КЛЮЧові розмови




Письменниця, громадський діяч, видавець Ірина Мацко – давній і щирий приятель КЛЮЧа, бо так само є БІБЛІОТЕКАРЕМsmiley. Сподіваємося, наша розмова зацікавать багатьох відданих читачів цієї талановитої тернополянки, та, можливо, відкриє їм невідомі грані обдарування улюбленої авторки.

 

— Пані Ірино, Ви напрочуд різнобічна та креативна людина — пишете для дітей і дорослих, займаєтеся видавничою діяльністю та промоцією читання, є фотомоделлю і громадським діячем, а ще дбайлива та любляча дружина і мама. Чи є серед Ваших «діяльностей» пріоритетні? Що Ви самі вважаєте «суттю Ірини Мацко»?

«Найперше, звичайно, я жінка, мама, дочка, дружина. Коли у цьому сенсі все добре, тоді можу займатися спокійно іншим, вкладаючись у роботу, творчість чи громадську діяльність. А суттю напевно є те, що дає спокій в душі та мир із собою. Коли ти робиш те, що вважаєш на даний момент найважливішим і справді потрібним. Це може бути час проведений з дітьми, чи розмова з рідними, праця над проектами, які пропагують читання. Оце і є суттю — ставити пріоритети і займатися тим, що справді найважливіше у даний момент».

— Нині всі жаліються на відсутність часу. У Вас він теж «відсутній»? Де приховуються «запаси часу» Ірини Мацко?

«Напевно найдорожче, що ми маємо, це час. У мене також з ним проблема. Думаю, можна сказати, що я його беру у кредит, забираючи у сну, відпочинку, не говорячи вже навіть про «запаси».

Цьогоріч КЛЮЧ ближче роззнайомився зі спільнотою українських фантастів. Товариство виявилося напрочуд цікаве, динамічне й «просунуте». Сподіваюся, що розмова із письменником-фантастом Олегом Сіліним — одним із співзасновників конкурсу фантастичного оповідання «Фантастична регата» та літературного об’єднання «Зоряна фортеця», зацікавить багатьох.

 

Цьогоріч на Форумі у Львові, як мені відомо, вперше окремим заходом стало представлення української фантастичної книги. Невже тільки тепер новітня українська фантастична книжка доросла до «форумного» рівня? А також, чи були інші події на Форумі, пов’язані саме з фантастикою?

«Зоряна фортеця» представляє на Форумі у Львові заходи, пов’язані с фантастикою, з 2012 року, презентація фантастики саме у форматі «автори, перекладачі та видавці» відбулася вперше. Окремі презентації окремих книжок, зрозуміло, відбувалися і раніше, і на цьому Форумі, але далеко не завжди акцентувалася увага на ознаці «фантастика».

Якщо говорити про 2015 рік, то було одразу декілька подій, пов’язаних із фантастикою. Приємно було побачити презентацію «Навчальної книги – Богдан», на якій видавництво представило переклади Бредбері, Адамса, Желязни; захід, присвячений перекладам Стівена Кінга, презентації книг «Бот. Гуаякільський парадокс», «Порох із драконових кісток», «Цепелін до Києва», «Алхімія свободи», «Відунський сокіл», «Тріанські рішкунці», дискусії про сучасне українське фентезі та жіноче фентезі».

 

«Читання найкращого — найкраще навчання» або

«Потрібно вчитися писати й ілюструвати на світовому, а не містечковому рівні».

Маю зізнатися, що КЛЮЧеві не раз доводилося турбувати з тих чи інших фахових питань дослідницю дитячої літератури, літературного критика та письменницю Валентину Вздульську — співзасновницю блоґу про сучасну дитячу літературу «Казкарка» та «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року». І ось нарешті випала щаслива нагода поспілкуватися більш розлого й докладноsmiley

Сподіваюся, ця наша розмова буде цікавою та корисною багатьом.

 

— Вас знають як одного з кращих, але й найбільш дошкульних критиків у новітньому просторі книговидання для дітей. Це характер чи позиція? Чому саме «критик», а не «рецензент»?

«Ініціативи «Рейтинг критика» та «Казкарка» з’явилися в умовах, коли дитяча література висвітлювалася в медіа досить однобоко — з рекламної позиції або позиції споживачів. Тобто домінували певні наративи: прес-релізи видавництв, замовлені видавцями «солодкі» рецензії, а також відгуки читачів. Бракувало реплік читачів професійних, із літературознавчим бекграундом. Їх було обмаль.

Простір української дитячої книжки мусить розвиватися в якісному напрямку
29 вересня 2015, 9:26   Автор: Тетяна Щербаченко; Наталя Марченко

Простір української дитячої книжки мусить розвиватися в якісному напрямку

 

На XXII Форумі видавців у Львові КЛЮЧеві не вдалося вволю награтися із самим чарівним читаючим мережевим  песиком БараБукою sad, бо навколо нього весь час була сила-силенна читачів! Але у Києві ми зустрілися з його креативною невтомною «мамою» Тетяною Василівною Щербаченко, дитячою письменницею, літературним критиком, головним редактором першого український універсального інформаційного ресурсу про видання для дітей та юнацтва «BaraBooka. Простір української дитячої книги».

Сподіваємося, Вам теж буде цікаво та корисно долучитися до нашого спілкування!

«Націлені на єдине — перевірити твори письменників на справжність»
20 вересня 2015, 11:15   Автор: Лілія Миколаївна Овдійчук; Наталя Марченко

«Націлені на єдине — перевірити твори письменників на справжність»

Про здобутки та тривоги українських дослідників дитячої літератури, а також про враження від цьогорічного Форуму видавців у Львові КЛЮЧ запитав Лілію Миколаївну Овдійчук — знаного вченого, кандидата педагогічних наук, доцента кафедри української мови та методик викладання історико-філологічного факультету ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем’янчука” з Рівного.

 

- Цьогорічний шостий Міжнародний симпозіум «Література. Діти. Час» як у період своєї появи відбувається паралельно із уже 22-им Форумом видавців у Львові. Що, на Ваш погляд, попри все, єднає ці заходи, змушує «тягнутися» один до одного?

«Гадаю, сутнісно і одне, й інше зібрання, нехай і не порівнювані за масштабами, все ж націлені на єдине — перевірити твори письменників на справжність, на відповідність «букві та духові» часу. Окрім того, усі члени Центру — або автори презентованих на Форумі книг, або їх вдячні, але й критичні читачі smiley».

Хоча останнє має здоровенний «мінус», бо окремим учасникам Симпозіуму довелося майже одночасно бути у двох важливих місцях — і на наших зібраннях, і на Форумі, де відбувалися презентації їхніх книг, зустрічі та інтерв’ю (як ось, Галині Малик, Олександрові Гавришові, Наталі Трохим, Ірині Мацко, Оксані Проселковій чи Вам, Наталю). Тому, на жаль, не всі всіх почули.

- Як відомо, Симпозіум вибрунькував із себе чудовий фестиваль для дітей «Дивокрай», який трансформувався у проект «Вся Україна читає дітям». Наскільки знаю, всі заходи в його межах — наслідок неймовірної креативності та небайдужості членів Центру. Чи пробували узагальнити вже напрацьований досвід?

«Так, цьогоріч спробували. Під час круглих столів «Актуальні питання видання та популяризації дитячої та підліткової книги в Україні» та «Вся Україна Читає Дітям — Вся Польща Читає Дітям»: шляхи реалізації та об’єднання проектів. Перспективи співпраці» присутні ділилися досвідом проведення різних форм роботи із залучення дітей до читання: авторські, творчі, багатомовні читання, читання у телеефірі, читання й обговорення книг у «Колі» тощо.