Казкові істоти світу: фавни
Фавн – одне з найдавніших національних божеств Італії та Греції.
Зображали його з «козлячими» рисами – копитами, гострими вухами, невеликими ріжками; з тілом, частково вкритим вовною. В образі Фавна давні люди шанували доброго духа гір, лук, полів, печер, стад, що дарує родючість полям, тваринам і людям. Особливим заступництвом Фавна користувалися стада: він сприяв їхньому розмноженню та оберігав від вовків. Як охоронця твариницва його називали Lupercus – ім'ям, з яким пов'язана і назва свята Lupercalia, що справлялося в Римі на честь Фавна. Також було встановлено ще два його свята: весняні Фавналії (Faunalia), що припадали на 13 лютого, та зимові Фавналії, що справлялися 5 грудня. Він є покровителем провісників, пастухів, музикантів і танцюристів. За повір'ям, Фавн попереджає тих, хто заблукав у лісі, про небезпеку і спрямовує до виходу ледве чутними звуками. Тому Фавну приписувалося передбачення майбутнього. Хто бажав заглянути в майбутнє, мав заснути на шкурі вівці, яку приніс у дарунок лісовому богові.
Фавни воліють увесь час проводити в лісі або на узліссях. Вони водять хороводи з німфами та влаштовують музичні змагання; люблять природу та захищають її. Мають легкий характер, але їхня система моральних цінностей відрізняється від людської. Вони не бачать різниці між добрими й поганими вчинками, а лише між тими, що їм подобаються чи не подобаються. Є легенда, що Фавн увічнений на небосхилі у вигляді сузір'я Козерога. Таку честь йому надав Зевс у подяку за допомогу. Фавн вважався родоначальником пісні, це підтверджує назва розміру вірша у давньоримській поезії – сатурновий/фавновий вірш.
Ось декілька книжок, на сторінках яких ви можете знайти фавнів: Клайв Стейлз Льюїсон «Хроніки Нарнії», Корнелія Функе, Гільєрмо дель Торо «Лабіринт Фавна», цикл романів Ріка Ріордана «Персі Джексон», Мехтільда Глейзер «Емма, фавн та загублена книга».