Порадь прочитати книжку


Порадь ті книжки, котрі, на твій розсуд, варто прочитати іншим. Поясни, чим саме вони тобі припали до душі.


Анастасія Діденко про «Як я руйнувала імперію» Зірки Мензатюк
17 лютого 2019, 18:48   Автор: Анастасія Діденко

Анастасія Діденко

(студентка університетського коледжу 

Київського університету імені Бориса, 

учасниця літературно-критичного кола дітей

при ТО дитячих письменників НСПУ)

 

Радить прочитати:

Мензатюк Зірка. Як я руйнувала імперію / Зірка Захарівна Мензатюк; обкл. Р. Попського. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 270, [1] с.

«Особисто для мене, «Як я руйнувала імперію» – це книга про внесок маленької людини в спільну справу, книга про щиру дружбу, взаємодопомогу, про перше кохання, про події та речі, які об’єднують людей, що за звичайних обставин навряд чи пішли б одне одному назустріч, про любов до своєї батьківщини, про людей, які відстоюють свою думку, свої інтереси.

Варто зазначити, що твір захопливий та динамічний, що надзвичайно важливо для дитячої та підліткової літератури, оскільки в такому віці дуже важко всидіти на одному місці, читати про щось одноманітне. Почавши читати, ти одразу занурюєшся у вир описаних подій, відчуваєш себе частиною історії. Зірці Захарівні, на мою думку, вдалося дуже точно передати переживання підлітків, їхні почуття, мову. Я отримала колосальне задоволення від читання, оскільки мова автора проста, лаконічна, насичена атмосферою дитинства, навіть і тоді, коли не використовуються мовні засоби, характерні для мови підлітків – сленг, скорочення та ін.

Глущенко Назар

(учень 9 класу Військової СЗШ,

член літературної студії «Віконечко» при ЦДЮТ Солонянського району,

переможець та домінант обласних та Всеукраїнських конкурсів,

член молодіжного об’єднання «Молода Січ»)

 

Радить прочитати:

Омельченко О. Казка про Вовка Недригайла / О. Омельченко. – Дніпро: ЛІРА, 2016. – 60 с.

 

 

 

"Я живу у селі Військовому Солонянського району Дніпропетровської області. Село розташоване на березі Дніпра. Неподалік вирував колись поріг Ненаситець. На побережжі у давнину проживали скіфи, кіммерійці та інші племена. З обох боків село обіймають ліси. Біля села, у Петрово-Свистуновій, є чарівне озеро та заповідник, у якому розводять звірів.

Наша місцевість дуже красива і багата на рослинний і тваринний світи. Водяться вовки, лисиці, дикі кабани, косулі, зайчики, змії, ящірки та ін..

Мені здається,що всі звірі розумні. І хоча вони часто забігають у село та роблять шкоду,  за ними цікаво все одно спостерігати, хоча і страшно…

На засіданні літературної студії «Віконечко» ми розглядали твори письменників рідного краю. Мені дуже сподобалася казка-повість «Казка про Вовка Недригайла» нашої вчительки, керівника літстудії, Олесі Олексіївни Омельченко (Козлової), члена НСПУ та НСЖУ. 

Середа Юлія

(учениці 8 класу НВК № 2

м. Покров Дніпропетровської обл.)

 

Радить прочитати:

Дев'ятко Наталія. Злато Сонця, синь Води: фольк-реалізм / Дев'ятко, Наталія Володимирівна; іл. А. А. Марковська ; обкл. Н. Мілюшко. - Луцьк: Твердиня, 2014. - 139 с.: іл.

 

«Я дуже люблю читати книги. Прочитала їх багато, але перевагу надаю історичній літературі. Полюбляю читати історичні твори з фантастичними елементами, люблю читати казки, легенди, перекази.

Хочу знати історію свого краю, своєї країни, свого народу.

Історію ми вивчаємо у школі. Це досить складний предмет і досконало його вивчати – це талант. Історична ж художня література подає історичні факти з точки зору того чи іншого письменника, її прикрашають описи природи, роздуми героїв, ліричні відступи.   

У бібліотеці для дітей міста Покров трапилася мені книга Наталії Дев’ятко «Злато сонця, синь води». Мою увагу спочатку привернула назва книги. В ній звучало щось магічне. Мене заінтригувала також коротка анотація, в якій ішла мова про тисячолітнє прокляття. 

Ксенія Куфтова

(14 років,  с.  Кам’янка   Апостолівського р-ну Дніпропетровської обл.)

 

 

 

Радить прочитати:

Заржицька Еліна. Великий Луг над Дніпром: казки і легенди / Заржицька, Еліна Іванівна; худож. кол. студ. Дніпропетровського театрально-художнього коледжу ; обкл. Т. Гарькава . - Луцьк: Твердиня, 2013. - 159 с.: ілюстр., [12] окр. арк. кольор. ілюстр.

 

 

 

“Якщо я зараз скажу, що прочитала  книгу про безмежну материнську любов, про відданість та вірність у коханні, про витівки цілої бісової сімейки та про кривеньке курча, що сонцем стало,  ви б мені повірили  ?  Ні?! Тоді знайомтесь, це книга від автора Еліни Заржицької  «Великий Луг над Дніпром»! Її я прочитала за порадою своєї мами і зовсім не пошкодувала.  В ній справжня історія мого рідного краю з давнім козацьким минулим, та ще й написана у вигляді казок та легенд. Дуже легко читається, уявляється та думається ! Сама книга розділена на три частинки: казки про тварин, казки про людей та легенди, але є в кожній розповіді є одна цікава особливість! Кожна завершується якоюсь інакшою приповідкою. І де тільки пані Еліна  їх назбирала ?

Самі події відбуваються тоді, «коли  довгі чорні коси давнини ще не встигли посивіти» на берегах славної ріки Славути-Дніпра. Це ж було  тут, де я зараз живу, тільки дуже-дуже давно. Так і уявлялися мені, ніби живі і батько Небо з довгими вусами, як у козака, і мати Земля у гарній вишиванці, і славні козаки на своїх кораблях-чаєчках, і звірі, що говорять і ведуть себе, ніби люди.

Колосовська Мар‘яна про «140 децибелів тиші» Андрія Бачинського
14 грудня 2018, 20:15   Автор: Колосовська Мар‘яна

Мар‘яна Колосовська

(учениця 6 класу Королівській ЗОШ І-ІІІ ст. с. Королівка Новомосковського р-ну Дніпропетровська обл.,

читачка Королівської бібліотеки-філії № 19,

захоплюється малюванням, любить співати).

                 

 

Радить прочитати:

Бачинський Андрій. 140 децибелів тиші / Бачинський, Андрій; обкл. А. Бочко. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. – 127 с.

 

        

 

"Нещодавно мені бібліотекар порадила прочитати книгу івано-франківського автора Андрія Бачинського «140 децибелів тиші». Спочатку мене зацікавила назва книги, щось таке не знайоме та загадкове. З перших рядків настільки сильно я захопилась читанням, що не могла випустити її з рук.

Я дуже розумію головного героя Сергія Петрина, що сидів на задньому сидінні татового авто з молодшою сестричкою Іринкою. Нічого не віщує біди та раптом автомобіль з усією сім'єю потрапляє в аварію.

Сергійко втрачає слух і можливість говорити та ще й залишається сиротою, після лікарні потрапляє до школи-інтернату для глухонімих.