Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Масові заходи
Клуби за інтересами
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Освітні заклади Києва
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проект "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду
Новини з регіонів
Л. Кобець,
методист ДОУМЦК
В. Цибульник,
зав. відділом мистецтв Донецької ОДБ

Від вишивки до книги. Від книги до вишивки
Постановою колегії управління культури Донецької облдержадміністрації студії–клубу з вишивки «Ліхтарик» відділу мистецтв Донецької обласної бібліотеки для дітей ім. С.М. Кірова присвоєно звання «Зразковий аматорський колектив».

«Ліхтарик», на перший погляд, це студія–клуб з вишивки, де діти навчаються цій справі і вдосконалюють свою майстерність. Але це лише перше враження. Клуб було створено у 1996 році за ініціативи Ізольди Пилипівни Яхно. Ідея цього клубу зацікавила і директора обласної дитячої бібліотеки Валентину Іларіонівну В'язову, яка запропонувала проводити його заняття у відділі мистецтв. Вона ж клопотала перед Управлінням культури про присвоєння студії звання, яке дало б змогу ввести до штату бібліотеки посадову одиницю керівника колективу. Практичне та методичне керівництво студією–клубом взяв на себе Донецький обласний навчально-методичний центр культури. Тоді ж визначилися головні напрямки його діяльності, а саме: залучення дітей та підлітків до практично-дослідницького вивчення вишивки на кращих зразках давнини і сучасності та прилучення їх до більш глибокого вивчення та розуміння літератури з народного рукомесла з метою подальшого використування набутих знань у роботі. Працівники відділу мистецтв відмічають, що завдяки діяльності «Ліхтарика» книги з українознавства, народознавства, вишивки, орнаментики, символіки, вишивальних традицій знаходяться тепер у постійному використанні. Для учасників студії–клубу настільними книгами стали журнали «Узори вишивок», «Народне мистецтво», «Чудесные мгновения», книга С. Сорокіної «Учись вишивати». Кожний малюнок, орнамент, над якими працюють дітлахи, спонукають їх до глибокого вивчення вишивальних традицій родини, села, регіону, а також ужиткового мистецтва українського та інших народів, що населяють Донбас. Поле діяльності членів студії–клубу дуже широке. Вони відкривають родинні скрині, відстежують та відпрацьовують традиції роду, порівнюють з регіональними та національними ознаками і створюють чудові сучасні твори. В цьому їм допомагає відвідування виставок, музеїв та спеціальна література, яку постійно підбирають і надають дітям працівники відділу мистецтв Єлизавета Михайлівна Муснікова і Світлана Вікторівна Копійка. Але насамперед для дітей дуже важливим є приклад свого керівника Ізольди Пилипівни, яка разом зі своїм чоловіком Анатолієм Павловичем пройшли рідну Времівку, де вона народилася, від хати до хати, вивчаючи побут та традиції, і... видали книги «Времівка на Донеччині» та «Времівський поклик». У них і історія рідного села, і мистецтво земляків, і зразки вишиваних рушників. А завдяки вивченню вишивальних надбань Донбасу народили нові книги: «Забуті вишивальні шви» та «Відродження вишивки на Донеччині». До речі, презентація останньої нещодавно відбулася у дитячій бібліотеці.

Вже понад 40 років Ізольда Пилипівна Яхно, вчитель фізики за фахом та педагог за покликанням, плекає дитячі душі, розкриває таланти дорослих, залучає багатьох людей до педагогічної діяльності з відродження та збереження культури нації та Батьківщини. Народившись у інтернаціональній сім'ї та вирісши в інтернаціональному селі, де поряд жили росіяни, українці, греки, татари, чехи, вона, як ніхто, розуміє, що українська велика родина — це люди будь-якої національності, яких єднає любов до землі, де народився та живеш. І саме цьому вона вчить своїх вихованців.

Наполеглива праця, дбайливе ставлення до родинних скарбів, дослідницька робота у клубі «Ліхтарик», музеях, бібліотеках дали змогу гуртківцям Олені Савочкіній, Олені Етемез, Насті Білоус, Вікторії Бидник стати членами Малої Академії наук, а Світлані Манук'янс ще й написати власну наукову працю з вишивки і надрукувати її у збірці науково-практичної конференції «Традиції і сучасність». Широка дослідницька діяльність Ізольди Пилипівни, її учнів та послідовників дозволила виростити викладачів, які не тільки проводять заняття у «Ліхтарику», а й читають лекції в інституті післядипломної освіти та на обласних курсах підвищення кваліфікації працівників культури. Серед них Є.О. Журба, Т.П. Шульга, О.А. Шуригіна, Н.М. Коцур, Т.Д. Селіванова, В.А. Хомова, Г.П. Процук та інші. Вони всі, як і І.П. Яхно, є членами обласного творчого об'єднання художників та народних умільців, що вже понад двадцять років діє при обласному центрі культури. Творчий досвід майстринь, їх людські здобутки, педагогічні мрії значно урізноманітнюють діяльність клубу. «Завдяки «Ліхтарику» я маю можливість навчати дітей та підлітків прекрасному мистецтву вишивання гладдю, — розповідає викладач клубу, майстер сучасного декоративно-прикладного мистецтва Євгенія Олександрівна Журба, — і водночас вчусь сама на багатому літературному матеріалі, що надає бібліотека. А моя онука Ольга не тільки навчилась вишивати, вона й постійно бере участь у виставках, вдосконалює свою майстерність і відбувається як особистість. Взагалі, наші «ліхтарикові» діти — добрі, такі яскраві, вони по-іншому будують свої стосунки з людьми, природою, тваринами».

За вдосконалення вишивальної майстерності, Ізольді Пилипівні ще у 1966 році Спілкою художників України було присвоєне почесне звання — «Майстер традиційного народного мистецтва», а у 2002 році гуртківці Т.Д. Селіванова та Г.П. Процук також стали «Майстрами». У клубі започатковано атестацію його членів, які досконало вивчили прийоми та шви художньої вишивки, і вже 50 учасників «Ліхтарика» пройшли її та отримали довідки про майстерне знання народної вишивки.

«Ліхтарик» веде значну виставково–пропагандистську роботу. Твори членів клубу неодноразово експонувалися в містах Києві, Москві, Харкові, Львові, Сумській області, з 1988 року — щорічно беруть участь у виставках–ярмарках Державного музею національної архітектури та побуту України в Києві та на всеукраїнських конкурсах народного мистецтва, де завжди високо оцінюються і отримують нагороди. У виставковому залі «Ліхтарика» експонуються роботи не тільки членів клубу, а й учасників гуртків декоративно-ужиткового мистецтва Будинків дитячої та юнацької творчості з різних міст і сіл Донецької області — Олександрівки, Мар'їнки, Добропілля, Димитрового, Красноармійська і Пролетарського та Київського районів міста.

Перші виставки робіт членів «Ліхтарика» проходили у відділі мистецтв дитячої бібліотеки, де експонувалися невеличкі рушнички, серветки, що колегіально відбирались. Потім разом аналізували помилки, визначали «родзинки» та нові напрямки роботи. Щороку проходило свято, під час якого відбувалися підсумкова виставка, ознайомлення з новою літературою і досягненнями кожного учасника. Поряд з дитячими роботами завжди експонувалися вироби керівника і викладачів клубу І.П. Яхно, Є. Журби, Н. Коцур. Були тут і грайлики та веселики Сергія Сучкова, Євгенії Савочкіної, Олени Присецької, і перші весільні рушнички Ольги Рудофілової, Олени Шамрило, Світлани Манук'янс, і родинні та подарункові вироби–вишиванки Яни Зорук, Дарини Симоненко. Всі вишивки завжди мають традиційні мотиви — родинне дерево, півники, калину, тобто символіку, притаманну всім регіонам України, вивчену на теоретичних заняттях та за книгами. І в той же час у дитячих роботах помітний особливий колорит саме донецької вишивки, в якій багато сонячного сяйва, блакитного простору.

Значною подією у діяльності клубу стали виставки в обласних краєзнавчому та художньому музеях, що вже свідчить про створення високохудожніх витворів мистецтва. Остання нещодавно відбулась у Виставковій залі художнього музею під поетичною назвою «Берегиня», що є символом жінки, з прадавніх часів охоронниці домашнього вогнища, всієї родини, і була присвячена Року сім'ї в Україні. 27 майстринь віком від 14 до 75 років показали, що вивчення, знання і відродження родинних традицій можуть зробити сімейне життя більш красивим, добрим, теплим, а також доможуть поєднати покоління — малечу та дорослих. В експозиції було представлено 70 рушників, 23 костюми та 7 чоловічих сорочок, створених за мотивами традиційної народної вишивки. Ці експонати — не тільки витвори мистецтва, а й речі, що використовуються в сучасному житті на святах і в сімейній обрядовості. В них поєдналися давні традиції та сучасні погляди на родинне життя. Колекція рушників, представлена на виставці, складалася з побутово-родинних (весільні, дівчачі, хлопчачі, дівочі, парубоцькі, утирачі, набожники, хрестильні тощо) та декоративних (подарункові, виставкові).

Члени клубу у своїй роботі відроджують родинні хрестильні рушники, набожники, а також започаткували великодні рушники. Молоді майстрині О. Журба, Я. Зорук, Д. Симоненко, О. Пруднікова, А. Панкратьєва та інші віддають перевагу весільним родинним рушникам, а дорослі С.Б. Сіріченко, В.В. Харіна, В.А. Хомова, Е.В. Щур — обереговим, дарунковим. І.П. Яхно зі своїми учнями вивчають і відроджують вишивку Слобожанщини та України, а також різних національностей, які її населяють. Завдяки цьому на виставці експонувалися дівочий німецький костюм (Л. Бауер), грецькі рушники (О. Етемез). Кожен витвір мав свою неповторність, зберігав та передавав теплоту рук і душі майстрині–виконавиці.

Так склалося, що поступово разом з дітьми стали займатися вишивкою їхні матусі та бабусі, які приводили онуків на заняття. У 2002 році «Ліхтарик» переріс у сімейний клуб, і сьогодні він налічує 60 учасників. В студії–клубі «Ліхтарик» зараз займаються сім'ями: сестри Олена та Оксана Приседські, Світлана та Марія Шкабура, бабуся Л.В. Тичина та її онука Ю. Очерет, родина Харіних, бабуся та онука Журби, мати Тамара Григорівна та син Олексій Трохименки, бабуся Л.Г. Савуцька, її онука О. Халаімова та інші.

«Ліхтарик» став сімейним клубом тому, що все починається з родини, — каже Ізольда Пилипівна. — Любов до батьківської хати та Батьківщини, бачення та розуміння земної краси через декоративне прикрашення рідної оселі, пошана хлібу, праці та велика повага до творінь людських рук, пам'ять та збереження родоводу і знання історії та культури рідної землі. Якщо ці поняття закладені в людину з дитинства, вони не тільки зберігаються протягом усього життя, а й дають поштовх творчому ставленню до професійної, суспільної та соціальної діяльності».

Присвоєння звання «Зразковий аматорський колектив» підтвердило потрібність та ефективність творчо-педагогічної діяльності клубу, в якому завдяки вишивці виховується любов до прекрасного, рідної землі та батьківщини. Школу «ліхтарика» пройшло понад 100 дітей, підлітків, дорослих. Він має вже 4 філії при загальноосвітніх школах № 12, 95, школі-інтернаті № 3, Раді матерів багатодітних сімей Київського району м. Донецька, а також співпрацює з гуртком художньої вишивки дитячого садка «Росинка» м. Коломия Івано-Франківської області.

«Ліхтарик» чекає нових шанувальників народної вишивки.

Інформуємо

Секцією бібліотек для дітей та підлітків ІФЛА за підтримки Публічної бібліотеки Медвесчак, Загреб, Хорватія (грудень, 2003) створено «Руководство для детских библиотек». Документ складено на основі проектного тексту, представленого робочою групою Секції у співпраці з бібліотечними спеціалістами.

Ознайомитися з повним текстом можна в Інтернеті за адресою: http://www.ifla.org/Vii/s10/pubs/ChildrensGuidelines-ru.pdf

 
Останнє оновлення: 8/20/2019
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей