Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Масові заходи
Клуби за інтересами
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Освітні заклади Києва
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проект "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду
Бібліотека вчора, сьогодні, завтра

 

Галина Гудзима
зав. відділом організації дозвілля та гурткової роботи НБУ для дітей

 

Діти пишуть «Книгу без кордонів»

 19 листопада 2007 року для участі у виставці кращих книжок–саморобок «Книга без кордонів» до Німеччини було запрошено групу українських дітей. А почалося все з Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості на кращу книгу–саморобку «Моя мала Батьківщина», який проходив в Україні у 2006 році  Його організатори Український фонд соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил і Національна бібліотека України для дітей не думали, що він набуде такого великого, навіть міжнародного резонансу.

Тема малої Батьківщини знайшла відгук у дитячих душах — 1400 дітей з усіх регіонів України надіслали понад 2000 чудових робіт. Відібрати найкращі було непростим завданням, але конкурс є конкурс. І ось у грудні 2006 року в НБУ для дітей відбулася урочиста церемонія нагородження переможців. Дітей вітали ровесники, батьки, поважні гості, чудові подарунки надало підприємство ЗАТ «Чумак», яке виступило спонсором свята Були серед гостей і представники посольства Німеччини та Ваймарського центру «Допомога дітям Чорнобиля». Дитячі роботи, які випромінювали любов до свого рідного краю, «зачепили» їхні серця, і саме тоді народилася ідея ознайомити дітей Німеччини з творчістю їхніх українських ровесників. Наші німецькі колеги вирішили долучити до цієї виставки й творчі роботи своїх німецьких дітей та зробити її міжнародною. Так виник проект «Книга без кордонів». Часу було обмаль, тому в серпні 2007 року Міністерство культури Тюрінгії та Фрідріх-Бодекер-округ оголосили подібний конкурс для учнів 5–8 класів, у якому взяло участь багато школярів. До журі надійшло 116 робіт — діти писали казки, легеди, вірші, різні історії та фантастичні оповідання. Твори були різними: у вигляді щоденників, написані від руки, художньо оформлені або створені за допомогою комп'ютера. Найкращі роботи з міст Зула, Альтенбурга та Майнінгена на цій міжнародній виставці зайняли достойне місце серед робіт українських дітей. Великий інтерес до конкурсу проявили учні міст Ерфурта та Гермсдорфа. І хоча Міністерство культури Тюрінгії витратило на цей проект 18000 євро, від цього виграли всі. Одна з керівників проекту Еллен Блумерт сказала: «Організатори проекту дуже задоволені резонансом, який отримав конкурс у Німеччині».

Оскільки я супроводжувала цю виставку та її учасників до Німеччини, то хочу поділитися своїми враженнями про проведення цього цікавого міжнародного заходу. 26 листопада 2007 року в дитячо-юнацькій бібліотеці німецького міста Ерфурта відбулася презентація виставки дитячої саморобної книги «Книга без кордонів». Сама виставка являла собою чудове різнокольорове видовище з 200 українських та 116 німецьких дитячих робіт. Вона займала велику кімнату, в якій німецькі й українські книжки були розташовані на підвіконнях, столах, підставочках поруч — у стоячому, лежачому, розгорнутому вигляді. «Цій колекції книжок, створених дитячими руками, могли б позаздрити видавництва Лейпцига, Берліна чи Мюнхена» — писали газети Тюрінгії. На відкритті зібралося багато людей — в основному дорослих, серед яких були письменники, ілюстратори, літературознавці, бібліотекарі. Презентуючи власні творчі роботи, діти розповідали про себе та свою книжку. Одна з учасниць, Ванесса Міттельсдорф, говорила про те, що недавно переїхала жити в нове місто, але це не стало на заваді відразу підключитися до конкурсу. Вона із задоволенням розповіла, як писала книгу про літні канікули, проведені біля водоймища, та зустріч з водяним чудовиськом. Джозефіна Леман говорила про те, як відкрила для себе магію олівця та спробувала описати в книзі свій шлях до майбутньої професії письменниці, а Діана Ведьохіна з Херсонщини — про старовинні замки та їх мешканців у сиву давнину на території її рідного
краю, супроводжуючи свої розповіді власними віршами. Іван Копцевич, також з Херсонщини, з гумором повідав присутнім про жителів своєї рідної сільської вулиці та сердечно запросив присутніх прочитати його книгу, бо вона дуже цікава. А ще наші юні письменники приємно порадували німецьку публіку невеличким концертом, де проспівали різдвяні пісні та пісні про Україну. На закінчення концерту українські діти вкрай здивували німців, проспівавши їм декілька пісень німецькою мовою, хоча лише декілька з них вивчають її в школі. А підготувати ці номери дітям допомагала Хельге Фрітцлар, член Ваймарського центру «Допомога дітям Чорнобиля». Хочеться висловити подяку і Наталії Федорівні Рубальській — музичному працівникові одного з дитячих садочків міста Києва, яка була у нашій групі перекладачем та організатором дозвілля. Це під її керівництвом діти співали українських пісень, деякі з них, до речі, вона написала сама. Функціонувала виставка до 8 грудня, і переглянути її мали змогу багато жителів Ерфурта, у тому числі і молодь. Так, на цій тюрінгсько-українській виставці відбулося перше знайомство юних письменників двох країн, яких об’єднувала одна мета — розповісти в своїй книзі про рідний край. Але це був лише початок цікавої творчої подорожі Німеччиною.

Після успішної презентації виставки розпочалася робота над створенням двомовної німецько-української «Книги без кордонів». Впродовж чотирьох днів молоді таланти з Тюрінгії та України в Будинку молоді м. Ерфурта під керівництвом професійних письменників та ілюстраторів писали нові твори, створюючи спільну книгу. З кожного боку працювало по 12 учасників, яких розділили на 4 змішані робочі групи по 6 дітей. Їх зробили не чисельними для того, щоб керівники мали змогу приділяти максимальну увагу кожній дитині. Перед кожним з учасників проекту стояли не легкі завдання, потрібно було створити титульну сторінку німецько-української книги, намалювати чи випиляти на дерев’яній дощечці за допомогою спеціальних інструментів автопортрет та написати твір за довільною темою. Єдина умова — він мав бути цікавим! Професійні ілюстратори, які працювали з юними художниками, давали поради щодо вибору фарб за кольорами та хімічним складом, письменники наштовхували юних на правильний та цікавий хід думок. І ось з'явилися перші результати: Софі Розаль з Ерфурта малює портрет, на якому зображує себе з блакитною у крапочку пов’язкою на шиї, з допитливим поглядом та чарівним, теплого тону волоссям; поруч Валя Тарасова з Миколаївщини вправляється у видавлюванні на дощечці свого портрета; Марина Уховська з м. Гостомеля Київської обл. Малює титульну сторінку «Книги без кордонів» у вигляді птаха, який і понесе її у великий світ. В іншій кімнаті сидить над аркушем паперу Данило Кіндрись зі Львова, який описує свій чудовий сон, де він ніби зустрівся зі своїм кумиром Андрієм Шевченком. Керівник однієї з груп юних художників, письменник–ілюстратор Франк Рупрехт проводив заняття у своїй власній майстерні, де діти не лише вчилися малювати на мольбертах свої автопортрети, а й ознайомилися з його власною творчістю. Такі незвичайні умови роботи позитивно вплинули на Івана Копцевича та Владу Лопушанську, які до малювання не мали особливого хисту і тому трохи хвилювалися, але надзвичайно доброзичливе ставлення налаштувало дітей на творчу працю, і в них вийшли чудові роботи. Серед письмових робіт письменник К. Дітріх відзначив твір Ангеліни Ларіної, яка розповіла про святкування Різдва Христового на рідній Хмельниччині. Він, як один з кращих, був зачитаний на підведенні підсумків цього проекту.

Але, на мою думку, найголовнішим стало спілкування між дітьми, які самі не очікували, наскільки цікавою і корисною буде для них участь у цьому проекті. Бо таж–таки дівчинка Софі Розаль, яка спочатку з гумором і недовірою поставилася до проекту і запитувала саму себе: «Чому я тут можу навчитися? Як я можу себе малювати? І як можуть себе почувати українські діти на новому місці, не знаючи мови?», потім сказала: «Я дуже помилялася. Я багато чому тут навчилася, змогла намалювати гарний автопортрет, а головне — я зробила все, щоб ровесникам з України у нашому місті було комфортно». Деріза Патега із Готи говорила: «Ми спілкуємося англійською мовою, бо російська в нашій місцевості практично ніде не вивчається, а коли не можемо порозумітися, то нам допомагають перекладачі. А ще ми маємо руки і ноги. Ми їх пускаємо в хід, коли хтось когось не розуміє, використовуємо, так би мовити, мову жестів. Для того, щоб ми подружилися та більше дізналися один про одного, нас поселили разом. Отже, милі україночки в Ерфурті знайшли нових друзів і навіть трошки вивчили німецьку мову, адже нам довелося не лишень жити разом, а й відвідувати боулінг-клуби, басейни, музеї та різдвяні ярмарки».

На завершення нашого перебування у Німеччині та творчих зустрічей юних митців всі учасники проекту та його організатори востаннє зібралися на заключному засіданні. Під час трішечки сумного, доброзичливого прощання діти обмінялися адресами та сувенірами, і кожен з них повіз з собою часточку сердечного тепла і доброти, подаровану один одному.

Міністерство культури Тюрінгії та Фрідріх Бодекер-округ вирішили видати «Книгу без кордоні» німецькою та українською мовами. Моніка Егер — голова Фрідріх-Бодекер округу сказала: «Ми маємо намір розіслати цю книгу по бібліотеках зарубіжних країн як зернятко міжнародної дитячої творчості, яке було посіяне у Тюрінгії». З метою презентації «Книги без кордонів», створеної юними талантами Німеччини та України, у 2008 році планується приїзд делегації з Тюрінгії до України. Організатори цього чудового проекту як з німецької, так і з української сторони мають велике бажання дати йому подальший розвиток і залучити до участі у ньому інші країни Європи.

 

 
Останнє оновлення: 8/16/2019
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей