Пантюк С. Неслухняники / C. Пантюк ; худож. О. Гаврилова. - Київ : Грані - Т, 2010. - 56 с. : іл. - (Сучасна дитяча поезія).

Не знаю як тобі, а мені завжди радісно, коли у класних діток виявляються класні батьки — так само бешкетні, веселі й, водночас, по-дорослому надійні. Із книжками так само: завжди відчутно, коли за всілякими веселашками ховається страшенно нудний і серйозний дядечко, а коли кожен рядок насправді вирегочує до тебе щирим сміхом…
Як ось у цій книжечці, де під пильним оком Пана Перевертаса виграє на всі лади сонячний світ малих неслухняників.
Добрий господар і справжній тато, автор не лише дає тобі вволю награтися зі своїми віршами, а й радо кидає усі «дорослі справи» та йде до вашого гурту, аби зізнатися, що «…країна неслухняників — це та, у якій живуть його маленькі сини Яромир і Богодар», та що «…і неслухняники, і пан Перевертас, можливо, роблять не все так, як того хотілося б дорослим, — але дітки тим і унікальні, що їхній світ є абсолютно відкритим для батьків».
І ніхто й ніколи не зможе потрапити в казкову країну дитинства жодним іншим чином як тільки разом із дітьми! …якщо, звичайно, вони захочуть його туди покликати…

Кокотюха, А. Таємниця козацького скарбу : пригод. детектив / А. Кокотюха ; іл. А. Василенка. – Київ : А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2010. – 223 с. : іл.

Вірогідність того, що з тобою трапиться щось подібне тому, що сталося із героями цієї книжки, не більша, ніж ймовірність зустріти на сусідній вулиці страуса, навченого грати у футбол. Але, зрештою, не всі книжки пишуться, аби «навчати», «прививати добрий смак» чи «подавати гарні зразки»… Є автори, котрі ще не забули якими шибениками та вигадниками бувають люди у 12-ть років, і як інколи хочеться просто в своє задоволення посміятися над книжкою, не відчуваючи докорів сумління за власне «несерйозне» ставлення до такої відповідальної справи, як читання…
Андрій Кокотюха — саме з таких задерикуватих письменників, серед героїв якого знайдеться місце не лише «збіглому» страусові Футболові, а й цілком симпатичній компанії містечкових хуліганів під орудою Льонька Гайдамаки, загонистому дівчиську Галці, котре дасть фори Пепі Довгійпанчосі, та парі «заїжджих героїв» — тямущому Даньку та спортивному Боді, просто приреченим на неймовірні пригоди та неочікувані вчинки! Про всіляких дорослих негідників, вуркаганів і тому подібних обов’язкових учасників справжніх дитячих пригод я вже й не говорю!

Чумарна М. Кумедна читанка. Від А до Я / М. Чумарна ; худож. Л. Герасимчук ; передм. І. Дем’янова. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2010. – 43 с. : іл. 

Учитися читати весело.
Особливо, коли ніхто тебе до того не примушує.
А коли ще й читання те цікаве-цікавенне, – то й геть весело!
Гадаю, чого-чого, а всіляких буквариків і читанок у твоєму житті була сила-силенна! Бо батьки та вчителі певні, що саме ці книжки найцікавіші й найпотрібніші кожній дитині, котра взялася до самостійного читання. Відтак, поки ти не переконаєш їх, що цілком спроможний самостійно впоратися з улюбленою енциклопедією чи збіркою казок, доведеться обходитися читанками.

Паньо К. Полювання на сліпса / К. Паньо ; худож. Н. Пастушенко. – Київ : Грані-Т, 2009. – 104 с. : іл. – (Сучасна дитяча проза).

Хто мешкає поміж Коренів Найбільшого Дерева в оселі, де так затишно пахне здобою, шоколадом і кавою? Поняття не маєш?!!
А хто називає місяці не «травень» чи «жовтень», а «Щедрий місяць» та «Жаб’яча дуля»? Теж не знаєш?!!
І навіть не уявляєш, хто б міг оселитися в Прозорій Кулі на Великому Дереві?
Тоді ти просто зобов’язаний узяти до рук книгу Катерини Паньо, розгорнути, і, що називається з перших рук (вибач за повтор!), дізнатися, як малий Лулука замість товктися коло Буркунів, розмовляти з професором Ґлючкінсом та Гримзою, привів додому нікому невідомого Хтося та що з того вийшло.
Мені особисто було дуже цікаво.

Мензатюк З. Український квітник : наук.-популю. проза / З. Мензатюк ; передм. І. Білаш. – Київ : Грані - Т, 2010. – 63 с. : іл.

Є книжки, які просто приємно тримати у руках. Повільно гортати сторінки, розглядаючи дивовижні ілюстрації… Читати спершу лише заголовки чи окремі фрази…
Є книжки схожі до випадкової щирої усмішки чи раптом поміченої неочікуваної краси серед буденності…
Є книжки, які варто смакувати, заповнюючи простір між сторінками й рядочками власними мріями й спогадами…
Саме про таку книжку, на перший погляд просту, а насправді дуже вишукану та тонко зорганізовану внутрішньо, йдеться нині. Вона присвячена квітам. Але це не гербарій, де за тонким запахом висохлого розмаю криється сум спогадів і сподівання. Не букет, зібраний для короткочасного вдоволення чиєїсь забаганки, і не поради вмілого квітникаря, як добитися від квітів рясного цвітіння.