної країни, не затівала б такого…». Власне, в цьому образі втілено всі ті негації, які пов’язуються в суспільній свідомості з діяльністю транснаціональних корпорацій і людей без роду племені, котрі пнуться на світове панування.

Автор пропонує читачеві типізовані характери підлітків – діяльного Капітана, знаючого Граматика та чуйного Незнайка, кожен із яких водночас уособлює певну галузь знання – точні, гуманітарні та природничі науки – до яких має хист і схильність. Характери друзів визначає людяність і жага пізнання. Навіть Незнайко, попри його нарочиту байдужість до навчання, любить знати, ось тільки його цікавить не техніка чи мова, а світ довкола – жива завжди змінна природа. Чи не тому він найчуйніший із хлопців, хоча й простодушний і на перший погляд не надто метикуватий. Та автор наголошує не на виняткових (як на звичайного школяра) знаннях і вміннях друзів (хлопці змайстрували ракету, робота Друга тощо), а на їхній спразі пізнавати й ставити знання на служіння людям.

Провідна думка цього твору: лише нездійсненні мрії спонукають до справді великих справ! І лише той, хто щиро прагне здійснити щось задля інших, спроможний реалізувати власні мрії та сподівання.
…А мова – лише найдосконаліший засіб, даний людині для освоєння Всесвіту в собі та довкола себе…

Наталя Марченко

Дивися також:
Бурко, О. З рідним словом до зірок. Урок-прес-конференція за повістю Івана Ющука «Троє на Місяці» // Дивослово. – 2007. – № 11. – С. 6–9.

Додаткова інформація

Коментарі до статті

ангел


Книга цікава але більш підходить читати у класі ніж вдома.
Наталя Марченко


Так, зазвичай цю книжку використовують учителі. Але й дома з нею не буде нудно :))
+ Це одна з тих книжок, читаючи які, можна навчитися насправді добірної української мови!
Олена


Да, ета книжка оможет мне не забыть урок родного языка за лето)))