КЛЮЧові розмови




ФОРУМ – ЦЕ ЩОРІЧНИЙ ПИСЬМЕННИЦЬКИЙ ЗЇЗД
26 вересня 2014, 18:43   Автор: Володимир Рутківський; Анатолій Качан

ФОРУМ – ЦЕ ЩОРІЧНИЙ ПИСЬМЕННИЦЬКИЙ ЗЇЗД

Упродовж 10-14 вересня 2014 р. у Львові відбувався  черговий, 21-й Форум видавців. Як свідчать його учасники, кожен із них мав своє окремішнє обличчя. Про особливості нинішнього ведуть розмову письменники Анатолій КАЧАН та Володимир РУТКІВСЬКИЙ.

-  Володимире Григоровичу,  ти вже не вперше на форумі. Що він значить особисто для тебе?

 - Це форум не лише одних видавців.  Для мене, як й для сотень «діючих» літераторів, він є ще й  своєрідним письменницьким з’їздом, на якому можна обговорити свої проблеми, зустрітися з колегами і взагалі відчути себе часткою того бурхливого і життєрадісного прогресу, який зветься літературним життям. Причому на відміну від звичних з’їздів, які проходять що п’ять років, цей, «львівський», проходить щорічно.

- Чим, він, як на твою думку відрізняється від попередніх?

- Тим, що майже всі - і видавці, і літератори, і читачі –побоювалися, що він взагалі не відбудеться. Адже на сході  точиться війна і на рахунку кожна копійка. Тож нам зараз не до форумів. Проте, на щастя, цього не сталося.  Львів довів, що він обрав гідних очільників,  які цією акцією ніби підкреслюють, що наше життя Донбасом не закінчується, воно, не зважаючи ні на що, продовжується у звичному режимі: працюють установи, гуляють весілля, збираються форуми. І як тут не подякувати невтомній пані Олександрі Коваль -  натхненникові та постійному організаторові  Форуму. Вона у ці важкі часи звалила на свої тендітні плечі те, що не під силу і сотням чоловіків!

Наталя Марченко: «Дітям потрібне щеплення любов’ю до книги задля любові до життя»
13 липня 2012, 16:24   Автор: Наталя Марченко, Мар’яна Кияновська

розмова Мар’яни Кияновської з Наталією Марченко

Наталя Марченко- Пані Наталю, ви — фахівець у царині досліджень літератури для дітей та юнацтва: автор-координатор інтернет-ресурсу «КЛЮЧ». Але при тому Ви ще й кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту біографічних досліджень НБУВ. Яким було Ваше професійне становлення? Як Ви, серйозний науковець, прийшли до дитячої літератури? У цьому є щось міждисциплінарне? Чи, може, історія — Ваша професія, а дослідження дитячої літератури — хобі?

«Якщо  вже говорити про мої хобі, то це — всілякі традиційні «жіночі» радощі — вишивання, гачкування та в’язання із шиттям… Натомість, ніяких «серйозних» зацікавлень окрім книги для дітей не маю, починаючи десь із дев’ятого класу, коли вступила до «Школи юного філолога» при філологічному факультеті КДУ імені Т. Шевченка та почала писати перші розвідки. Підтримав таке, на той час не надто актуальне спрямування, Всеволод Якович Неділько — людина, чий внесок у розбудову шкільництва в Україні, а найбільше, в наукове осмислення книги для дітей як однієї з визначальних культурних ланок творення суспільства, й досі, на жаль, належно не оцінений… Навчаючись на українській філології, продовжила займатися дитячим аспектом в літературі (всі курсові, практичні, семінари та навіть відповіді на іспитах у мене так чи інакше опинялися в колі проблем книговидання для дітей, образу дитини в літератури чи хоча б шкільництва). Досі вдячна викладачам, що ЖОДЕН із них ніколи не спробував обмежити мене в цих «непрограмних» пошуках! Тоді саме активно працювала у книгозбірнях і архівах Москви, Ленінграда, Львова, мала змогу спілкуватися з представниками різних наукових шкіл, почала публікуватися, зокрема й у щорічнику «Література. Діти. Час»… Звичайно, то були ще дуже «дитячі» потуги, але мені неймовірно щастило на Вчителів і друзів. За що я довічно вдячна Богові!

Олександр Гаврош в «ГлавРеді» [чат з письменником]
22 листопада 2011, 9:43   Автор: Олександр Гаврош

Олександр ГаврошDafny: Які книжки, на Вашу думку, треба обов’язково прочитати дитині, підлітку? Дякую за відповідь.

Олександр Гаврош: Їх багато. І ви самі знайдете на них відповідь, бо краще за всіх знаєте свою дитину. Для початку спробуйте зацікавити книжками, які колись на вас самих справили незабутнє враження у дитинстві. Класика вічна. На щастя. :)

Олеся_1: Ви ж ніби починали як "дорослий" письменник, а потім перейшли на дитячі книжки? Як і чому так сталося?

Олександр Гаврош: Перейшов на дитячу літературу, бо з’явилися теми, про які вважав конче слід розповісти нашим дітям – карпатське опришківство та історія українського силового атлета і циркача Івана Сили, котрим захоплювався на початку ХХ століття увесь світ. Не тільки ж про Робін Гуда та Термінатора українцям знати! Ось так я став дитячим письменником. :)

Галина Малик: “У дитячій літературі немає заборонених тем”
11 листопада 2011, 12:06   Автор: Галина Малик, Юлія Шеретько

Галина Малик– Розкажіть, як ви стали дитячою письменницею?

– Я з дитинства мріяла бути журналістом. Дописувала до газет із восьмого класу, потім була власним кореспондентом районки… З вісімнадцяти років складала вірші. Але потім підросла, а лірика не встигла вирости за мною. Я зрозуміла це і покинула – не хотілося ставати стандартним писакою із посередніми можливостями. Проте, коли народилася моя перша донька, вірші знову почали писатися, але інші – вірші для дітей. Перша прозова книжка теж була написана для дочки, яка мала один великий недолік – кидала справи, не довівши їх до кінця. Я кинулася шукати по дитячих книжках, аби знайти якийсь приклад, що міг би її перевиховати. Не знайшла і… написала сама! Книжка називалася «Незвичайні пригоди Алі»...

Галина Малик : «Я пишу як для себе маленької»
11 листопада 2011, 11:48   Автор: Галина Малик, Дмитро Тужанський

Галина Малик«… Розумієте, я дуже відповідальна людина: коли за щось беруся, то мушу це вивчити досконало. І коли я почала писати, то багато читала матеріалів з педагогіки, історії літератури; перечитала усі праці Маршака, Чуковського. Книжка останнього «От 2 до 5» у мене була і є настільною книгою.

У літературі для дітей є цілий ряд прийомів, які використовуються залежно від віку потенційного читача – для найменших, середніх школярів, котрі вже просто не годяться для старших. Для кожної вікової групи є свої понятійні ряди, інший мовний арсенал, запас слів, інша синтетика твору, різні синтаксичні будови. Для найменших дітей треба писати короткими реченнями, вживати менше означень, прислівників та прийменників, головну роль повинні грати дієслово та підмет… Тобто, розумієте, це ціла наука.