Леся Мовчун. "Усе підростає"
13 грудня 2011, 16:52   Автор: Наталя Марченко, Зірка Мензатюк

Мовчун Л. Усе підростає : поезія / Л. Мовчун ; худож. О. Кузнєцова. – К. : Грані - Т, 2010. – 72 с. : іл. – (Сучасна дитяча поезія). Для дітей молодшого шкільного віку

 

Л. Мовчун. "Усе підростає". ОбкладинкаКажуть, дітки мріють стати дорослими аби самостійно та безперешкодно купувати силу-силенну всіляких смаколиків і забавок. А про що мріють, скажімо, кошенята? Авторка цієї мудрої веселої книжки здогадалася:
«От я трішки підросту
І без мами, пішки,
В місто на базар піду
Купувати мишки» («Мрія маленького котика»).
А ще вона знає, хто такий Лизь і що стається із відірваними ґудзиками, де витанцьовують старі пеньки та як гуляє «розімлілий, розігрітий і сметанкою политий» борщик... Має письменниця також Чарівну кішку, котра вправно вкидає до наших із вами поштових скриньок кленові листи, коли казкові лосі приносять на рогах до міста осінь… І про все це — чарівне й таке домашнє водночас — щиро й ніжно розповідає у своїх віршах.
Такі само теплі й трішечки задумливі герої чарівних ілюстрацій Ольги Кузнєцової. Її дівчинка із соняхом схожа до маленького гномика і, здається, метелик над її голівкою — чарівний летючий бантик, а сонях — казкове сонячне жабо… Зайча, котре з’їло «бурульку замість моркви», напрочуд схоже до будь-якого малого неслуха, який вкотре прихворів через власні витівки, а очі бабусі-миші з таким теплом вглядаються в малих мишенят, що тепла усмішка мимоволі спалахує в читача.
Сподіваюся, тобі теж припадуть до душі сонячні герої цієї книжечки й ти не раз повертатимешся до їхніх чарівних історій.

Наталя Марченко

Дорослому читачеві

Підростання душі

В останні роки в нас виходить так мало поезії для дітей, що кожна нова книжка привертає до себе увагу. Особливо коли то справжня поезія. Та ще й коли вона вийшла у серії "Сучасна дитяча поезія", поява якої не може не радувати. Саме в цій серії видавництва "Грані-Т" побачила світ нова збірка віршів Лесі Мовчун "Усе підростає".
Дітям потрібна поезія. Для них то мовби гра, коли слова вишиковуються у дзвінкі ритмічні рядки, ще й римуються , ніби перегукуючись між собою. Такі рядки легко запам'ятовувати, їх можна декламувати, відбиваючи ритм:
Клацнув замок,
відчинилися двері.
Вечір приїхав
на чорній пантері.
Я не боюсь:
ця пантера не хижа.
Ось вона місяць,
мов блюдечко, лиже.
Це рядки з дещо несподіваної, але тим і цікавої "Колискової", в якій є і трішки остраху (бо ж вечір, темніє), і домашній затишок, і гарний художній образ.
Поезія має дивовижну властивість: вона знаходить найкоротшу дорогу до людського серця, як дорослого, так і до зовсім невеличкого. Вона легко, за виграшки, доносить дитині ті поняття, які іншим разом відскакують, мов горох од стіни. Можна довго й нудно пояснювати, що їсти холодне – небезпечно. А можна прочитати коротесенький, всього на одну строфу, вірш Лесі Мовчун "Заболіло горло" про зайця, який "з'їв бурульку замість моркви". То буде легше, а головне – переконливіше. Можна так же нудно й надокучливо розказувати, що за столом негарно плямкати. Але краще прочитати віршик "У ресторані":
Хрусь-хрусь.
Кабанець
Жував гарбуз.
Той кабанець дитині запам'ятається. Їй не захочеться бути схожою на нього.
Зробити правильні висновки ненав'язливо допоможуть і вірші "Неслухняні яблучка", "Помирились", "Пригода", "Друзі". З віршами маленькій людині легше долати свої психологічні проблеми, зокрема прогнати аж дев'яносто п'ять страхів. Для цього існують дуже легкі чари: досить увімкнути електрику, і всі страхи самі налякаються (вірш "Ніч").
Проте поезія не була б поезією, якби навчала тільки чогось практичного. Вона відкриває світ, показує диво у начебто звичайних речах. Вона допоможе послухати, як розкривається квітка: пелюстки шурхочуть, і навіть пташки примовкають, щоб не заважати. Розцвітання квітки постає як таїна, бо воно й є великою таємницею природи (вірш "Квітка"). Поезія покаже, як з дрібненьким сірим дощиком у місто заходить весна ("Дощеня"). Навіть соняшник постане таким собі жартівником, бо в дівчинки, яка його нюхала, став жовтим носик ("Сонях"). А скільки теплоти у вірші "Подарунок"! Подарунком для мами виявляється поцілунок. Коротенький віршик дає дитині найперший урок любові. А то непросте вміння, ним, на жаль, володіють далеко не всі дорослі.
У віршах Лесі Мовчун багато вигадки, жартів, гри. Художні образи цікаві і зрозумілі дітям. Шкурка кавуна тут стає шатром для цирку, відірваний ґудзик "править мишкам за тарілку" (вірші "Кавун", "Вани-двани"). Є над чим і усміхнутися, і попрацювати дитячій уяві. Мова також перетворюється на чарівну країну, в якій чекають несподівані відкриття. З коротенької приказки "лизь злизав" виростає кумедний образ невгамовного Лизя ("Лизь"). А вірш "Зозуляста курочка", навпаки, сам мовби стає місточком у народну образність, де рябенькі – зозулясті – квіти так часто мають "зозулині" назви.
Збірка "Усе підростає" – не перша книга Лесі Мовчун для дітей. Юні читачі вже мали змогу прочитати її "Кактусове королівство", "Ви такого ще не чули", а також дуже корисну книжку "Мовна лікарня", яка допомагає дітям боротися з суржиком, засвоювати правильну українську мову. Недавно у "Видавництві  Старого Лева" вийшла у світ нова збірка казок пані Лесі "Арфа для павучка". Її книжки добрі і мудрі, їм можна довірити свою дитину.

Зірка Мензатюк,
письменниця, лауреат премії імені Лесі Українки

Додаткова інформація

Коментарі до статті

Марія Семенченко


Мені ця книжка дуже припала до душі- і добрі-добрі вірші, і такі ж ілюстрації. Це книжечка, яку хочеться перечитувати і переглядати.
Оксана


Дуже ніжні ілюстрації. Добре, що з’являється так багато гарних дитячих книжечок!
Наталя Марченко


Читайте рецензію на цю книжку К. Калинець "Поезія, загорнена у вовну" в "Другові читача":
http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/6735/