|
Дерманський О. Стонадцять халеп Остапа Квіточки : повість. Кн. 1 / О. Дерманський ; худож. М. Паленко. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. – 185, [2] c. : іл.
Хоча той же Карлсон був таки чоловіком «у розквіті сил», та й лицарі з королівнами зазвичай уже дорослі люди. Про всесвітньо знаних детективів із Бейкер-стріт геть мовчу! Але чи буде обі цікаво читати про вчителя?! Молодого, симпатичного, креативного й веселого, але страшенно схильного встрявати у всілякі можливі й не можливі халепи сільського вчителя історії Остапа Квіточку! Правду кажучи, у цій книжці мудрого веселуна Сашка Дерманського йдеться не лише про нього. У селі Глинятині вдосталь цікавенних персонажів. Та спасати місцеву школу від закриття випало само цьому чудернацькому й дуже симпатичному юнакові. Хоча мені, коли чесно, найбільше сподобалося стежити за недодідьком Вельзепером Невмивакою. Хто такий недодідько?! Відклади на вечір комп. Вимкни телевізор. Візьми до рук цю цікавенну книжку – і знатимеш! А ще від душі нарегочешся, переживеш чимало пригод, дізнаєшся купу нового та матимеш що цікавого розповісти друзям! То ж не барися з читанням! Наталя МАРЧЕНКО. |
|
Дорослому читачеві
Сашко Дерманський. Стонадцять халеп Остапа Квіточки Повість про … просто людей та просто чортів
Потрапивши до школи (як завжди чудернацьким способом та не без пригод), Остап знайомиться з педколективом — директором, завучкою, фізкультурником із хворим попереком і старенькою глухуватою вчителькою початкових класів, яка навчала ще самого директора Глинятинської семирічки. Несподівано з’являються інспектори, що хочуть закрити неперспективний навчальний заклад, однак юнак рятує школу завдяки власній винахідливості та творчому підходу до справи. Цілком можливо, що саме численні халепи та пригоди навчили героя виходити з різних ситуації та вирішувати проблеми креативно. Автор твору не наділяє героїв гіпертрофованими чеснотами, що робить твір доволі реалістичним і близьким читачеві.
Також у цій повісті існує паралельний світ — пекло з дідьками та недодідьками, чітко організованою структурою, керівниками відділів (зі стереотипними характерами) та їхніми привабливими секретарками. Недодідько Вельзепер Невмивака, як на мене, є персонажем дуже схожим за характером та поведінкою на Остапа Квіточку, так наче його своєрідна копія у іншому образі, обставинах і світі. Не оминув автор і тему кохання у цьому творі, а банальний комплімент «блакитні очі, кольору неба» набуває іншого забарвлення у новому формулюванні — «небо, кольору твоїх очей». Отож, якщо хочете вдосталь насміятися (гумор у Сашка Дерманського просто відмінний), гарно провести вечір, то рекомендую прочитати цю книгу та стати одним із учнів-заочників у Остапа Валерійовича Квіточки, що вчить не перейматися через усілякі халепи, а з усмішкою йти дорогою життя! Ірина СТРЕЛЬЧЕНКО, м. Івано-Франківськ.
|
Навіть не знаю, чи цікаво тобі читати про дорослих персонажів…
Що ми думаємо про людину, котра часто втрапляє у халепи та з нею вічно трапляються якісь казуси? Мабуть, що толку із неї не буде, адже для успіху потрібне везіння та серйозність. Книжка Сашка Дерманського «Стонадцять халеп Остапа Квіточки» доводить нам інше. Це історія про те, як Остап Квіточка, юнак із безперечним талантом встрявати в халепи, приїжджає до села Глинятин у ролі молодого спеціаліста, лицаря освіти та просто вчителя історії (чи, може, не просто?).
Коментарі до статті