КЛЮЧові роздуми




«Бренд» культурної української спільноти
24 березня 2017, 11:38   Автор: Кизилова Віталіна, Вздульська Валентина, Качак Тетяна, Чернишенко Володимир, Морозенко Марія, Дев'ятко Наталя

Нині розмови навколо дитячого читання та книги для дітей стали своєрідним «брендом» культурної української спільноти. Вони точаться у соцмережах, на сторінках розмаїтих ЗМІ і в традиційному «кухонно-кафешному» форматі smiley.

На жаль, останнім часом сутнісні продуктивні дискусії, що впродовж десятиліття таки рухали книговидання для дітей і оновлювали формати дитячого читання, скотилися до критиканства та «позаочних» викриттів, якоїсь направду «пострадянської» дріб’язкової в‘їдливості.

З надією повернути розмову в русло взаємоповаги та спільного творчого поступу КЛЮЧ запропонував низці дослідників літератури для дітей і юнацтва, критикам і рецензентам відповісти на питання, котрі видаються сутнісними для з‘ясування предмету та причин основних розходжень.

Троянський кінь 2016 : контекст текстів
19 листопада 2016, 15:03   Автор: Уляна Баран

ПРОТИ ІНТЕГРАЦІЇ ДИСЦИПЛІН

«УКРАЇНСЬКА МОВА», «УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА» ТА «СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА»

в усіх класах та всіх школах України.

 

«Щоб вивести одне значення в контексті, інші потрібно репресувати».

Вікторія Іваненко,

к. філол. н., доцент, докторант Київського національного лінгвісичного університету;

 відкрита лекція «Привиди Дерріда: знаки-ідеї-текст»

в рамках Міжнародної науково-практичної конференції «Світова література в сучасному науковому дискурсі»

(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,

10-11 листопада 2016 р.).

 

«… інтегрувати, щоб звести усе українство до 3-х годин порожньої розважалівки?,

то нехай їх так чорти інтегрують до одного казана!»

Наталя Марченко,

к. іст. н.,

старший науковий співробітник Інституту біографічних досліджень

Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського,

провідний бібліограф науково-бібліографічного відділу

Національної бібліотеки України для дітей,

у рамках відкритого обговорення на сторінці Звернення освітян до

Л. Гриневич: https://www.facebook.com/groups/538326086373403/

Facebook: 4. November um 11:38).

 

І.

         «Україна поділена не в просторі, а в часі...

у нас не проблема регіоналізму, а проблема єдності міфопростору...»

Наталя Марченко:

враження від поїздки до Краматорська-Слов'янська

(Facebook, 14.11.16., 12:25).

Душа та Дух України ... . Єдиний Простір та розділений Час…

Погоджуючись із основною думкою Наталі Марченко щодо розриву Душі України у часі в єдиному територіальному просторі України, не погоджуюсь із «проблемою міфопростору», оскільки завдяки мережі Інтернет/Facebook він, «міфопростір», нарешті у 21 ст., а особливо під час «Майдану», а також і в нинішній провокативно-маніпулятивній хвилі реформацій в мовно-літературній освіті України таки об’єднався від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня, – Вся Україна Читає Дітям Українською Мовою: єдиний реальний спільний міфопростір між різними поколіннями, різними статусами та зацікавленнями (додатково про глобальний комунікативний міфопростір: Завадська В.В.  Мережа Інтернет як глобальний комунікативний міфопростір: предметно-символічна суть. – Режим доступу: https://drive.google.com/open?id=0Bz--cSn9eS7zYmtHMFQ5bFBETjQ ). 

Про наш, все ж таки єдиний Час узагальнює у Вступному слові до «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм» Тамара Гундорова: «Ми живемо в післячорнобильській ситуації, майже в після-апокаліптичному часі, і цей час виявився в Україні періодом народження не лише нової держави, але й нової постмодерної свідомости і нової української літератури. Така література, багатоголоса і багатомовна, переформульовує всю історію розвитку національної культури, навчає, крім «ідентичности», бачити «Іншого» та відкриває себе і приймає в себе великий інтертекст світової культури. Отже, і життя, і література тривають у ядерну добу.

У якомусь вищому іронічному сенсі Чорнобиль також засвідчує, що локальні трагедії і теракти страшніші за глобальну катастрофу, а відновлена від слідів цивілізації чорнобильська зона часом нагадує первісний рай. Бачити такі інверсії нас навчив постмодерн». Український науковець опирається у своїх баченнях зокрема і на філософію Еманюеля Лєвінаса. У його етиці відповідальности свідомість є саме тим чинником, який «ставить людину перед лицем смерти й змушує залимислитися про найсуттєвіші питання буття».

Про ці повісті почула раніше, з повідомлень видавництва «Академвидав» про започаткування серії сучасних книжок для підлітків. Знаю авторів анонсованих книг, іншу їхню прозу, а іще й співпрацюю творчо з підлітками, отож поява книг для дітей так званого «перехідного віку» в шанованому видавництві викликала цілком зрозумілий інтерес. Отож, на фестивалі «Азбукове королівство Магів і Янголів» придбала обидві книги та відразу ж взялась до читання.

Насамперед зауважу, повісті Ірини Мацко «Перехідний вік моєї мами» та Сергія Гридіна  «Не-Ангел» – це читання «поза віком». Для мене особисто – це якраз і є знак хорошої книжки, коли її адресація виходить за межі одного рядка. Поза сумнівом, книжка для підліткового віку (як і якісна в сенсі авторського письма книжка іншої вікової адресації) однаковою мірою корисна для прочитання дітьми та батьками. Часом навіть і більшою мірою, як усілякі психологічні посібники. Добре написана автором книжка впливає як емоційно, так і слугує наочною ілюстрацією моделювання поведінки в стосунках дітей і батьків. Приміром, от як може бути в реальності, коли раптом…

«Зелена хвиля» Чорного моря
17 серпня 2016, 10:14   Автор: Еліна Заржицька

Ах, Одеса! Морська перлино! Привітна, гомінка, весела... А ще — чемна, інтелектуальна, поетична. Особливо це помітно у ті дні, коли в місті відбувається Міжнародний книжковий ярмарок «Зелена хвиля». Тож, коли «Зелена хвиля» підхоплює і несе тебе по знаменитій Дерибасівській — серед яток із новими книгами майже всіх українських видавництв, котрі вийшли друком у 2015–2016 рр., саморобками, іграшками, сувенірами, і ти маєш ледь не на кожному кроці зупинятись і тиснути руку (або й чоломкатися) з друзями та знайомими — отримуєш ні з чим незрівняне задоволення. Навіть забуваєш про ту особливу південну спеку приморського міста. А може, не забуваєш, а просто перестаєш звертати на неї увагу...

 

Цьогоріч в Одесі «Зелена хвиля» «накрила» місто вдвадцяте. І цей ювілей одесити відсвяткували з розмахом. Розклад заходів було розписано по годинах. Я налічила більше 60-ти, а потім і лік загубила. Перепрошую, але найбільш детально розкажу про ті заходи, які відвідала або брала участь.

Отже, з 4 по 7 серпня, з раннього ранку й до пізнього вечора, на головній сцені, як завжди, встановленій на початку Дерибасівської, виступали письменники й актори, співаки й видавці.

Читати, щоб бути у тренді!
29 квітня 2016, 7:16   Автор: Ірина Мацко

У сьогоднішній переломний час для нашого суспільства, коли йде фізичне знищення нашого народу ворогом, не можна забувати про культурний геноцид, який часто більш підступний, бо непомітний. Але він є і щодня ми попадаємо під його вплив. І тільки вигравши культурну війну у наших головах, виборовши можливість для наступних поколінь стати розумними, освіченими, патріотично налаштованими громадянами, що пишаються своєю країною та мають власну гідність, забезпечимо мир і процвітання наступним поколінням. Фізичні негаразди, каліцтва, нестатки, звичайно, є першочерговим питанням на яке ми звертаємо увагу і зосереджуємо усі сили але не забуваймо про основу цих негараздів — збіднілість душ та дефіцит культури, освіти.

Тому читати — це справді бути у тренді, бути серед тих, хто мислить а, отже, розвивається та йде вперед. Та перш за все варто створити МОДУ НА ЧИТАННЯ, щоб книга і ті, хто її читає вважалися кращими, щоб це було престижно у суспільстві.