Образ козака Мамая в сучасній українській літературі для дітей та юнацтва
15 лютого 2019, 19:47   Автор: Наталя Дев'ятко

Образ козака Мамая є одним із базових в українській міфології і фольклорі. У кожну епоху він прочитується наново, набуваючи нових ознак та оновлюючи зв’язки з історичною і міфологічною традицією. Нове прочитання бачимо й у ХХІ-му столітті під час становлення новітньої української літературу для дітей та юнацтва.

Завдяки аналізу творів провідних українських авторів можна виділити три варіативних образи козака Мамая – “історичний”, “міфологічний”, “постмодерний”.

Найповніше “історичний” образ козака Мамая на сьогодні в українських творах для дітей та юнацтва представлений у творі Володимира Рутківського “Сині Води” [7]. Це один з ключових персонажів роману. В образі хана Мамая поєдналося і руське, і татарське. Голомозий, з оселедцем, як колись носили київські дружинники, він любить усамітнюватися посеред степу, незалежний, ревнивий до чужої хоробрості, більшої за його звитягу, зі сталевою волею. І єдине, що він не може подолати, – у Мамая немає жодної краплі священної крові чингизидів, яка б давала право взяти вищу владу у Піднебесній. Це межовий і дуже непростий, особливий образ.

Ще раз Мамай згадується в іншому творі В. Рутківського “Джури і підводний човен” [6]. За версією твору, один із головних героїв роману – князь Глинський – нащадок Мамая, і його кров так само більше половецько-руська, ніж татарська. Князь воює з татарами вже давно, відколи Литва і Русь почали боротися з загарбниками, та є особистим ворогом татарського темника.

Образ Мамая у цьому випадку можна назвати міфологізованим історичним, оскільки він вписується у твори, які за своєю суттю є більше пригодницькими, аніж історичними. Проте саме у такому варіанті базові міфологічні коди і можуть найкраще сприйнятися молодим поколінням. Ключовою ідеєю такого образу є складність та поєднання “свого” і “чужого”, українського, козацького, і татарського, степового, з чого постає свідомий вибір сторони і подальшої долі. Мамай із “Синіх Вод” на все життя залишається на боці татар, а його міфологічний нащадок князь Глинський стає одним із найсильніших захисників України.

“Міфологічний” образ козака Мамая асоціюється у сучасних українських авторів, які пишуть для дітей та юнацтва, насамперед із чарівництвом і великою військовою звитягою.

У фентезійній повісті Валерія і Наталії Лапікурів “Чарівна брама” [4] через комп’ютерну гру поєднуються сучасність, з якої родом головний герой, школяр Богдан, і міфологізований казковий простір. Останній – це цілий світ, гармонійний і густо населений міфологічними і фольклорними персонажами.

Мамай тут – звитяжний козак, який очолює оборону від найрізноманітніших загарбників. Він дуже сильний характерник, який може перетворюватися на тварин і птахів і багато чаклує. Це абсолютно позитивний образ, який суто за міфологічним законом виконує функцію захисту впорядкованого Простору від загарбницького Хаосу.

Дещо фрагментарно, але доволі цікаво представлений Мамай у збірнику казок Олександра Виженка “Історія запорізьких козаків для веселих дітлахів” [1]. В одній із цих оповідей Мамай від початку є татарином-ординцем. Це образ негативний, ворожий до України, чаклунський, а у перекладі слово “Мамай” означає “страховисько”. Згодом у цій історії Мамаєм починають називати козака Бардадима. В іншій історії Мамай згадується вже у більш традиційному вигляді – з кобзою. У цій подобі він так само непереможний і безсмертний чарівник. Отже, бачимо, що амбівалентність образу зберігається і підсилюється чарівними ознаками, що є типовим для міфологічної традиції.

Дуже цікавим постає міфологічний образ Мамая в останній частині циклу Марини Павленко “Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія” [5]. Особливістю твору є те, що хоча у ньому присутні фентезійні елементи, але реалізму, особливо коли мова йде про психологію і дорослішання, у тексті значно більше.

Головна героїня циклу Софійка підсвідомо асоціює Андрія з вельми неоднозначним козаком Мамаєм. Цей хлопець є її останнім випробуванням на шляху до самоусвідомлення і щирого кохання. В образі Мамая, до речі, вона бачить і свою першу закоханість – Вадима Кулаківського: “Невже – і Мамай той самий? Наче відповідаючи, намальований козак (чи це тільки їй бачиться?) – підморгнув. Золота сережка-півмісяць у його вусі зблиснула (так он звідки пішла Вадова мода носити кульчика в одному вусі!), за нею чорною змійкою вився оселедець. І в очах (чогось аж Андрій згадався!) серйозність і лукавинка, янгол і біс, чернецтво і чаклунство, гультяйство (такий точно у гречці сидітиме!) і готовність до боротьби... Шукай-вітра-в-полі й у-ступі-товкачем-не-влучиш однією персоною! ” [5, С. 215].

Цей фрагмент чітко показує, як через призму міфологічного образу можуть бути прочитані цілком реалістичні стосунки та емоції.

Цікаво також, що у творі М. Павленко є ще одна опозиція – історичний козак Мамай, як уособлення українського, та Радянський Союз, як антиукраїнське. Дії радянської влади засуджуються у поетичній манері. Наприклад, коли мова заходить про долю міста, де правив Мамай, у якому поєдналися козак з бандурою і намісник ханів.

“Постмодерний” образ козака Мамая можна насамперед зустріти у творах братів Капранових “Зоряний вуйко” [3] і Лесі Ворониної “Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру” [2]. В обох творах бачимо не історичний образ, а перенесення деяких характерних ознак міфологічного образу на головних героїв сучасних повістей. Здебільшого експлуатується стереотип, що козак Мамай є найсильнішим серед козаків. В обох творах козацтво або його представники прирівнюються до суперагентів.

У повісті “Зоряний вуйко” суперагент українського походження на прізвисько Мамай має виконати чергове завдання – знайти зниклого фінансового директора. Для цього він летить на Андромеду, яка вже зазнала культурної експансії українців. Наприклад, мешканці Андромеди дуже ласі до українських вареників. Україна у цьому далекому майбутньому піклується про безпеку всієї галактики – це базове фантастичне припущення твору. Молоді агенти носять козацькі вуса, а у самому тексті твору багато “козацького” сленгу.

У циклі повістей Л. Ворониної “Суперагент 000” головним героєм є Гриць Мамай, прозваний “Суперагентом 000”. Образ побудований за аналогією з всесвітньовідомим Джеймсом Бондом, агентом 007. Тільки український спецагент значно “крутіший” за свій американський прообраз, що маркується через використання трьох нулів у прізвиську. Також Гриць Мамай на противагу американському герою уособлює в собі традиційні моральні цінності. Наприклад, закохується у вродливу дівчину, яка стає йому за дружину та народжує сина, а не змінює “дівчат” у кожній серії циклу.

Обидва твори є пародійними, належать до жанру фантастики. Спостерігається використання стереотипів і шаблонне прочитання національного, що, на мою думку, може бути шкідливим для національного самоусвідомлення молодого покоління.

Таким чином, можна констатувати, що образ козака Мамая є затребуваним у сучасній українській літературі для дітей та юнацтва. Дуже часто він зберігає своє історично-міфологічне коріння і є межовим між “козаками” і “ханами”. Він виступає як захисник рідної землі від загарбників і Порядку від Хаосу, водночас образ може проявлятися у протилежному значенні – ворога і загарбника. У фантастичних творах часто наділяється чарівними здібностями і вважається одним із найвправніших характерників. Під впливом постмодернізму національні і міфологічні ознаки образу стираються, а він сам стає шаблонним, гіпертрофованим і пародійним. Історико-міфологічний і постмодерний образ козака Мамая нині є опозиційними у дитячій літературі, що є цілком природним у контексті зміни світоглядної парадигми в Україні.

 

Література

1. Виженко О. Історія запорізьких козаків для веселих дітлахів. Лівів : Світ, 2011. 112 с.

2. Воронина Л. Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру. Дитячий детектив. Вінниця : Видавництво “Тезис”, “Соняшик”, 2004. 192 с.

3. Капранови В. і В. Зоряний вуйко. Київ : Зелений пес, 2009. 392 с.

4. Лапікури В. і Н. Чарівна брама. Київ : Грані-Т, 2008. 184 с.

5. Павленко М. Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія. Вінниця : Теза, 2013. 256 с.

6. Рутківський В. Джури і підводний човен. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. 400 с.

7. Рутківський В. Сині Води. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2015. 440 с.

Дев'ятко Н. В.,

кандидат філософських наук,

КЗВО “Дніпровська академія неперервної освіти” ДОР.

 

Джерело:

Дев’ятко Н.В. Образ козака Мамая в сучасній українській літературі для дітей та юнацтва // Література й історія : матеріали Всеукраїнської наукової конференції (11–12 жовтня 2018 р.) / редкол. : Н. В. Горбач (відп. ред.), В. М. Ніколаєнко (ред.-упоряд.), І. М. Бакаленко (техн. ред.) та ін. – Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2018. – С.52-55.

 


Коментарі до статті