Б і б л і о т е к а: в ч о р а, с ь о г о д н і, з а в т р а
Наталія Дзюба
Дитяче читання очима бібліотекаря
Бібліотеки сьогодні - основні та найбільш повні сховища і розповсюджувачі інформації, накопиченої людством. Нові комп'ютерні технології дозволяють кардинально розширити можливості, що надаються користувачам, підвищити оперативність доступу до різноманітних інформаційних ресурсів. Змінюються технології, але незмінним залишається головна мета бібліотеки - задоволення інформаційних запитів користувачів. Бібліотека, як соціальний інститут, виконує функцію посередника у процесі донесення соціальнозначущої інформації до споживача. Останнім часом ця функція стає все більш важливою, бо інформаційний потік документів зростає, і орієнтуватися в ньому стає все важче. Головна проблема сьогодні - це проблема вибору. Як відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхової, корисну від беззмістовної? Цілком очевидно - не можна, більш того, небезпечно "навалити" таку лавину інформації на дитину, бо вона просто "захлинеться" у цьому бездонному інформаційному морі. То ж саме бібліотеки можуть і повинні стати своєрідним фільтром інформаційного потоку, відсіюючи все незначне й пусте і, навпаки, привертаючи увагу до всього важливого й істотного. Тому сьогодні проблема пробудження, поновлення і розвитку інтересу до читання набуває особливого значення. І від того, як саме бібліотека справиться з цим, залежить не тільки доля книги, але й доля самої бібліотеки, її престиж і виживання в сучасному світі.
Оскільки особистість значною мірою формується у дитячі і шкільні роки, то потреби, навички й інтереси читання дорослого, в основному, залежать від його ставлення до книги у дитинстві. Отже, якщо ми хочемо, щоб завтрашній читач захоплювався книгою і читанням, мав різнобічні інтереси, то сьогодні ми повинні приділяти увагу, насамперед, дітям, їхньому ставленню до книги і бібліотеки. Культурну людину завжди вирізняє вміння читати. Одного разу доторкнувшись до дивного таїнства книги, людина "занедужує" нею назавжди. Від нас, дитячих бібліотекарів, залежить, щоб з дитиною це трапилося якомога раніше. І дуже важливо, сьогодні, в умовах бурхливого розвитку масової культури те, що дитячі бібліотеки залишаються єдиним джерелом безкоштовного отримання інформації. В основі моделі дитячого читання закладено ідею "золотого" ядра творів класичної дитячої літератури, що спирається на традиції всесвітньої та вітчизняної культури.
У бібліотечно-бібліографічній діяльності ця проблема займає значне місце. Сьогодні, вивчаючи читання дітей і підлітків як соціальне явище, фахівці різних країн приходять до тривожних висновків. Чисельні соціологічні дослідження в Росії та Україні фіксують переміщення читання у структурі дозвілля дітей на 4-6 місце. Це підтверджують проведені в Україні соціологічні опитування, здійснені Інститутом соціології НАН України. За їхніми даними, у структурі культурного дозвілля людей на перше місце виходить звернення до мас-медіа (телебачення, радіо, преса). Значно знизився соціальний статус книги. Хоча, як свідчать результати вивчення, всупереч економічним труднощам, частина населення, що віддає перевагу книзі, за період з 1994 по 2000 р. не змінилася і складає, як і раніше, дві третини дорослого населення України [1 ]. Результати досліджень, проведені дитячими бібліотеками України: "Що читають діти Криму" (Республіканська дитяча бібліотека Криму), "Шкільна програма і запити читачів" (Запорізька ОДБ), "Твій вільний час і світ твоїх захоплень" (Закарпатська ОДБ), "Читацькі запити дітей і підлітків і стан їхнього задоволення в районних дитячих бібліотеках" (Тернопільська ОДБ), "Українська книга в читанні читачів-дітей 1-9 класів" (Хмельницька ОДБ), підтверджують, що сьогодні юний читач - якісно новий тип читача. Змінилися дозвіллєві переваги дітей, їхні пізнавальні і читацькі інтереси, джерела одержуваної інформації. Однією з основних тенденцій дитячого читання сьогодні стало домінування "ділового" читання над "вільним". Отже, можна зробити висновки, що учні не прагнуть охопити тему цілком, розглянути її під різними кутами зору, прочитати щось додатково. Дитина не перестає читати -- просто її читання стає іншим, а саме: більш індивідуальним, прагматичним, інформаційним і поверхневим.
Для залучення дітей до читання російські спеціалісти розробили національну програму "Чтение", спрямовану на те, щоб проблема читання сьогодні стала в один ряд з важливими державними завданнями захисту та безпеки національної культури. Її вирішення вимагає об'єднання зусиль державних органів, бібліотек, видавництв, засобів масової пропаганди, суспільних організацій та благодійних фондів [2]. Ця проблема перебуває у центрі уваги громадськості Росії. Після Конгресу,
який відбувся в Москві у вересні 2001 року, по всій країні пройшли регіональні науково-практичні бібліотечні конференції, присвячені дитячому читанню. 3 травня 2002 року відбулася Всеросійська нарада "Регионы России: читающие дети - читающая нация". Особлива увага приділялась саме дитячому читанню, було доопрацьовано національну програму "Чтение" [3] та визначено головний напрямок роботи з дітьми - навчити дітей насолоджуватися читанням: "ненавистное сделать привлекательным, нелюбимое - любимым, обязаловку превратить в подарок судьбы, учебное занятие - в потребность души, роди-тельские муки - в радость общения с читающим ребенком" [4].
У червні 2002 р. в Москві відбулася спільна колегія трьох Міністерств Російської Федерації: Міністерства освіти, Міністерства культури та Міністерства у справах друку, телерадіомовлення та засобів масових комунікацій, на якій було прийнято рішення про розробку спільного Урядового проекту цільової програми "Духовно-нравствен-ное воспитание детей и молодежи (2000-2007 годы)" [5].
Регіональні програми з підтримки виховання культури читання діють у різних куточках Росії. Прикладом для запозичення може бути досвід централізованої системи дитячих та шкільних бібліотек м. Озерськ Челябінської області, де діє програма літературного читання і розвитку молодших школярів "Читаем, думаем, творим" [6]; програма "Создание информационной среды" Центральної дитячої бібліотеки м. Самара [7]; "Программа развития детского чтения в районе Печенги. 1992-2002" (Печенгська ЦБС Мурманської області), ця програма була удостоєна міжнародної премії Асахі за сприяння розповсюдженню дитячого читання [8]; програма сімейного читання "Ступени" Пермської обласної бібліотеки для дітей [9].
На 68-й Конференції ІФЛА, що проходила в Глазго у серпні 2002 року, значна увага приділялася ролі дитячих бібліотек та дитячому читанню. За чудову роботу по залученню дітей до читання премію Асахі за 2002 рік було присуджено бібліотекарям Колумбії. Фонд Білла і Мелінди Гейтс надав премію (1 млн. доларів США) колумбійському проекту biblioRed за визначні досягнення у галузі забезпечення населення доступом до інформації, комп'ютерів та Інтернет [10]. Виступаючи на конференції, британські колеги відзначили, що в їхній країні діють державні програми, розраховані на батьків, які тільки чекають дитину. І малюку, який лише з'явився на світ, дарують першу книжку і запрошення до бібліотеки. Співробітники Британської Зразкової дитячої бібліотеки вважають, що діти, які з дитинства звикли жити серед книжок, звикають до читання, як каченята до плавання [10]. В Україні програма по роботі з батьками, які чекають дитину, "Будущая мама самая обаятельная и привлекательная" успішно діє у Миколаївській центральній міській бібліотеці для дітей [11]. Також українськими бібліотекарями приділяється велика увага і питанням сімейного читання, коли діти залучаються до книги в колі сім'ї (Луганська обласна бібліотека для дітей [12], Кримська республіканська дитяча бібліотека [13], Дніпропетровська міська бібліотека для дітей [14], Бердянська дитяча бібліотека Херсонської області [15].
Надмірне захоплення мас-медіа вважається однією з основних причин відволікання дітей від книги, і з цього приводу в зарубіжних країнах проводиться багато досліджень, націлених на те, щоб не тільки вивчити особливості сприйняття аудіовізуальної продукції дітьми і підлітками, але й використовувати її для подальшого розвитку особистості.
Широко відомі і цілком виправдані невдоволення батьків і вчителів тим, що діти довго сидять біля телевізора, тому і говорять про нього як про "електрофікований наркотик". У зв'язку з цим ще в 1977 р. Ф.Х. Левінсон звернув увагу, що не сам зміст, а форма передачі інформації викликає значну залежність у частини телеглядачів [16]. Більш тривале "спілкування" дітей з телевізором традиційно зумовлюється тим, що батьки все більше часу знаходяться на роботі, чи зайняті собою. Але вивчення комунікативних функцій телебачення показало, що перегляд телепередач виявляється і формою сімейного спілкування: 56% часу біля телевізора діти від 6 до 17 років проводять не на самоті. Найчастіше вони дивляться телевізор разом з братом чи сестрою, або з батьками, причому, це спостерігалося у всіх родинах, незалежно від того, у місті чи селі вони проживають, які за віком і освітою батьки [17]. Крім того, обговорення телепередач у дитячих групах - важливий вид соціальної комунікації для сучасних дітей [18]. На підставі дворічних спостережень за поведінкою дев'яноста юних лондонців А. Ейдман стверджує, що їх поінформованість про зміст багатьох телепередач відіграє значну роль у стосунках дітей один з одним, розподілі ролей у групі, становленні престижу серед ровесників. Саме ці висновки призводять до того, що спеціалісти в галузі дитячого читання останнім часом не тільки намагаються говорити про шкідливість мас-медіа, а й шукають шляхи для встановлення між традиційним читанням та новими технологіями не конкуренції, а взаємодоповнення.
Одним із "винуватців" відлучення дітей від дозвіллєвого читання називають і комп'ютер - цей неперевершений компаньйон в іграх і пошуку цікавої інформації. Втім, бібліотекарі вже дійшли висновку, що краще не обвинувачувати ЕОМ у витисненні книги, а звернути його на користь читанню. Комп'ютер для дитячого бібліотекаря не самоціль - це засіб та інструмент швидкого, точного, повного отримання інформації. Завдяки комп'ютеризації стало більш очевидно, що бібліотека - центр збереження і поширення не тільки самих документів інформації, а й орієнтир для читачів у пошуку інформації про документи, навіть тих, яких немає у наявності. Крім того, комп'ютер - це привабливий для дітей технічний засіб, ще один із шляхів залучення до бібліотеки, засіб пробудження інтересу до книги, до пізнання. Адже від знайденої за допомогою комп'ютера інформації читачі потім переходять до книжкових полиць. Такий своєрідний міст між віртуальним світом і реальною бібліотекою сприяє росту її популярності, поєднуючи старі форми з новітніми інформаційними технологіями, перетворюючи бібліотеку в особливе інтелектуальне середовище, що спонукає до здобуття знань.
Виховання інформаційної культури - невід'ємна частина повноцінного навчання, яке містить читацьке уміння орієнтуватися у потоці інформації, знаходити необхідні джерела і відомості.
Батьки, організатори дитячого читання мають стати союзниками з відродження престижу читання у дітей та підлітків. Бібліотекар у системі "користувач-комп'ютер" повинен займати не формальну "серединну" позицію, а бути активним, технологічно підготовленим професіоналом, психологом і педагогом. Сьогодні місія бібліотекаря полягає, насамперед у тому, щоб допомогти користувачам зорієнтуватися не тільки у безмежному просторі книг і традиційних носіїв інформації, але й у світі електронної інформації.
Професійне вирішення педагогічних завдань бібліотекарями неможливе без глибоких, систематизованих знань про механізми, закономірності читацького та особистісного розвитку дитини, підлітка, психології читання. Саме наукові уявлення можуть допомогти бібліотекарю побудувати "попереджувальну модель" читацького розвитку з метою прогнозування та здійснення кваліфікованої допомоги юному читачеві.
В основній масі дитячі бібліотеки бачать своє майбутнє в інформаційній діяльності і у цьому напрямку зосереджують свої зусилля. Працюючи щодня з дітьми, ми переконані, що втрачений зв'язок з книгою у ранньому віці не можна компенсувати в майбутньому. Маленький читач тільки вступає в життя, у нього ще немає достатнього досвіду, і тому книга для нього - це невичерпне джерело знань. Саме книги, прочитані в дитинстві, часто запам'ятовуються на все життя, впливають на подальший розвиток, на світосприймання, виробляють певні норми поведінки. Ось чому важливо правильно організувати дитяче читання, направити його так, щоб дитина не розгубилася в безмежному книжковому морі, щоб до її рук потрапили саме необхідні документи, щоб спілкування з ними стало звичайним, буденним і, що дуже важливо, приємним та улюбленим заняттям.
1. Савіна З.І. Сучасний читач та тенденції читання в Україні // Бібл. планета. - 2001. - № 1.- С. 9-10.
2. Концепция национальной программы "Чтение" // Детская литература. - 2002. - № 1-2. - С. 4-6.
3. Майсурадзе Ю. Размышления о чтении, или послесловие к конгрессу и совещанию по чтению // Школьная библиотека. - 2002. - № 6. - С. 29-3.
4. Тихомирова И. Наши дети стали ближе к книге // Библиотечная газета. - 2002. - № 15. - С. 3.
5. Библиотечная газета. - 2002. - № 14. - С.3.
6. Фесик Е. При встрече с героем замирает сердце // Библиотека. - 2002. - № 6. - С. 24-25.
7. Блинова Т. Вы поедете на бал? // Библиотека. - 2002. - № 2. - С. 39-40.
8. Печенгская ЦБС получила премию Асахи // Библиотека. - 2001. - № 1. - С. 13.
9. Максимова С., Мургина О. Программа сотрудничества // Библиография. - 1998. - № 1. - С. 53-56.
10. Мяэотс О. Маленькие дети на большом форуме // Библиотека в школе. - 2002. - № 18. - С. 2.
11. Гречко Г. Служба информационного комфорта семьи в библиотеке как синтез традиций и новаций // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - М., 2001. - Т. 2.- С. 977- 981.
12. Библиотечное влияние на организацию содержательного досуга семьи /Луганская ОДБ; Сост. Т. Пушная. - Луганск, 1999. - 6 с.
13. Сімейне читання: душа і книга /Крим. респ. дит. б-ка; Склад. О.К. Оскіна. - Сімферополь, 2000. - 14 с.
14. Щукіна Т. Відроджуємо сімейні читання // Вісник Кн. палати. - 1999. - № 2. - С. 9-10.
15. "Бібліотека + сім'я = я" /Бердян. дит. б-ка ім. А. Гайдара. - Бердянськ, 2000. - 3 с.
16. Levinsohn F.H. is TV really the plug-in drug? // School Rev. - 1977. - № 85. - Vol. 4. - p. 566-576.
17. Lawrence F.C., Wozniak p.H. Children's television viewing with family // psychol. Rep. 1989. - Vol. 65(2). - p. 396-400.
18. aidman a. Children, television and the market // J. of Communication. - 1995. - Vol. 45. - p. 170-173.