І КОШЕНЯТА МРІЮТЬ ЛІТАТИ

    Повторювати подвиг верхолазів кошенята більше не стали. Але пригода на яблуні не забулася.

-  Звернув увагу, як літала Сорока? - запитав якось братика Нявчик.

ЯКА НА СМАК ХМАРИНКА?

    Нічого особливого до вечора більше не сталося. Нову пригоду приніс новий день. Зранку небесну блакить заткали білі пухкі хмаринки. Кошенятам вони здавалися чимось схожими на їхню маму, за біле, без жодної плямочки, хутро, названу Білосніжкою. Шубки самих кошенят мали чорні латки. Майже увесь білий, як і мама, Нявчик - лапками немов у сажу вступив, вмочивши туди ще й кінчик хвостика. А чорна плямка на голівці котика скидалася на кумедного картузика. М'явчик був повною протилежністю: увесь чорний, з лапками у білих «шкарпеточках» і білим кінчиком хвоста. «Картузика» він не носив, натомість чорну мордочку прикрашали пухнасті білі вуса.

КІСТОЧКА ДЛЯ КОШЕНЯТ

    Червень - перший місяць чудової сонячної пори року - літа. Його назву дуже легко запам'ятати. Саме в червні достигають черешні, червоніють сунички та полунички, а ще - щічки у малят і дорослих, від засмаги. Звернули увагу на те, скільки слів починаються, як і назва місяця, складом «чер-»? Ця схожість допоможе її запам'ятати.

Голочка та Подушечка

     Жили собі дві сестрички. Старшу, худорляву та чорноволосу, звали Оленкою, а молодшу, товстеньку, кирпату та з рудим волоссям – Світланкою. І ніколи не було між дівчатками згоди, тільки крик та бійка. Закінчувалося це все поломаними іграшкими, подертими книгами та безладом у кімнаті. Довго терпіли іграшки таке знущання.

     І от знову…

     – Віддай! Це мій ведмедик!

     – Ні, мій!

Лелеченя

    «З далекого краю, лелеки летіли,
    Та в одного лелеченьки…» - співала мама доні.
      - Ой, мамусю, не співай далі цю пісню! – просила маленька Катруся.