Таємна шухляда




Оксана Думанська. "Марійчині пригоди"
17 лютого 2016, 10:07   Автор: Оксана Думанська

«Скільки себе пам’ятаю, ніколи не думала, що почну писати не лише для дорослих, а й для дітей. Але народження моєї першої онуки Марійки щось у мені увімкнуло. Я її вперше взяла на руки першого тижня  її життя, і вона несвідомо, гадаю, глянула на мене своїми очима – темно-синіми, як сливи. Я їй співала не лише колисанок, а й просто пісень, які сама чула із самого дитинства або від батьків, або з радіопередач, щоб вона засинала, а її мама, моя донька, оговтувалася після пологів і призвичаювалася до нових обставин.

Марійка виростала дуже жвавою дівчинкою, до всього бралася з охотою – що до малювання, що до співів і танців, і мені здавалося: от у цій дівчинці є шматочок мене, малої, непосидючої та допитливої.

Олександр Зубченко - поет-пісняр
15 лютого 2016, 11:40   Автор: Олександр Зубченко

Олександр Зубченко не тільки дитячий письменник, а й поет-пісняр, чиї пісні виконуються не лише в Україні, а й у Канаді та Росії. Він написав більше сорока поезії на музику Вячеслава Хурсенка та Елли Малахової, довгий час співпрацює з відомим фольклорним колективом “Козацькі забави”. Покладені на музику Ігорем Ратушним пісні “Козацький блюз”, “Жук із Колорадо”, “Шабелька”, “Пісня про Байду”, “Моя Україна”, “Стежина” здобули популярність у репертуарі колективу.

У 2007 р. Олександр Зубченко на замовлення Київського Головного управління культури написав лібрето народного мюзиклу “Колода” на музику Володимира Домшинського. Поставили виставу етнографічні колективи “Козацькі забави” та “Калина”. Мюзикл об’їхав усю Україну, демонструвався на телеканалі “Культура”, а фінальна пісня “Моя Україна” досі звучить у репертуарі “Козацьких забав”.

Пробує пан Олександр себе також у піснях для дитячої аудиторії та дитячих хорових колективів. Є у його творчому доробку також пісні на власну музику.

Олександр Зубченко. "Перемагаючи долю"
13 лютого 2016, 13:39   Автор: Олександр Зубченко

«Заглядаючи у сиву далечінь історичного буття, мимоволі запитуєш себе — чому саме так відбувалися історичні події? Чому саме так візерунки долі історичних постатей вплітаються в історичну канву та створюють той неповторний малюнок подій, які ми намагаємося розгадати?

Сухий перелік історичних дат навряд чи може зацікавити школяра чи студента, але художній опис історичних подій, у якому діють як справжні герої, так і вигадані, опис, який заворожує та захоплює інтригуючим сюжетом, змушує забути про все довкола і поринути в інше, повне пригод життя, — це, зазвичай, приносить набагато більше користі для розвитку та пробуджує цікавість і бажання вивчити історію рідного краю.

Так і роман «Перемагаючи долю» народився з мого бажання привернути увагу до того історичного періоду у визвольній боротьбі українського народу проти знущань польських панів, який досить мало освітлений у історичній літературі.

Володимир Рутківський. "Гості на мітлі"
12 лютого 2016, 16:02   Автор: Володимир Рутківський, Наталя Марченко

«Нещодавно запросили мене в одну школу розказати, як пишуться казки. А що нині я перелицьовую для «Видавництва Старого Лева» давню свою казку «Гості на мітлі», то вирішив зупинитися саме на ній. Щоб було веселіше та більш наочно, запропонував організаторам простенький сценарій, із яким вони погодилися. В допомогу мені дали Миколу старшокласника з художньої самодіяльності, який повинен був подавати за лаштунками голос баби Яги. Хлопець виявився неабияким видумлякою: одразу ж наклеїв на пальці кінчики чорного пір’я з півнячого хвоста «аби пальці були схожі на кігті» та десь роздобув маску гарпії з божевільними очима — «про всяк випадок».

 За кілька хвилин до виступу всілися ми з ним за лаштунками серед всілякого мотлоху, а організатор Лідія Іванівна замкнула актову залу на ключ — аби всім було зрозуміло, що в ній нікого нема. Крізь щілини у завісі нам було видно, як крізь двері у протилежному кінці актової зали почали заходити учні...