Письменник про читача




Тетяна Череп-Пероганич про читачів на 25-ому Форумі Видавців
12 жовтня 2018, 18:45   Автор: Тетяна Череп-Пероганич

«У травні цього року  отримала запрошення презентувати дитячі оповідання «Назустріч сонечку» на Дитячому форумі у Львові. Модерувати зустріч дала згоду письменниця Любов Відута.

Попередньо, метка, непосидюча товаришка по перу, яка мешкає у Львові, домовилася мені про зустріч з дітками в одній з бібліотек міста біля готелю, де я спинилася. «Чом би й ні», – подумала тоді.

Презентація на Форумі планувалася відбутися в обідню пору. Ми ще мали час після ранкової зустрічі з юними читачами прогулятися містом. І так би й було. Аби Любов Відута несподівано не повідомила мене, що в іншому кінці міста, ще в одній з бібліотек нас також чекають діти.

Ми не йшли, з торбами книжок у руках, а їхали, бігли. Провели ту зустріч і, як справжні переможці, вчасно вийшли на фінішну пряму, спинившись на одну лише мить віддихатися, біля Палацу Потоцьких, де проходило книжкове величезне дійство і де на нас вже чекали… троє діток.

Аліна Штефан про НАЙПЕРШІ презентації та читачів!
12 жовтня 2018, 18:12   Автор: Аліна Штефан

«Починаючи з травня, коли вийшла моя перша з трьох цьогорічних книжок — «Шафа під сливою», отримала стільки нового досвіду, спілкуючись з читачами на презентаціях, що навіть почала вже не так хвилюватися, як в перший раз.  

Одне тепер знаю точно — однакових зустрічей не буває. Кожного разу буде щось новеньке, до чого як не готуйся, підготуватися неможливо. До того, що діти люблять обійматися і фотографуватися якось легко призвичаїтися, а от до того, що можуть раптом в кінці презентації побитися, то було зовсім новим досвідом, але, радію, що єдиний раз, і заспокоюю себе, що може не зійшлися у думках щодо тлумачення сюжету.

Найбільше вражає, коли все ж таки починають задавати питання. Навіть те, що зазвичай одні й ті самі, нічого. Тому що питання наважуються задавати не на кожній зустрічі, а коли вони таки з’являються, то розумієш, що заради цього усе і відбувається. Ці питання і є той, неймовірно потрібний мені зворотній зв’язок. 

"Зустріч у школі Куликова запам'яталася  фантастичними краєвидами, які відкриваються з актової зали школи.

Була в цьому селі вперше, та доброзичливість, активність і бажання дізнатися про нове у куликівських школярів приємно здивували.

Питання задавали різноманітні – і про мій вік, і про кількість книжок, і про те, як обираю теми для віршів.

Питання сипалися, як горох. Більш того, діти охоче погоджувалися на акторську гру для  відтворення текстів. А ще було багато розмов про дружбу, родину, питань про книжки, друк, ілюстрації,  натхнення...

Еліна Заржицька про читачів на 25-ому Форумі Видавців
2 жовтня 2018, 20:06   Автор: Еліна Заржицька

«Вкотре Львівський Форум видавців радує, милує, дивує, надає наснаги та натхнення... Цього року перша ж зустріч була настільки вражаючої, що говорити про неї можна довго.

Сонячний ранок 19 вересня. Старовинний будиночок, що потопає у зелені. Різьблені дерев’яні поруччя, сходинки, що завертаються спіраллю...

 

У святково прикрашеній залі на нас — завідувачку бібліотекою-філією № 13 Марію Майкут, львівську письменницю Любу Відуту та дніпрянок Ольгу Рєпіну й мене весело вітають вихованці львівського дитячого садочку №29. Личка дітей усміхнені, очиці сяють, яскравіють вишиванки, прикрашені стрічками віночки. Ну чим не справжні сонечки? Гадаю, якщо б небо вкривали суцільні хмари, посмішки діточок осявали б приміщення краще за електричні лампочки. «Справжні сонечки у вишиванках, — загомоніли ми, вітаючись».

— А ось ще одне сонечко. На вас схоже, і теж у вишиванці, — і ми простягнули діткам чудову книжку...

 

Алевтіна Шавлач про читачів на 25-ому Форумі Видавців
2 жовтня 2018, 19:35   Автор: Алевтіна Шавлач

«Book Forum я відвідувала вперше. На усі заходи потрапити, на жаль, не вдалося, зате було враження, ніби чи не увесь Львів перетворився на Форум видавців.

Також було приємно зустрітися зі своїми читачами. Для мене це завжди важливий момент в письменництві. Адже будь-який відгук, навіть негативний, вартий уваги. Кожна окрема людина сприймає прочитане через призму власних відчуттів, тому надзвичайно цікаво дивитись на свій твір або його окремі частини, так би мовити, «чужими очима». Іноді реакції змушують неабияк дивуватися. Іноді щиро приголомшують. Подекуди веселять. А трапляється й таке, що й усе разом! Наприклад, нещодавно один читач заявив, що моя книга здатна покалічити нестійку психіку. А інший назвав мене «садо-мазо авторкою». Щоправда, не відкрито, а у вигляді анонімного повідомлення.