КЛЮЧові роздуми




«Герої не вмирають!» або Патріотизм у житті та книжці для дітей
5 грудня 2017, 13:24   Автор: Віталіна Кизилова, Наталія Дев'ятко, Тетяна Качак, Валентина Вздульська, Ірина Мацко, Ольга Купріян, Володимир Рутківський та ін.

Нам випало жити в добу змін. У час, коли «вічні істини» щодня набувають нових, почасти протилежних сенсів, а відшліфовані тисячоліттями постійного вжитку до сонцесяйної ясності поняття «патріотизму» та «героїзму» притлумлені буденними негараздами.

Дорослі переживають ті зміни драматично, бо пам‘ять щоразу додає все нові й нові «файли» для порівняння, а досвід — так само розмаїті картинки можливого розвитку подій. Але для дітей оцей мінливий непередбачуваний дивовижний світ — єдино реальний і тому надійний і вартий любові. Як і країна Україна, в якій їм випало народитися.

То чи варто вчити дітей і так «природної» для них любові до рідної землі? Чи має дитяча література формувати не лише естетичні смаки, а й пантеон Героїв у свідомості маленьких громадян України? Чи має, взагалі, Герой дитячої книжки бути саме історичним персонажем? Чи «повинен» сам автор бути патріотом чи героєм?..

Ці та інші запитання, що все ще асоціюються у здебільшого з «ідеологією» як негацією, нині часто зринають у розмовах письменників, науковців, бібліотекарів і вчителів — усіх, кому доводиться щодня відповідати на них насамперед самому собі.

Тому замість розпитувати фахову спільноту про «зимові» чи «різдвяні» новинки книжкового ринку, КЛЮЧ на передодні Нового Року та Різдва спробував з‘ясувати наступне:

1. Ми кажемо, що діти мають рости патріотами своєї Батьківщини, та чи означає це, що сучасні автори ЗОБОВ‘ЯЗАНІ створювати тексти, котрі б формували в дітях патріотичні світоглядні матриці? Назвіть україномовні книжки (для дітей різного віку!), які, на Ваш погляд, можна вважати «патріотичними» й такими, що варті уваги читача. Стисло обгрунтуйте свій вибір.

2. Чи є, на ваш погляд, в сучасній українській дитячій літературі Герой? Якщо так, то хто він і чому? Чи став хоча б хтось із історичних персонажів справжнім Героєм дитячої літератури? Назвіть україномовні книжки (для дітей різного віку!), які, на Ваш погляд, є вдалим зразком творення «Героя», історичної персоналії зокрема.

«Бренд» культурної української спільноти
24 березня 2017, 11:38   Автор: Кизилова Віталіна, Вздульська Валентина, Качак Тетяна, Чернишенко Володимир, Морозенко Марія, Дев'ятко Наталя

Нині розмови навколо дитячого читання та книги для дітей стали своєрідним «брендом» культурної української спільноти. Вони точаться у соцмережах, на сторінках розмаїтих ЗМІ і в традиційному «кухонно-кафешному» форматі smiley.

На жаль, останнім часом сутнісні продуктивні дискусії, що впродовж десятиліття таки рухали книговидання для дітей і оновлювали формати дитячого читання, скотилися до критиканства та «позаочних» викриттів, якоїсь направду «пострадянської» дріб’язкової в‘їдливості.

З надією повернути розмову в русло взаємоповаги та спільного творчого поступу КЛЮЧ запропонував низці дослідників літератури для дітей і юнацтва, критикам і рецензентам відповісти на питання, котрі видаються сутнісними для з‘ясування предмету та причин основних розходжень.

Троянський кінь 2016 : контекст текстів
19 листопада 2016, 15:03   Автор: Уляна Баран

ПРОТИ ІНТЕГРАЦІЇ ДИСЦИПЛІН

«УКРАЇНСЬКА МОВА», «УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА» ТА «СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА»

в усіх класах та всіх школах України.

 

«Щоб вивести одне значення в контексті, інші потрібно репресувати».

Вікторія Іваненко,

к. філол. н., доцент, докторант Київського національного лінгвісичного університету;

 відкрита лекція «Привиди Дерріда: знаки-ідеї-текст»

в рамках Міжнародної науково-практичної конференції «Світова література в сучасному науковому дискурсі»

(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,

10-11 листопада 2016 р.).

 

«… інтегрувати, щоб звести усе українство до 3-х годин порожньої розважалівки?,

то нехай їх так чорти інтегрують до одного казана!»

Наталя Марченко,

к. іст. н.,

старший науковий співробітник Інституту біографічних досліджень

Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського,

провідний бібліограф науково-бібліографічного відділу

Національної бібліотеки України для дітей,

у рамках відкритого обговорення на сторінці Звернення освітян до

Л. Гриневич: https://www.facebook.com/groups/538326086373403/

Facebook: 4. November um 11:38).

 

І.

         «Україна поділена не в просторі, а в часі...

у нас не проблема регіоналізму, а проблема єдності міфопростору...»

Наталя Марченко:

враження від поїздки до Краматорська-Слов'янська

(Facebook, 14.11.16., 12:25).

Душа та Дух України ... . Єдиний Простір та розділений Час…

Погоджуючись із основною думкою Наталі Марченко щодо розриву Душі України у часі в єдиному територіальному просторі України, не погоджуюсь із «проблемою міфопростору», оскільки завдяки мережі Інтернет/Facebook він, «міфопростір», нарешті у 21 ст., а особливо під час «Майдану», а також і в нинішній провокативно-маніпулятивній хвилі реформацій в мовно-літературній освіті України таки об’єднався від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня, – Вся Україна Читає Дітям Українською Мовою: єдиний реальний спільний міфопростір між різними поколіннями, різними статусами та зацікавленнями (додатково про глобальний комунікативний міфопростір: Завадська В.В.  Мережа Інтернет як глобальний комунікативний міфопростір: предметно-символічна суть. – Режим доступу: https://drive.google.com/open?id=0Bz--cSn9eS7zYmtHMFQ5bFBETjQ ). 

Про наш, все ж таки єдиний Час узагальнює у Вступному слові до «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм» Тамара Гундорова: «Ми живемо в післячорнобильській ситуації, майже в після-апокаліптичному часі, і цей час виявився в Україні періодом народження не лише нової держави, але й нової постмодерної свідомости і нової української літератури. Така література, багатоголоса і багатомовна, переформульовує всю історію розвитку національної культури, навчає, крім «ідентичности», бачити «Іншого» та відкриває себе і приймає в себе великий інтертекст світової культури. Отже, і життя, і література тривають у ядерну добу.

У якомусь вищому іронічному сенсі Чорнобиль також засвідчує, що локальні трагедії і теракти страшніші за глобальну катастрофу, а відновлена від слідів цивілізації чорнобильська зона часом нагадує первісний рай. Бачити такі інверсії нас навчив постмодерн». Український науковець опирається у своїх баченнях зокрема і на філософію Еманюеля Лєвінаса. У його етиці відповідальности свідомість є саме тим чинником, який «ставить людину перед лицем смерти й змушує залимислитися про найсуттєвіші питання буття».

Про ці повісті почула раніше, з повідомлень видавництва «Академвидав» про започаткування серії сучасних книжок для підлітків. Знаю авторів анонсованих книг, іншу їхню прозу, а іще й співпрацюю творчо з підлітками, отож поява книг для дітей так званого «перехідного віку» в шанованому видавництві викликала цілком зрозумілий інтерес. Отож, на фестивалі «Азбукове королівство Магів і Янголів» придбала обидві книги та відразу ж взялась до читання.

Насамперед зауважу, повісті Ірини Мацко «Перехідний вік моєї мами» та Сергія Гридіна  «Не-Ангел» – це читання «поза віком». Для мене особисто – це якраз і є знак хорошої книжки, коли її адресація виходить за межі одного рядка. Поза сумнівом, книжка для підліткового віку (як і якісна в сенсі авторського письма книжка іншої вікової адресації) однаковою мірою корисна для прочитання дітьми та батьками. Часом навіть і більшою мірою, як усілякі психологічні посібники. Добре написана автором книжка впливає як емоційно, так і слугує наочною ілюстрацією моделювання поведінки в стосунках дітей і батьків. Приміром, от як може бути в реальності, коли раптом…

«Дискусія з хвостиком» про дівчачі й хлопчачі цінності в житті та літературі
19 жовтня 2016, 2:16   Автор: Наталя Марченко, Ірина Красуцька, Сергій Саржевський, Наталя Дзюба та ін.

«Дискусія з хвостиком» про дівчачі й хлопчачі цінності в житті та літературі пройшла у межах «Абеткового королівства ангелів і магів», котре щорічно гостинно відкриває двері перед Книжниками в чарівному просторі Музею книги і друкарства України.

Родзинкою цьогорічної зустрічі було те, що запрошені до розмови письменники не знали про «хвостик» від модератора — щиро залюблених у читання гуманістів, які погодилися послухати дискусію «з боку» і лише наприкінці своїми думками додали їй нового дихання та векторів розвитку.

Аби широкий загал зміг хоча б трішки відчути багатоголосся цієї на правду цілісної, але яскраво індивідуалізованої розмови, КЛЮЧ попросив усіх учасників, а також тих, хто зміг долучитися лише віртуально, стисло висловитися з теми розмови.

 

***

«Поговорити про дівчачі й хлопчачі цінності мене змусила хвиля книжок про «принцес» останніх років. Книжок гарних і цікавих, дотепних і вигадливих. Але чому лишень «принцеси»?! Окрім того, все життя була певна, що «принцесою» є лишень донька «короля», та й у майбутньому на неї має очікувати якщо не «принц», то хоча б «герой». Але якраз таких книг — про справжніх благородних татусів і відважних маленьких лицарів — виявилося на диво мало…

Тоді виникає запитання, навіщо ми переконуємо наших дівчаток, що кожна з них — маленька принцеса, якщо водночас не пропонуємо батькам і хлопчикам ідеал достойного сильного чоловіка?