Наукові дослідження




К.Юнг у ряді своїх праць переконливо доводив, що людина народжується, поряд з біологічною, і з психологічною спадщиною, яка визначає наші поведінку          й досвід. Психічне несвідоме кожного з нас складається з кількох пластів: 1)універсальні модальності (властиві всім без винятку представникам гомо сапієнс); 2) соцієтальні архетипи (властиві індивідам як представникам певного історично складеного колективу – в першу чергу нації); 3) індивідуальне несвідоме (набуте в процесі власного досвіду індивіда та його прямих предків) [3;33]. В індивідів, що розвиваються в певній культурі, виробляються однотипні стереотипи поведінки і способу думати– складається враження, що культурні параметри виконують роль певної матриці, яка в процесі соціалізації формує особистості.

 Як стверджує цілий ряд досліджень (Г.Лебон, Г.Тард, З.Фрейд, С.Московічі, О.Донченко, Ю.Романенко та ін.), соціум через набуті властивості історичного „ми” чинить вплив на індивіда через свої структури, інституції, мову, символіку та інші „внутрішні” закони колективного підсвідомого. У цьому сенсі в діях та вчинках особистості відсутня риса індивідуального вибору (свободи волі), вони є простим відображенням логіки співвідношення елементів основних соціальних практик, соціальної волі (Ю.Габермас, М.Фуко, Ж.Лакан, Ж.Дерріда, Л.Альтюсер та ін.)” [3;71]. У соціальній педагогіці вивчається цілеспрямований вплив на формування в особистості соціальних ознак, властивих представникам певної групи,– такий процес носить назву соціалізація особистості, і його успішність чи неуспішність залежить від психічних даних, носієм яких є індивід.

Європа сьогодні будує єдине суспільство, де глобалізаційні процеси – у цьому одностайні як політики, так і науковці – повинні урівноважуватися збереженою і певною мірою уже культивованою на цей час національною ідентичністю. На наших очах формується нова європейська полікультурність, і знання про різні етнічні особливості, можливості співіснування націй відіграють ще більшу, ніж до цього часу, роль. За будь-яких умов етнічна ідентифікація залишатиметься визначальною і в третьому тисячолітті, вважає англійський політолог Ентоні Сміт [2;183].

Німці, як кількісно визначальний етнос Центральної Європи, посідають у європейській історії особливе місце. У дитячому ж фольклорі закладено код відтворення нації, її психотип (адже народ, звертаючись до свого майбутнього – дитини, використовував найбільш тонкі свої бачення, виявляв найінтимніші порухи душі) – тому дослідження дитячого фольклору може дати відповідь на важливі питання, пов’язані з розвитком Європи: автентичний дитячий фольклор етносів, що населяють Європу з огляду на специфіку бачення та діяння – важливий матеріал для моделювання процесів взаємодії у глобалізаційний період.

 Досі в суспільно-гуманітарних галузях вітчизняної науки не зверталось належної уваги на німецький дитячий фольклор як засіб, що виступає матрицею німецької ментальності та соціалізації особистості в філо- та онтогенезі (важливою окреслена вище тема є хоча б з огляду на те, що в Україні, у тому числі й на Закарпатті, історично проживають тисячі етнічних німців, про етнопсихотип яких годилось би знати більше). Не порівнювались у такому ракурсі українські та німецькі зразки дитячого фольклору, не зроблено належних висновків щодо необхідності практичного використання окремих творів німецького дитячого фольклору в діючій навчально-виховній моделі змісту освіти в Україні, зокрема в місцях компактного проживання німецької національної меншини.

Виховні константи мистецтва: спроба систематизації
17 листопада 2017, 17:51   Автор: Лідія Ходанич

Дані досліджень у галузі суспільно-гуманітарних наук, зокрема психологічної та культурної антропології (етнології), педагогіки та психології, соціології, літературознавства, філософії мистецтва тощо, засвідчують, що в мистецтві міститься глибокий виховний потенціал, який акумулює в собі, поруч із загальнолюдськими універсаліями, національний менталітет, характер і є основою формування людства в його етнічній мозаїчності. Проте кожна з перерахованих вище наук по-своєму називає та інтерпретує це явище. Так, психологи „торкаються” його через модальну особистість (А.Інкельс, Д.Левінсон, Х.Дейкер, Н.Х Фрейд), структуру базової особистості (А.Кардгенер), які так чи інакше „випливають” з учення Фрейда-Юнґа про архетипи підсвідомого, зокрема про колективні архетипи, описані К.Г.Юнґом; антропологи, культурологи, етнологи оперують поняттям ментальності (К.Леві-Стросс, І.Грабовська, Н.Хазратова), значимі системи (Рой Д’Андрад), пасіонарності (Л.Н.Гумільов); педагоги — через шкалу норм і цінностей (І.Бех, Ю.Руденко, В.Цимбалістий), літературо- та мовознавці, філософи — через семіотику, образи-символи (В.Гумбольдт, О.Потебня, Ю.Лотман, Ж.Дерріда). 

Такий підхід певною мірою гальмує дослідження, зокрема в педагогіці, тому, на нашу думку, необхідно ввести новий, універсальний, термін для означення виявленого явища, який би дозволив об’єднати отримані в різних галузях дані. Скористаємось для терміна добре відомими поняттями виховання (процес всебічного формування особистості) та константа (постійна величина) — це дасть можливість у самому виразі зафіксувати деякі характерні особливості цього поняття.

Угорський дитячий фольклор: філогенез етнічної моделі буття
17 листопада 2017, 17:38   Автор: Лідія Ходанич

Дитячий фольклор — потужний засіб соціалізації особистості, своєрідна матриця відтворення ментальності етносу в філогенезі. Саме з таких засад звертались до дитячого фольклору науковці, зокрема Г.Ващенко, М.Стельмахович, Ю.Ступак, Г.Довженок, М.Гайдай, С.Гарбенко. Проте комплексно, з застосуванням методу компаративізму дитячий фольклор, зокрема фольклор регіону Карпат, на сьогодні достатньо не вивчено. Не доведено, в чому його сила як засобу вираження етнічної моделі буття, збереження скарбниці ментальності й етнічного досвіду в період глобалізації культур.

Регіон нашого дослідження — басейн Карпат, де споконвіку звичним явищем був поліетнізм. Карпатський регіон цікавий іще й тим, що тут, порівняно з іншими регіонами Європи, останнім часом засвідчена найменша кількість конфліктів на національному підгрунті. Тому, як нам здається, деякі узагальнення, зроблені на основі вивчення етнічної моделі буття етносу, колективної психології його носіїв та специфіки місцевих етнопедагогічних засад, можуть мати універсальний характер.

Традиції, колективні цінності, моральні норми і рівень соціального контролю, властиві типовим представникам етносу колективні зразки поведінки та способу мислення і діяння — основа етноментальності, відбита в дитячому фольклорі як продукті колективної духовної культури. Нами уже досліджено дитячий фольклор слов’янських народів Карпатського Єврорегіону (українців, словаків, чехів), а також німців і частково — циган (на жаль, циганський дитячий фольклор у регіоні не збережено, а ті зразки, що побутують в середовищі ромів, є запозиченнями з культури народів-сусідів). 

Колір у системі етнічних цінностей українців
17 листопада 2017, 17:13   Автор: Лідія Ходанич

Відомо, що сприймання кольору пов’язується з певним емоційним станом особистості. Цей зв’язок відносний і опосередковано поєднаний з багатьма факторами, зокрема умовами існування етносу, тому своїм глибинним корінням проймає колективне несвідоме, національну ментальність і виступає складовими архетипічних утворень. У світових культурах кожен із кольорів має складний діапазон символічних значень. Тому Д. Тресиддер, автор відомого “Словника символів”, констатує: “Узагальнення щодо певного символізму будь-якого з кольорів зробити дуже важко…Видається істинним тільки те, що кольори становлять в основному життєстверджуючі символи.”[1; 400–401].

Проте в українській національній культурі яскраво прослідковується символіка кольору, яка, на наш погляд, входить у систему цінностей на рівні складової естетичного ідеалу, виробленого протягом тисячолітньої історії існування етносу в відповідних природних умовах. У окремих випадках семантика кольору тут носить глобальний позаетнічний характер (біле і чорне як контраст), деколи пов’язується з вужчим змістом (білий — чистота, блакитний — небо, наближеність до вершин духу).

 

Виходячи з виховних завдань дитячого фольклору — прищепити колективний інстинкт та культуру поведінки, — вважаємо, що в усній народній поезії для дітей зафіксоване первинне, не випадкове, значення кольору, найтісніше пов’язане зі світоглядними уявленнями етносу. Народ надавав особливого значення кольоровій характеристиці предмета, тому що більшість рідкісних означень у текстах поезій для дітей — назви кольору.