Граматико-фантастична повість І. Ющука написано у складному й не надто поширеному нині жанрі художньо-пізнавальної книжки. Саме тому фантастичну розповідь обрамлюють своєрідні «включення»: спершу автор пояснює, чому його історія правдива, а завершує розповідь своєю зустріччю з учасниками описаних пригод і їхнім прямим зверненням до читача. Тим самим відразу наголошено, що твір – не вигадка задля розваги, містить правдиву інформацію та спрямований до «уважного читача», котрий хоче пізнати нове, а не лише гарно провести час із захоплюючою книжкою. Та, водночас, повість – повноцінний художній твір (у якому «граматична» та науково-довідкова складова важать не більше, ніж описи «нових світів» у Жуля Верна), а не спроба викласти граматичні постулати.
Знання для автора важливі не самі по собі, а як природні складові буття гармонійної особистості, чиї дії визначає не так інформованість і навички, як людяність та національна гідність. Перша виявляється у здатності героїв зважати у своїх вчинках на інтереси іншого, скерованості їхніх мрій і спонукальних мотивів на потреби суспільства, а не власні забаганки чи бажання. Що ж до національної гідності, то автор жодного разу не скористався такими нині розповсюдженими патетичними фразами про любов до України, красу її людей і велич минулого. Натомість, його герої щомиті виявляють не декларативну, а щиру любов до Батьківщини: глибоким знанням рідної мови та історії, трепетним ставленням до рідної природи, зрештою, повагою до себе самих як представників саме української нації.
Натомість, Гарріс, котрий протистоїть друзям, за словами автора – «просто пройдисвіт. Бо людина, яка признається до якоїсь національності, до якогось народу і вважає себе громадянином певної країни, не затівала б такого…». Власне, в цьому образі втілено всі ті негації, які пов’язуються в суспільній свідомості з діяльністю транснаціональних корпорацій і людей без роду племені, котрі пнуться на світове панування.
Автор пропонує читачеві типізовані характери підлітків – діяльного Капітана, знаючого Граматика та чуйного Незнайка, кожен із яких водночас уособлює певну галузь знання – точні, гуманітарні та природничі науки – до яких має хист і схильність. Характери друзів визначає людяність і жага пізнання. Навіть Незнайко, попри його нарочиту байдужість до навчання, любить знати, ось тільки його цікавить не техніка чи мова, а світ довкола – жива завжди змінна природа. Чи не тому він найчуйніший із хлопців, хоча й простодушний і на перший погляд не надто метикуватий. Та автор наголошує не на виняткових (як на звичайного школяра) знаннях і вміннях друзів (хлопці змайстрували ракету, робота Друга тощо), а на їхній спразі пізнавати й ставити знання на служіння людям.
Провідна думка цього твору: лише нездійсненні мрії спонукають до справді великих справ! І лише той, хто щиро прагне здійснити щось задля інших, спроможний реалізувати власні мрії та сподівання.
…А мова – лише найдосконаліший засіб, даний людині для освоєння Всесвіту в собі та довкола себе…

Наталя МАРЧЕНКО

Дивися також:
Бурко, О. З рідним словом до зірок : урок-прес-конференція за повістю Івана Ющука «Троє на Місяці» // Дивослово. – 2007. – № 11. – С. 6–9.

Іван Пилипович Ющук народився 3 жовтня 1933 р. у с. Черників Володимир- Волинського району Волинської області. Закінчив факультет слов’янської філології Львівського державного університету та аспірантуру Інституту літератури Академії наук у Києві. Живе та викладає у столиці.
Кандидат філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України, завідувач кафедри слов’янської філології Київського міжнародного університету, член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.
Автор підручників із української мови для 5, 6, 7, 8, 9 класів середньої загальноосвітньої школи, низки знаних навчальних посібників («Вступ до мовознавства», «Практичний довідник із української мови», «Практикум з правопису української мови», «Українська мова: Підручник для філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів», «Я выучу украинский язык» (у 2 кн.), «Курс ускоренного обучения украинскому языку», «Украинский язык для начинающих»), низки розробок і рекомендацій із методики викладання рідної мови.
Йому також належить фундаментальне дослідження «Т. Г. Шевченко в літературах народів Югославії», низка статей-досліджень літератури народів колишньої Югославії, переклади романів, повістей, оповідань, поезій із сербської, хорватської, словенської, македонської, лужицької, чеської, словацької мов (Б. Чопича, Іво Андрича, М. Матошеця, І. Цанкара, Р. Домановича, С. Сремаца, М. Божича, М. Селімовича, Ф. Бевна, Е. Коша та ін.).
Лауреат премії імені Б. Грінченка.

Докладніше про автора читай:
Пасемко І. Іван Ющук – письменник, перекладач, учений : (до 70-річчя від дня народження) // Українознавство. – Режим доступу : http://www.ualogos.kiev.ua/text.html?id=462&category=9&skip=10