Владислав Книш про «Іван Сірко. Великий характерник» Марії Морозенко
12 березня 2019, 22:25   Автор: Владислав Книш

Владислав Книш

(учень 7 класу Голубівської ЗОШ І–ІІІ ст.

Новомосковського району Дніпропетровської обл.)

 

Радить прочитати:


Морозенко Марія. Іван Сірко великий характерник = Іван Сірко. Великий характерник / Морозенко, Марія Миколаївна; ілюстр. М. Паленка. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2012. – 165 с.: ілюстр. – (Українська сила).

 

«Я цього року закінчив 7 клас. Захоплююся літературою, столярством, випалюванням по дереву, разом із татом конструюємо та збираємо присадибну сільськогосподарську техніку, мрію стати інженером-конструктором.

Запорозька Січ!

Шелест козацьких знамен, дзвін козацьких шабель, стогін української землі від копит коней, бій як межа між життям і смертю, між минулим і сучасним України. Ці події завжди мене хвилювали, захоплювали, повертали в історичне минуле.

Неоціненний вклад не тільки в славну історію України, а й у світове військове мистецтво внесли Вишневецький і Хмельницький, Богун і Кривоніс, Сагайдачний і Мазепа та багато інших державних діячів. Особливою постаттю був і залишається досі, по праву вважається цвітом козацької нації Іван Сірко. На його рахунку більше 50 великих переможних битв. Як це вдавалося йому, простому воїнові-запорожцю?!

Життя Івана Сірка овіяне легендами і сповнене фантастичних пригод. Він народився незвичайною дитиною, з особливим даром характерництва, що допоміг йому здобути багато перемог і перед усім – над самим собою. Про це книжка Марії Морозенко «Іван Сірко, великий характерник».

Із дитинства Іван захоплювався козаками, їхньою звитягою та непереможним духом, мріяв стати козаком. Доля вела Івана Половця (таким було справжнє ім‘я хлопця) його заповітною стежиною. Знайшовши у лісі на свято Івана Купала цвіт папороті та зустрівши волхвиню Дану, яка передала йому особливі здібності, він набув надзвичайних можливостей: став розуміти мову птахів і тварин, потоваришував із вовченям, що стало йому вірним другом.

Непереможне бажання приєднатися до молодецького козацького гурту привело хлопця на Січ. І хоча років йому було ще мало, та своєю впертістю і наполегливістю він довів, що може бути гідним козаком.

Неординарні здібності до пізнання таємних, надзвичайних знань привели його в науку до волхвині Дани та сивочолих характерників, які узнали в ньому свого учня.

«Сім років, як швидкоплинні ріки, збігли відтоді, як Іван Половець став на службу до характерників. Сім років  як один день прожив поміж тими, хто переповідав йому свою непросту науку. Сім літ йшов до пізнання самого себе».

Важкі випробування змінювалися ще важчими. Його навчали ловити тінь – відкривати у собі приховану швидкість, вчили однаково вправно керувати і лівою рукою, наказували босоніж рухатися по гострому камінню, давали поради, як втихомирювати небесні стихії та скеровувати силу блискавиці, переходити простір і час, вчили відкривати таємниці цілющих трав.

Пройшовши останні найтяжчі випробовування  Олешківською пустелею, Іван ніби заново народився, І народився вже характерником.  Став у цей час Іваном Сірком. Втрата вірного друга вовка Сірого стала для нього переходом із межі смерті на межу життя. 

Іван Сірко, благословенний рукою волхвині, помчав на Січ. Його чекали великі справи задля волі та слави України.

Непереможний козацький дух живе і нині в нас, українцях.

Ця книга відкрила для мене одну з найзагадковіших особливостей козаків – характерництво. Книгу я прочитав  із цікавістю та захопленням. Тож раджу своїм одноліткам пізнавати відомі та невідомі сторінки історії нашого народу, бути гідними козаків та їх козацької слави!»

 

 

 


Коментарі до статті