Письменник про письменника




Алла Гоцик (Диба) про Тетяну Винник
16 червня 2018, 13:13   Автор: Алла Гоцик (Диба)

Талалайко, Даринка, Кльоцник, немовля Ромчик та Шурхотунчик

у відлунні рідного дому:

повість-казка Тетяни Винник для тих, хто тільки вчиться читати

Письменницю Тетяну Винник знаю вже багато років. Спогадую її юною студенточкою на сходинах літоб’єднання “Радосинь”, коли вона читала тут свої перші поетичні спроби, а Дмитро Чередниченко намагався щось підказати, десь поправити... І її гру на фортепіано, доки, тоді ще молодюсінький поет Дмитро Чистяк підписував читачам свою першу книгу на  найпершій презентації. Знаю подальші, часом каркаломні зміни в її житті і те, як зачинався журнал для підлітків “Крилаті” і, вже знана письменниця, член НСПУ Тетяна Винник стала його редактором, а наша, теж радосинська письменниця й художниця Катерина Міщук її  “правою рукою” в журналі. Часом читаю в періодиці чи на фейсбуку поезії Винник. Постійно зустрічаюся із нею на літературних вечорах, фестивалях, а схвальні відгуки про “Литаври”, які постали на рідній для Тетяни Анатоліївни Чернігівщині за її ініціативи, безпосередньої участі й організаційної невсипущості не тільки читала у “Літературній Україні” і т. ін., але й чула від багатьох колег-письменників.

Та сьогодні йтиметься про інше. Адже я відкриватиму для себе зовсім іншу Тетяну Винник.  І, чесно скажу, ТАКА ТЕТЯНА мені сподобалась, мабуть, найбільше. В моїх руках сонячно-тепла книжечка “Відлуння нашої хати”, на обкладинці якої примостилися головні герої — маленька школярочка Даринка та її несподіваний приятель Талалайко, казковий хлопчик з горища бабусиної хати.

Оксана Кротюк про Петра Сороку
16 червня 2018, 12:07   Автор: Оксана Кротюк

Петра Сороки не стало. 

Не можу в це повірити...

Який світлий, який глибокий чоловік.

Скільки зробив, скільки ще міг зробити.

Яке справжнє його слово, зокрема, написане для дітей. Справжнє і самобутнє.

Таке улюблене дітьми і так мало донесене до дітей. Несправедливо мало.

Певно, років 8 тому надіслала мені його дитячі вірші Галина Манів  глянь, мовляв, яке письмо для дітей, людина ніде видрукуватись не може.

Відтоді "Малятко" став маленьким його місточком до дітей.

Марія Морозенко про Оксану Кротюк
16 січня 2018, 11:54   Автор: Марія Морозенко

«Думається мені… У своєму житті зустрічала різних-прерізних людей, і в літературі також: хтось, використовуючи можливі та здавалося б цілком неможливі методи піар-технологій, виборює своє особисте місце під сонцем; хтось вперто змагається сам із собою «більше-більше-ще більше», втрачаючи природно-глибоке у власному письмі; хтось, і навіть коли пише сильно, все ще невпевнений у своїх силах…

Звісно, Оксани Кротюк ці визначення зовсім не стосуються. Авторка самодостатня, глибока, шляхетна. А це, третє, хоча й незрідка ігнорується дитячими письменниками, а все-таки виявляється надзвичайно важливою рисою якісної літератури для дітей. Повага до читача і повага до себе як автора – ця нерозривна цілісність письма не завжди поєднується в авторських текстах. Амбітне друге переважно що пересилює перше. Так «народжується» штучне та несправжнє. Оксана Кротюк зауважує про це так: «Автор повсякчас має зберігати в собі відчуття реального дитинства. Не гратися в дитинство, а саме зберігати його всередині себе. Тоді він не присідатиме перед дитиною навпочіпки, не заграватиме з нею, не сюсюкатиме, не обходитиме складних тем і, зрештою, не буде принижувати свого читача слабким, нехудожнім письмом».

Марія Морозенко про Григорія Фальковича
29 червня 2017, 7:50   Автор: Марія Морозенко

Творчість Григорія Аврамовича Фальковича – настільки особлива й самодостатня, що й характеристика її має бути (думається мені) окремішньою, не вписуючись у формат «з-поміж інших авторів». Не дивлячись на те, що про його твори охоче пишуть дослідники дитячої літератури, все ж таки вивчення особливостей авторського стилю можна означити початковою сходинкою пізнання.

Думаю, найліпше написати про автора Григорія Фальковича міг би… сам Григорій Фалькович. Або саме та Людина, котра має в собі рідкісно поєднувані якості: проникливий погляд углиб найпростішого та водночас простий виклад найскладнішого; тонке відчуття гумору… аж до контрасту щемливих сліз розчулення від пізнання чуттєвості в собі; доросла повага до дитини і дитинна чистота в Слові; художнє вміння міксувати барви життя у колоритні картини поетичних рядків... Словом, це – абсолютний Митець.

 
Марія Морозенко про Вадима Скомаровського
1 червня 2017, 10:06   Автор: Марія Морозенко

До 80-ліття письменника

Вадима Скомаровського не зустріти на гучних книжкових подіях. Він звично уже не використовує час собі на догоду, а живе у «сродній праці» для душі. От навіть у день ювілею втік від суєти. І виглядає ніби так, що вітання зі святом летять навздогін.

А от шанувальників творчості цей привітний, шляхетний, глибокий і СПРАВЖНІЙ АВТОР має багато.

Все починається з раннього дитинства. Відкриття творчості Вадима Скомаровського починається із барвистих і образних віршиків для малечі. Ось як цей, про їжачка:

Їжак до свят

Пошив халат

З листків цупких, дубових,

Приміряв десять раз підряд

І став як решето халат

Від голок їжакових.

 

Або ось цей, погідно-осінній:

Стежка, озеро, стіжок –

Все у падолисті.

Ліс нудьгує без пташок,

І в гнізді сухий листок

Спить, мов у колисці…