КЛЮЧові розмови




«Оці розірвані ниточки довіри спонукають мислити, вболівати, писати».
15 березня 2019, 1:31   Автор: Наталя Марченко, Марія Морозенко

Письменниця, культурний і громадський діяч Марія Морозенко — людина, чий життєвий і творчий досвід дає змогу осмислювати глибинні процеси в дитячій літературі й не лише.

У переддень її 50-ліття КЛЮЧ вирішив задати цій цікавенній та щиросердно йому близькій месткині найскладніші в світі «дитячі» запитанняsmiley.

 

Ви виросли в чудовому селі з дуже драматичною історією, у великій родині, маєте четверо братів і семеро сестер. Чому Ваша перша підліткова повість «Я закохалася» присвячена міській дівчинці — одиначці?

«Думаю, мені зрозуміла самотність такої дитини. Через мої «інші» досвіди, а особливо через комунікації з такими дітьми — одна дитина в родині. Зрештою, це ще історія моєї донечки, коли вона зростала сама, хоча мала весь час друзів, і то багатьох, але відчуття «я одна в родині» супроводжувало весь час наші розмови у повсякденні, як тільки-но вона стала дорослішою».

 

 

Чи не думаєте написати про багатодітну сільську родину? Чи нині такий досвід 

для України уже не актуальний?

«Мені важко передбачити наперед, можливо. Зараз ось пишу історичну книгу. Прописую те, що важливо сказати саме в цю мить свого життя. Історія кожної книжки — це ще історія свого власного пройденого досвіду. І навіть якщо це історична книжка, цей досвід є важливим для зрілості. Щоб зміцніти в чомусь, пройти дещо раніше розуміння важливості кроків поступу. Як мовиться, скористатися досвідом пройдених поколінь, взяти міру власної відповідальності за світ, який залишається опісля».

 

Чи були у Вашому житті Учителі? Чи важливо для Вас самій стати для когось Учителем? Що для Вас значить, якщо значить, спадкоємність між Учнем і Учителем? Чи є ця спадкоємність у письменницькій спільноті?

«Так, це для мене надважливо. І я весь час згадую подячно своїх вчителів, а особливо що К. П. Волинського. Це та «літературна школа», що стійко формує спадкоємність поколінь. Так, зовні формується відчуття слова, як розуміння смакових рецепторів мови, але разом із тим ти своєю волею вбираєш той цінний досвід, який вже закладено конкретно в поступ Людини, досвід рідної літератури через Особистість. 

 

Рецепт успіху Тетяни Пакалюк
24 вересня 2018, 17:03   Автор: Тетяна Пакалюк, Андрій Ясний

Тетяна Пакалюк – дитяча письменниця, автор чотирьох десятків творів, які знають і люблять юні українські читачі. Педагог, який виховує дітей своїми книжками.

Разом із Чернігівською обласною бібліотекою для дітей започаткувала конкурс літературних талантів «Хай весь світ дивують нині діти неньки України», який вже вісім років поспіль виявляє молоді дарування.

У чому секрет успіху Тетяни Пакалюк? Про це – в інтерв’ю, яке вона дала «КЛЮЧу».

Йон Колфер відповідає на питання українських прихильників.

У грудні 2017 р. видавництво «Ранок» започаткувало фестиваль «КнигоПодорож». На прямий зв’язок із поціновувачами вийшов автор серії фентезі-романів про злого хлопця-генія «Артеміс Фаул» (з 2001 р. й досі) — ірландський письменник Йон Колфер (англ. Eoin Colfer; 14 травня 1965 р.)  

Доктор літературознавства Кірстен Бойє (1950 р. н.) за 31 рік своєї письменницької кар’єри опублікувала понад 120 книг для дітей та юнацтва, що перекладені понад 20-ма мовами світу, зокрема й українською, та відзначені низкою престижних премій у галузі літератури для юних читачів. Вона працювала в школі, всиновила двох дітей і поряд із книжками для дітей із задоволенням пише сценарії для дитячих передач та дослідження з дитячої літератури.

Мені випала чудова нагода поспілкуватися з цією відомою німецькою письменницею та чарівною жінкою у межах дослідницького проекту, присвяченого німецькому психологічному романові для дітей. Йшлося про місце літератури для дітей і юнацтва у загальній канві літератури, про роль реалістичної книги та її значення для юних читачів, а також про пріоритети сучасного книжкового ринку та вподобання читацької публіки.

Сподіваюся, ця розмова буде корисною всім, хто цікавиться сучасними книгами для дітей і юнацтва.

Ольга Єнальєва.

 

       Скажіть, будь ласка, яке місце література для дітей та юнацтва, на Вашу думку, займає в системі загальної літератури, зокрема в Німеччині?

      «Я переконана, що література для дітей та юнацтва в Німеччині, як і скрізь у світі, поки що сприймається переважно як молодша сестра «дорослої» літератури та лише невелика кількість людей сприймають її серйозно. Ця моя думка засновується на власному досвіді у цій сфері, на розмовах із літературознавцями та колегами.

«Історія навчає послідовності в добрих справах».
31 серпня 2016, 21:58   Автор: Микита Кашницький, Наталя Марченко

Дитячий письменник Микита Кашницький — давній і щирий приятель КЛЮЧа. Цей мужній і дуже сердечний чоловік завжди у перших лавах небайдужих, будь-то Майдан, батальйон «Айдар», тренування бійців чи зустрічі з дітьми, котрі опинилися у зоні воєнного конфлікту.

КЛЮЧеві давно хотілося поспілкуватися з ним на теми складні, які потребують позиції та щирості. Сподіваємося, розмова вдалася smiley.

 

Пане Микито, свого часу ми з Вами зазнайомилися, завдячуюючи появі Вашої першої книжки для дітей «Пригоди Пухнастика і В‘юнка» (2010 р.). Що саме спонукало успішного юриста, правозахисника, етнічного росіянина «взятися за перо» та ще й написати книжку, яка, по суті, є своєрідною подоріжжю Україною на зразок відомих пригод Нільса з дикими гусьми?

«Тут справа ось в чому: народилась у мене дитинка і почала рости. Коли їй виповнилося півроку, я вирішив знайти книжечку, в якої головними героями були б сучасні українські персонажі. Щось на кшталт Чебурашки, який, як відомо, мешкав у Москві. Довго шукав — не знайшов. Магазини обійшов, Петрівку… Інтернету тоді ще не було… Ну, нема та і годі. Вирішив написати таку книжечку сам. Так просто.

Звичайно, намагався обставити все таким чином, щоб моя дитина, читаючі цей шедевр, чомусь навчалася — не тільки в прикладному сенсі, а й емоційно, дізналася, що таке дружба, співчуття…

Ну, й відкривала для себе Україну разом із героями твору».