Таємна шухляда




«Часом мене запитують читачі: «А чому ви написали книжку про Сірка? Чому саме про нього?» А перед зустрічами я й сама цікавлюсь у дітей: «А чи чули ви коли-небудь про Івана Сірка, великого характерника і славетного кошового?». У більшості випадків передбачувана вже тиша. І це очевидний знак — дилогію про легендарного козацького отамана все-таки варто було написати. Щоб «повернути втрачене», те, що з історії України вирвано з корінням. Постать, яка заслуговує на нашу пам'ять, і кого штучно замовчували для забуття.

Кожен письменник має свої секрети творчості. Для мене ж початком написання історичного твору є намагання дізнатися більше про історичну постать, як краще пізнання не просто біографії реальної людини, а й ретельне вивчення тогочасних реалій, побуту, звичаїв, мови з характерними територіальними особливостями говірки. Словом, якийсь час я живу в стані пошуку важливої інформації. І от що цікаво, в уяві, в думках, деталі розповіді поволі складаються в єдину цілісну оповідь. Всі текстові лакуни заповнюються необхідними реченнями і фразами.

«Нещодавно вичитала в однієї письменниці визначення хто є письменник, а хто творець.

То за її думкою, творець бере сюжети з життя, обробляє і виходить цікавий твір. Творячи, він намагається зберегти усі деталі: збиті носаки у черевиків, щербинку зубів, дощові краплі на листі. І ми йому віримо, бо ось воно — справжнє.

А от письменник ніби й виростає з реальності, але в його творі збиті черевики стають вазонами,  краплі дощу — діамантовими сережками королеви. Реальність для письменника лише поштовх і куди він заведе уяву, знає тільки Письменник небесний.

За такою логікою я — творець. Бо поки мої твори живуть в моїй реальності.

Оксана Думанська. "Марійчині пригоди"
17 лютого 2016, 10:07   Автор: Оксана Думанська

«Скільки себе пам’ятаю, ніколи не думала, що почну писати не лише для дорослих, а й для дітей. Але народження моєї першої онуки Марійки щось у мені увімкнуло. Я її вперше взяла на руки першого тижня  її життя, і вона несвідомо, гадаю, глянула на мене своїми очима – темно-синіми, як сливи. Я їй співала не лише колисанок, а й просто пісень, які сама чула із самого дитинства або від батьків, або з радіопередач, щоб вона засинала, а її мама, моя донька, оговтувалася після пологів і призвичаювалася до нових обставин.

Марійка виростала дуже жвавою дівчинкою, до всього бралася з охотою – що до малювання, що до співів і танців, і мені здавалося: от у цій дівчинці є шматочок мене, малої, непосидючої та допитливої.

Олександр Зубченко - поет-пісняр
15 лютого 2016, 11:40   Автор: Олександр Зубченко

Олександр Зубченко не тільки дитячий письменник, а й поет-пісняр, чиї пісні виконуються не лише в Україні, а й у Канаді та Росії. Він написав більше сорока поезії на музику Вячеслава Хурсенка та Елли Малахової, довгий час співпрацює з відомим фольклорним колективом “Козацькі забави”. Покладені на музику Ігорем Ратушним пісні “Козацький блюз”, “Жук із Колорадо”, “Шабелька”, “Пісня про Байду”, “Моя Україна”, “Стежина” здобули популярність у репертуарі колективу.

У 2007 р. Олександр Зубченко на замовлення Київського Головного управління культури написав лібрето народного мюзиклу “Колода” на музику Володимира Домшинського. Поставили виставу етнографічні колективи “Козацькі забави” та “Калина”. Мюзикл об’їхав усю Україну, демонструвався на телеканалі “Культура”, а фінальна пісня “Моя Україна” досі звучить у репертуарі “Козацьких забав”.

Пробує пан Олександр себе також у піснях для дитячої аудиторії та дитячих хорових колективів. Є у його творчому доробку також пісні на власну музику.

Олександр Зубченко. "Перемагаючи долю"
13 лютого 2016, 13:39   Автор: Олександр Зубченко

«Заглядаючи у сиву далечінь історичного буття, мимоволі запитуєш себе — чому саме так відбувалися історичні події? Чому саме так візерунки долі історичних постатей вплітаються в історичну канву та створюють той неповторний малюнок подій, які ми намагаємося розгадати?

Сухий перелік історичних дат навряд чи може зацікавити школяра чи студента, але художній опис історичних подій, у якому діють як справжні герої, так і вигадані, опис, який заворожує та захоплює інтригуючим сюжетом, змушує забути про все довкола і поринути в інше, повне пригод життя, — це, зазвичай, приносить набагато більше користі для розвитку та пробуджує цікавість і бажання вивчити історію рідного краю.

Так і роман «Перемагаючи долю» народився з мого бажання привернути увагу до того історичного періоду у визвольній боротьбі українського народу проти знущань польських панів, який досить мало освітлений у історичній літературі.