Наша адреса: 03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
	Пошук по сайту

Книга зцілює
(прес-консультація про бібліотерапевтичний напрямок діяльності бібліотек)

Душа і слово. Ці поняття вічні. І нічим так не вразиш, як словом. Ним можеш і підбадьорити, а можеш і завдати болю.
У другому номері нашого часопису за 2002 рік ми розповідали про видання, створене Кримською Республіканською бібліотекою для дітей ім. В.Н. Орлова "Душу исцелят добро и слово". У ньому автор давав методичні рекомендації щодо використання бібліотерапії в дитячих бібліотеках. Як відповідь на публікацію цього матеріалу в четвертому номері нашого журналу ми пропонуємо читачам пресконсультацію про цей напрямок діяльності бібліотек. Її підготував відділ науково-консультативної підтримки бібліотек, соціології, інновацій та маркетингу Львівської обласної бібліотеки для дітей.

Бібліотерапія - це перспективний напрям діяльності бібліотек, що займається вивченням впливу спеціально підібраної літератури на стан здоров'я хворої людини.

Ми пропонуємо увазі бібліотекарів пресконсультацію "Книга зцілює", де містяться загальні теоретичні викладки основних понять та ключових елементів бібліотерапевтичної діяльності.

Матеріал доцільно використати в системі підвищення професійної кваліфікації як доповідь, що послужить початком дискусії або темою "круглого столу", присвяченого бібліотерапії - одному із перспективних напрямків діяльності масових бібліотек.

Запрошуємо до співпраці бібліотекарів і пропонуємо їм висловити свою думку з приводу цього питання.
Бібліотерапія бере свій початок з сивої давнини. Раніше в церковних бібліотеках зберігалися видання релігійного змісту, прочитавши які, люди заспокоювались і знаходили вихід зі складних життєвих ситуацій. В епоху Відродження книги стали більш доступними широкому колу читачів, і лікарі почали використовувати їх з лікувальною метою. Так, один лікар з Англії у ХVІІ столітті радив своїм пацієнтам читати роман М. Сервантеса "Дон Кіхот", а в інших країнах лікарі рекомендували своїм хворим крім приписаних ліків ще й прочитати 2-3 сторінки розважальної літератури. Згодом у бібліотеках при лікарнях хворим все частіше стали пропонувати читати гумористичні твори, розважальні книжки, детективи та пригодницьку літературу.

Офіційно термін "бібліотерапія" було визнано у 1916 році Асоціацією бібліотек США. Що ж таке бібліотерапія? Це - перспективна область діяльності, яка поєднує досягнення у медицині, психології, педагогіці та бібліотечній справі. Усі вітчизняні та закордонні вчені дотримуються думки, що завданням бібліотерапії є вивчення особливостей читацького сприймання під час хвороби і розробка засобів психологічної корекції за допомогою спеціально підібраної літератури. Наукове обґрунтування бібліотерапія одержала лише на початку ХХ століття з розвитком психоаналізу. Книга вже стає не лише зберігачем знань, медичних рекомендацій, але й безпосередньо - ліками.

У колишньому Радянському Союзі у 20-30-х роках вивчення лікувального впливу художніх творів на здоров'я людини проводилося у бібліотеках будинків відпочинку та пансіонатів.

У наш час бібліотерапія як засіб допоміжного лікування використовується у багатьох країнах світу. Так, у США є 7 центрів, які визначають та впроваджують цей напрямок, подібні організації існують і в інших європейських та азіатських країнах. Бібліотерапія є темою наукових конференцій, які проходять в Україні і за кордоном. І на цих засіданнях вона висвітлюється як один із засобів традиційної медицини. В інформаційному потоці з цієї тематики зустрічаються праці і статті теоретичного і практичного змісту.
Поняття "Бібліотерапія" кожен науковець трактує по-своєму. Ф. Алптуна (Франція), Д. Збонсакова (Словаччина) відводять бібліотерапії допоміжну роль при лікуванні. Р. Чечьярд (Австралія) вважає, навпаки, бібліотерапію професійним засобом лікування розладів емоційного та нервового походження, який можуть використовувати лише кваліфіковані спеціалісти за допомогою бібліотекаря.

На думку соціолога гематологічного наукового центру РАМН Н. Назаркіна, книга може бути не лише засобом для вирішення особистих проблем або корекційним засобом, але й своєрідною допоміжною анестезією. Він доводить на прикладах, що трапляються випадки, коли неможливо зняти біль медикаментами, але за допомогою книги можна значно зменшити його. При тяжких формах захворювання, коли хвороба захопить вже мозок або нервові закінчення, і не можна використовувати знеболювачі, останнім засобом для зняття болю залишається психологічне заміщення, а найбільш дієвим - читання.

Німецький дослідник Х. Вендт вважає, що бібліотерапевт повинен володіти знаннями з психоневрології, психотерапії, працювати разом із психологом або лікарем.

Питання термінології та теорії бібліотерапії розглядали також у своїх працях учені Д. Робінсон, Х. Ельсер, К. Лак, Е. Стользенберг, Х. Свободова, Кутанін, Симоненко, Крайденко.

Аналізуючи теоретичні розробки вчених США, Фінляндії, Австралії, Канади, Швеції, Франції, Ізраїля, Японії, Данії, Росії, ПАР, не можна не помітити, що усі вони переконані, що бібліотерапія не є панацеєю, але відіграє велику роль у лікуванні і реабілітації хворого.

Об'єктами впливу бібліотерапії є дорослі і діти - здорові фізично, але з травмою душі, або люди, які мають аномалії в розвитку, вади зору, слуху тощо. Бібліотерапію можна також використовувати при захворюванні на ДЦП, але при гострих психічних та психосоматичних станах бібліотерапія просто заборонена. Адже в цьому випадку всі зовнішні подразники можуть спричинити загострення захворювання. Отже, потрібно дотримуватись трьох основних принципів бібліотерапії: допоможи, не зашкодь, розвивай.

Останнім часом реабілітаційні функції взяли на себе і бібліотеки. Переважно це стосується роботи з дітьми-інвалідами, бо дітям знайти вихід із кризової ситуації, яка є наслідком душевних або фізичних травм, буває набагато важче, ніж дорослим. Один з найбільш дієвих засобів для дитини - література, правильно підібрана бібліотекарем, психологом і лікарем.

Книга не лише містить корисну інформацію - вона сприяє підвищенню самооцінки дитини. Наприклад, читання автобіографій відомих, знаменитих людей, які, будучи інвалідами, домоглися визнання, допомагає дітям усвідомити мету, до якої слід прагнути, і зрозуміти, що навіть при важких хворобах можна стати корисним суспільству, людям. Читаючи художню пригодницьку літературу, дитина, яка перенесла якусь травму, забуває про свою трагедію.

Адаптаційна програма бібліотерапії, крім читання книг, може також складатися із самостійної письмової творчості дітей. Коли дитина вже є не пасивним спостерігачем, а партнером, самостійним автором, що допомагає їй позбутися комплексів.

Є дуже влучний вислів: якщо ти не в змозі змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї, - цим психологічним настроєм повинні користуватися ті, хто займається бібліотерапією. Бібліотекарі, знаючи про її можливості, вважають інколи, що одержати бібліотерапевтичний ефект можна від будь-якої цікавої книги. Чи це насправді так? Адже книга не може бути однаково цікавою для всіх читачів.

У результаті проведеного в Росії вибіркового опитування 100 хворих дітей виявилось, що 20% з них люблять читати гумористичні, "веселі" книжки М. Носова, Ю. Драгунського, В. Голявкіна, А. Мілна, А. Ліндгрен, 60% - надають перевагу фантастиці, 20% - казкам і пригодам. А от доросла аудиторія хворих переважно захоплюється релігійною літературою, цікавиться популярними авторами, зокрема Л. Андрєєвим, К. Кастанедою, О. Менєм.

Провівши останнім часом такі дослідження, бібліотекарі дійшли висновку, що тріада "бібліотекар-психолог-читач" - найкращий варіант у впровадженні бібліотерапії в масових бібліотеках.
Спробуємо довести це.

Психолог у бібліотеці - це не просто професіонал з базовою (університетською) освітою, а знавець мотивації поведінки особистості. Він допомагає вибрати потрібні форми і методи, використати різні психологічні концепції, методики, щоб зацікавити читача колізією вчинків героїв книг, показати на прикладі, як себе поводити в подібних ситуаціях у реальному житті.

Психологи знають, що надмірне захоплення фантастикою в дитинстві може привести в майбутньому до захворювання на алергію (це доведено експериментально). Отже, він ніколи не порадить алергетику фантастику, а натомість, спробує змінити ставлення такого читача до цього жанру.

Що ще зможе зробити психолог у дитячій бібліотеці? Створити службу психологічної підтримки - вважає методист-психолог О.П. Колобкова. Діяльність психолога має бути спрямована, в першу чергу, на дітей, що належать до так званої, "групи ризику" або "дітей вулиць", які залишилися без догляду з різних причин. Потребують уваги психолога і підлітки у перехідному віці, коли їм так потрібно допомогти розібратися у змінах, які відбуваються у їхніх організмах. Психолог допоможе створити у бібліотеці куточок психологічної допомоги, в якому діти отримуватимуть діагностичну та консультативну психологічну підтримку, зокрема відповідатимуть на запитання анкет, проходитимуть психологічні тести, вирішуватимуть проблеми, пов'язані зі складністю перехідного віку та розмовлятимуть про свої відносини з батьками. У кабінеті психолога в бібліотеці можна також створити службу довіри "Цілком таємно", де діти ділилися б своїми особистими проблемами.

Чому саме психолог потрібний бібліотеці? Здається, що все погане забувається, але це - ілюзія. Просто з часом ми перестаємо відчувати душевний біль від образи, а те, що викликало цей біль, переходить із свідомості у підсвідомість, накопичується, посилюючи напругу і формуючи своєрідний внутрішній психічний "нарив". Рано чи пізно на фоні якогось стресу, що буде саме тою останньою краплею і переповнить чашу, він дасть про себе знати проявом неврозу або іншим захворюванням на нервовому ґрунті.

Методом психоаналізу, за Фрейдом, можна з'ясувати, як виник невротичний конфлікт, скажімо, між підлітком і батьками або однолітками, і осмислити його причину. Без професійної допомоги психолога зробити це неможливо. Адже непрофесіонал може замість потрібної книги запропонувати книжку - "конфліктер", що тільки погіршить стан дитини.

А як ставляться самі психологи, психотерапевти до бібліотерапії? На жаль, до недавнього часу вони не довіряли цьому способу лікування. Але зараз ситуація змінюється. Так, наприклад, спеціалісти із Асоціації незалежних психіатрів, робота яких ґрунтується на принципах поваги до особистості, зацікавились широкими можливостями бібліотерапії. Потрібно лише спільними зусиллями лікарів, психологів, реабілітологів і бібліотекарів знайти ту літературу, якої потребують сьогодні наші читачі-хворі.

Наше завдання - допомогти дітям знайти саме ті книги, які їм до душі. Перші кроки вже зроблено. В Україні ведеться бібліотерапевтична робота з дітьми, організована вона і в нашій області. Стрийська РДБ розробила комплексну цільову програму "Дитина", якою передбачено проведення спільної бібліотерапевтичної роботи разом зі службою у справах неповнолітніх, Асоціацією інвалідів, школою-інтернатом для слабозорих дітей. Цікавий досвід напрацьовано у Львівській МЦБС за програмою "Біда чужою не буває" з дітьми з обмеженими фізичними можливостями та дітьми-сиротами. Дитячі бібліотеки Львова надають допомогу соціально незахищеним дітям та дітям-інвалідам. Бібліотерапевтичною діяльністю вони займаються у дошкільному закладі для дітей з вадами зору, в обласній лікарні з проблем Чорнобиля, в інтернаті для розумово відсталих дітей. Мета цієї програми - допомогти дітям адаптуватись у колективі, залучити їх до систематичного читання, створити їм умови для змістовного проведення дозвілля. Намагаються створити бібліотерапевтичну програму для роботи з сиротинцями колеги з Дрогобицької МЦБС. Організовують бібліотерапевтичну роботу і в соціально-реабілітаційному закладі Городоцької РЦБС. Там створено так званий, умовно, "тюремний" проект, мета якого - повернути дітей до нормального життя, підтримувати і розвивати їхні потреби у навчанні, читанні, культурному розвитку. Методом проб та помилок працюють у Городоцькій РДБ, але головне - морально підтримують тих, хто зробив хибний крок. Служба соціально-психологічної допомоги разом із бібліотекарями намагається повернути цих дітей до позитивно-орієнтованого способу життя.

Протягом трьох років у Львівській обласній бібліотеці для дітей діє авторська бібліотерапевтична програма естетичного розвитку сліпих дітей "Дотик". Її мета - витягнути дитину з темряви самотності, дати їй можливість відчути радість спілкування із здоровими ровесниками.

Психологи б'ють на сполох - сьогодні з'явилася ще одна проблема - "недолюблені" діти. Це "маленькі старенькі", яким не вистачає уваги та любові батьків. Вони не вміють гратись, виявляти свої почуття, байдужі, уникають контактів з ровесниками або жорстокі з ними. Поступово агресивність стає для них єдиним засобом спілкування зі світом. Зникають рамки між поняттями "добро" і "зло". Відкрити для таких дітей світ, навчити добру можна лише за допомогою бібліотерапії.

Для поглибленого вивчення теорії та історії розвитку бібліотерапії радимо прочитати:
1. Библиотерапия и библиотеки для пациентов. - Харьков, 1974.
2. Вольперт И. Психотерапия. - Л., 1972.
3. Дрешер Ю. Кого и как лечит книга: современное состоя-ние библиотерапии за рубежом // Библиотека. - 1999. - № 3. - С. 68-70.
4. Келлер Т. Хорошая книга - тоже лекарство // Библиоте-ка. - 1999. - № 4. - С. 27-28.
5. Тимофеев А. Лечит слово: о первом международном се-минаре по библиотерапии // Библиотека. - 2000. - № 4. - С. 37-39.
6. Ловка О. Новини в галузі бібліотечної психології // Біб-ліотечна планета. - 1999. - № 1. - С. 37.

Докладний опис методики бібліотерапевтичних заходів подано у статтях:
1. Чехова С., Бойко В. И нам сочувствие дается: обслужи-вание детей-инвалидов // Библиотека. - 1996. - №3. - С. 43-44.
2. Смирнова Н.М. Мы должны быть милосердны: обслу-живание детей с отклонениями в физическом развитии // Библиотека. - 1997. - № 6. - С. 67-68.
3. Диянская Г. Принципы обслуживания инвалидов в
Дании // Библиотека 1998. - № 3. - С. 86-88.
4. Грибанова И. Зачем нам нужен психолог // Библиотека. - 1998. - № 9. - С. 43.
5. Нижегородова Н. Обслуживание инвалидов: опыт не-скольких лет // Библиотека. - 1998. - № 1. - С. 70.
6. Кукатова Г. В чем специфика работы с инвалидами // Библиотека. - 1998.-№ 11. - С. 91-92.
7. Казаринова И., Соколова Н. Центр психологической защиты личности // Библиотека. - 1999. - № 6. -
С. 47-48.
8. Панова Р., Овчинников Ю. Психолога вызывали? // Би-блиотека. - 2000. - № 1. - С. 41-42.
9. Тунина О. Остров доброты. Программа: "Милосердие в библиотеке" // Библиотека. - 2000. - № 3. - С. 62-63.
10. Яцкова Е. Дано ли нам предугадать…по результатам собственных исследований // Библиотека. - 2001. - № 4. - С. 75-77.
11. Ященко Н., Колобова О. Айболит для подростков // Би-блиотека. - 2001. - № 8. - С. 30-32.
12. Федорина И., Чекшезерова Н. "Наставление разума и лечение душ" // Библиотека. - 2001. - № 5. - С. 46-47.
13. Белова Н. Дом окнами в детство: про работу библиотеки с детским домом // Библиотека. - 2001. - № 9. -
С. 61-63.
14. Никанорова Л. Как помочь социально незащищенным // Библиотека. - 2001. - № 9. - С. 63-64.