Питання збереження культури, відродження духовності в сьогоднішніх умовах набувають особливої актуальності. Як завжди, провідну роль у підтримці і розвитку культури відіграють бібліотеки, які роблять усе можливе, щоб зберегти її як національне багатство і духовне надбання людства. Постійно підвищується соціальна роль бібліотек як осередків інформації і місця організації дозвілля, адаптації до нових умов життя й задоволення інтелектуальних і духовних запитів. Стратегічним напрямом для всіх бібліотек і суспільства в цілому є духовне виховання дітей та захист їхніх прав і свобод. Він орієнтований на особистість, унікальність, своєрідність кожної дитини, на її духовний внутрішній світ; на гуманізм, повагу до гідності й прав дитини на свободу, щастя і всебічний розвиток.
Кардинальні зміни всіх цінностей, які спостерігаються в нашому суспільстві в останні роки, стосуються кожного із нас і, насамперед, дитини. Сьогодні відкидаються одні ціннісні орієнтири і народжуються нові пріоритети. Тому кожна особистість стоїть перед дилемою: орієнтуватися на матеріальне споживання чи вибрати шлях, який базується на духовних цінностях. Такі негативні явища нашого суспільства, як бродяжництво, наркоманія, алкоголізм, дитяча злочинність — це наслідок, а причина — бездуховність і відсутність у молодого покоління моральних основ. Тому духовно-моральне виховання є найважливішим аспектом у роботі наших бібліотек, бо саме дитяча бібліотека покликана донести до юного покоління духовні основи, пробудити душу маленької людини, створити середовище духовності і творчості. Саме ці завдання об’єднують всі бібліотеки і всіх бібліотекарів. Які б напрямки в роботі бібліотеки не обиралися — краєзнавчий, патріотичний, екологічний, естетичний, етичний, кожен з них має моральний, духовний аспект. І, навпаки, духовно-моральне виховання включає в себе кожний з названих вище напрямків. Якщо кілька років поспіль мова йшла про залучення підростаючого покоління до читання взагалі, то сьогодні нас хвилює питання, що запропонувати дитині для формування і розвитку її духовного світу. Одним із шляхів подолання цієї проблеми є прилучення дітей і підлітків до національного коріння, традиційної культури нашого народу, його духовних цінностей та героїчного минулого. Бібліотеки повинні допомогти читачеві сформувати активну життєву позицію, виробити правильний погляд на самого себе. Використовуючи можливості широкого вибору філософської, наукової і художньої літератури, бібліотечні працівники мають можливість допомагати дітям відповісти на питання, які так хвилюють їх у цьому віці: «Хто я?», «Чим я відрізняюсь від інших?», «Як знайти своє місце в житті?».
З огляду на це можна визначити два пріоритетних аспекти духовного виховання — морально-естетичний і патріотичний. Особливу роль в морально-естетичному вихованні має займати індивідуальна робота з читачем, психологічна допомога бібліотекаря під час бесіди про книгу та такі інноваційні форми, як хвилини довіри, брифінги, сеанси словесного впливу. Ефективно в цьому напрямі працює психологічна служба Житомирської обласної бібліотеки для дітей. Її читачі мають змогу поділитися своїми проблемами і тривогами з фахівцями-психологами, отримати від них практичну пораду під час занять у «Школі життєтворчості» або звернутися до них через «Секретну скриньку відвертості». Такі заходи позитивно впливають на дітей, розвивають у них почуття любові до ближнього і відповідальності за свої вчинки, шанобливе ставлення до батьків і старшого покоління, вміння безболісно входити в будь-який колектив.
Акцентуючи увагу на патріотичному вихованні, варто виділити: військово-патріотичне, історико-краєзнавче, громадянське. Ефективним джерелом патріотичного виховання є краєзнавство, яке формує у дітей почуття любові до малої Батьківщини, пробуджує гордість за свій народ, віру в його майбутнє.
Необхідно відзначити популярність різноманітних конкурсів дитячої творчості, в яких з кожним роком бере участь все більше дітей. Це свідчить про зростаючий інтерес підлітків до історичного минулого України, до краю, де вони народилися. Ефективними і корисними виявилися всеукраїнські конкурси «Нащадки пам’ять бережуть!», «Моя майбутня Україна», «Київ — європейська столиця очима дітей» та інші, що відбувалися в багатьох бібліотеках країни. З 1 червня по 19 грудня 2006 року Українським фондом соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних сил і Національною бібліотекою України для дітей проведено Всеукраїнський конкурс дитячої творчості на кращу книгу–саморобку «Моя мала Батьківщина».
Останнім часом ключовою в роботі дитячих бібліотек України стала тема виховання патріотичної свідомості у дітей. Виконуючи цільову комплексну програму «Край рідний — Черкащина», Черкаська обласна бібліотека для дітей проводить для своїх читачів краєзнавчі ігри «Черкащина сонячна моя», заочні екскурсії «Прекрасне місто над Дніпром», краєзнавчі години «Край, оспіваний легендами». Особливе місце у системі патріотичного виховання займає військово-патріотичне, мета якого — моральна підготовка підлітків до захисту Вітчизни. Бібліотекарі Сумщини, Донеччини, Чернігівщини вдало поєднують розповіді військовослужбовців про воєнні роки та про їхнє сьогодення під час зустрічей з читачами, присвячених Дню захисника Вітчизни, Дню Перемоги, Дню визволення міста. У багатьох бібліотеках проходять зустрічі з ветеранами, влаштовуються виставки–конкурси «Про подвиги дідів розкажуть онуки», вечори вшанування «Це вони захищали наш мирний і сонячний край». Ці заходи привчають наших читачів до думки про необхідність збереження і вивчення історії, народних традицій і культури, формують у них національний характер мислення, моральність, патріотизм, етичне самопізнання, високі моральні засади.
Особливе значення приділяється громадянсько-патріотичному вихованню, що ґрунтується на правовій базі, яка регулює відносини між державою та дитиною і покликана забезпечувати дітям їхні права на практиці. Головна мета цієї роботи — формування правової культури дитини, чіткої громадянської позиції, готовності до свідомого і добровільного служіння своєму народу.
Предметом прискіпливої уваги бібліотек стала робота по захисту прав і свобод дітей. Україна ще у вересні 1991 року ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини. Відтоді державою здійснено ряд заходів по забезпеченню інтересів понад 9,5 млн. дітей, а це — 20% населення нашої країни. Соціологічні дослідження рівня правової культури дітей свідчать про те, що тільки 14% опитаних дітей віком від 14 до 17-ти років знають свої права добре, 4% — щось знають, решта — взагалі не знає про них. Ще нижчий рівень обізнаності спостерігається серед дітей молодшого шкільного віку та дітей, які виховуються у несприятливих і екстремальних умовах. Це діти–інваліди, діти з неблагополучних сімей. Серед них кожний п’ятий взагалі не знає про права дитини. 84% опитаних вважають, що тією чи іншою мірою права дитини в Україні порушуються. Найчастіше діти стикаються з порушеннями прав вільно висловлювати власну думку, мати свої переконання. Не дотримуються права дітей на відпочинок, на якісну медичну допомогу, на захист від втручання в особисте життя, на освіту, на розвиток талантів тощо. Багато дітей позбавлено піклування батьків, захисту від жорстокості, знущання та брутального поводження. У цьому контексті актуалізуються питання правової освіти, формування знань дітей про їхні права, а також виховання у дітей поваги до права і закону. Доречно зазначити, що з цією метою у багатьох бібліотеках для дітей створюються інформаційно-правові центри, щорічно проводяться обласні олімпіади. Для бібліотекарів ця практика не нова, але потреби і дітей, і вчителів, і батьків зобов’язують нас подумати про інтегровану комп’ютерну мережу, яка об’єднала б усіх учасників цього процесу. До того ж така діяльність бібліотек певною мірою сприяла б виконанню програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» і реалізації конвенції ООН.
Указом Президента України 2006 рік оголошено Роком захисту прав дитини. Для дитячих бібліотек це не чергова компанія, а цілеспрямоване продовження повсякденної правової роботи, наповнення її глибоким змістом. Це забезпечення реалізації прав дітей на інформацію і роз’яснення права «на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини». Це також є стимулом для сприяння усіма можливими бібліотечними заходами виконанню Конвенції ООН щодо права дитини на відпочинок і дозвілля. Це означає, що кожній дитині надається право вільно брати участь у культурному житті, іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та займатися мистецтвом. Бібліотекарям потрібно робити все, щоб захистити дитину від негативного впливу середовища, створити умови для розвитку її здібностей. Бібліотека має стати для дітей місцем, де панує дух взаєморозуміння, злагоди, поваги, рівних прав і єдності. Тобто бібліотека повинна бути центром гуманітарної культури для дітей. А існуюча в нашій країні мережа дитячих бібліотек, від мегаполісів до сіл, — дорогоцінне надбання, що здатне забезпечити однакові можливості розвитку всіх дітей в Україні.
Сьогодні дитину все складніше зацікавити книгою, залучити до читання, адже навколо стільки цікавого: комп’ютерні ігри, телевізор з його нескінченними мультсеріалами! Однак кожна дитяча бібліотека має своє неповторне обличчя і самостійно визначає пріоритетну стратегію у формуванні книжкових фондів бібліотек. Це питання було проблематичним завжди. Не стали винятком і останні роки. Поповнення фондів бібліотек новими виданнями прямо залежить від обсягів коштів, які виділяються обласними, районними чи міськими адміністраціями. Характерним явищем є нерівномірність виділення коштів як в межах України, так і в межах окремих регіонів. На жаль, у більшості випадків обсяги виділених коштів залежать від особистого погляду та ставлення до бібліотек керівництва регіону. Хоча і не останню роль відіграє наполегливість, зацікавленість, ентузіазм самих бібліотекарів.
Книжкові фонди дитячих бібліотек у 2005 році, порівнюючи з 2004, зменшилися на 349 тис. примірників. Разом з тим в обласних бібліотеках для дітей у 2005 році вони зросли майже на 13 тис. примірників. Це свідчить про те, що обласні бібліотеки для дітей комплектуються значно краще, ніж районні, міські і сільські. Це стосується, зокрема, Донецької, Київської, Одеської, Харківської ОДБ та Кримської республіканської дитячої бібліотеки ім. В. Орлова. Але є області, в яких бібліотечні фонди не зменшилися, а, навпаки, зросли. Серед них слід назвати Київську, Рівненську, Харківську. Оновленню і збагаченню фондів певною мірою сприяє реалізація «Державної програми розвитку та функціонування української мови на 2004–2010 роки» та програми «Українська книга». На поповнення фондів бібліотек у 2005 році за цими програмами було виділено 40 млн. грн., з яких третину — на придбання книг для дітей. Зокрема, лише за програмою розвитку української мови було придбано 77 назв кращих україномовних видань для дітей на загальну суму 6 млн. грн. Виконання цієї програми було пов’язане з неймовірними труднощами: обмежені терміни виконання (менше одного місяця), брак у більшості бібліотек місця для зберігання великої кількості книг (кожна обласна бібліотека для дітей отримала, у залежності від кількості бібліотек в області, від 13 до 40 тис. видань). Хочеться сказати велике спасибі бібліотекарям, що на своїх плечах перенесли ці тонни книг. У результаті бібліотекарі і, головне, читачі отримали достойну винагороду — до публічних бібліотек надійшло понад півмільйона дитячих книжок. Вперше за роки незалежності тиражі закуплених видань дозволили поповнити декількома десятками нових книг фонди сільських бібліотек.
Майбутнє сучасної людини — це світ інформаційного суспільства. Проблеми його становлення є предметом пильної уваги міжнародного співтовариства. Такі провідні міжнародні та вітчизняні організації, як ЮНЕСКО, ІФЛА, Дитячий фонд ООН, Дитячий фонд України, Всесвітній комітет захисту дітей втілюють програми розвитку інформаційної грамотності в різних країнах. Секція ІФЛА розробляє єдиний міжнародний стандарт. Необхідність спеціальної підготовки людини до життя в інформаційному суспільстві відзначалася в документах, прийнятих на Всесвітньому саміті по інформаційному суспільству в грудні 2003 р. у Женеві. З метою визначення місця і ролі бібліотек для дітей та юнацтва у сучасній бібліотечній системі секція дитячих та юнацьких бібліотек ІФЛА підготувала й опублікувала важливий документ — «Рекомендації з бібліотечного обслуговування підлітків і молоді», покликаний стати орієнтиром у щоденній бібліотечній практиці.
В Україні переорієнтація бібліотек для дітей на посилення інформаційної складової своєї діяльності, в основному, була розпочата в останні десятиліття. Це питання неодноразово піднімалося на сторінках професійної преси, у методичних матеріалах, на навчаннях фахівців. Бібліотечні працівники вже звикли до термінів «інформаційне суспільство», «громадянське суспільство», «постіндустріальне суспільство». Інформація і знання стали головною перетворюючою силою нашого життя. Доля кожної людини певною мірою залежить від її здатності вчасно знаходити, отримувати, сприймати і продуктивно використовувати нову інформацію. Тож значення бібліотек як центрів інформації зростає з кожним роком, вони стають своєрідним «вікном у світ». Сьогодні в світі функціонують 570 тис. бібліотек різних систем і відомств. Із всіх публічних бібліотек світу до Інтернету підключено 85 тис., з них 64 тис. — в Європі, 15 тис. — у США. Користувачами публічних бібліотек у світі є 1 млрд. 700 тис. чоловік. Книговидача складає 1,5 трлн. за рік, а зареєстрованих користувачів у всіх бібліотеках, у т.ч. дитячих, — 2,5 млрд. Таким чином, кожний громадянин світу є читачем публічної бібліотеки. У нашій державі працює 1210 бібліотек для дітей системи Міністерства культури і туризму України. Ними користуються 2 млн. 988 тис. дітей. Книговидача складає 61 млн. 820 тис., бібліотечні фонди дитячих бібліотек налічують 38 млн. 445 тис. книг. До мережі Інтернет мають доступ 50 дитячих українських бібліотек, 15 з них створили власні сайти. І це позитивний факт. За період, що пройшов, досягнуто значних успіхів. Серед найвагоміших результатів інформатизації бібліотек для дітей за останні роки можна назвати:
поступове підключення до Інтернет та зростання кількості бібліотечних Web-сайтів із змістовним наповненням;
функціонування нових бібліотечних структур, орієнтованих на пошук необхідної інформації з використанням комп’ютерних технологій;
координацію роботи по задоволенню інформаційних потреб користувачів;
активізацію діяльності по формуванню інформаційної культури підростаючого покоління.
Втішно, що бібліотеки не обмежуються статичною інформацією про бібліотеку, як наприклад: режим роботи, структура, історія, пріоритетні напрями розвитку, правила користування, послуги, читацькі об’єднання, фонди. Вони все сміливіше представляють на сайтах мультимедійні продукти: динамічну бібліографічну, краєзнавчу та фактографічну інформацію, оцифровані видання, інтерактивні ігри та вікторини, аудіовізуальні матеріали тощо. У цьому плані хороших результатів досягли НБУ для дітей, Херсонська ОДБ, Чернігівська ОДБ ім. М. Островського, Миколаївська ЦДБ ім. Ш. Кобера і В. Хоменка і Севастопольська ЦДБ ім. А. Гайдара. Доречно нагадати, що з 2001 року Посольство США реалізує в Україні програму «Інтернет для читачів публічних бібліотек (LEAp)». За чотири останні роки завдяки участі у конкурсі запропонованих проектів у 5 спеціалізованих бібліотеках для дітей: Житомирській, Львівській, Херсонській обласних і в центральних бібліотеках для дітей м. Львова та м. Севастополя відкрилися і успішно працюють Інтернет-центри. Слід зазначити і те, що бюро у справах освіти та культури (ЕСА) Державного департаменту США фінансує Програму розширення доступу та навчань в Інтернет (ІАТР), яка розпочала свою діяльність в Україні ще у 1998 році. Як результат, в Івано-Франківській, Тернопільській, Черкаській ОДБ та Севастопольській ЦБС для дітей діють відповідні регіональні центри. Юні користувачі отримали змогу відкрити для себе безмежний світ Інтернет, а бібліотечні працівники — оцінити по заслузі вплив Інтернет-технологій на фаховий розвиток.
Корпоративність як універсальний механізм міжбібліотечної співпраці знайшла своє втілення в проекті «Віртуальна бібліографічна довідка: об’єднана довідкова служба бібліотек України», який започаткувала Національна бібліотека України для дітей. Сьогодні до нього приєдналися ще 7 бібліотек: Кіровоградська та Донецька обласні універсальні наукові, Херсонська та Львівська обласні для дітей, Миколаївська та Дніпропетровська центральні міські для дітей, Миколаївська центральна міська для дорослих. Щоденно досвідчені бібліографи виконують 16 запитів різноманітної тематики. У середньому, 100 віддалених користувачів здійснюють пошук в «Архіві виконаних довідок». Бібліографічну допомогу схвально оцінюють і діти, і студенти, і спеціалісти. Однак було б дуже корисним, якби бібліотеки активізували взаємне інформування про видання бібліографічної продукції у друкованій та електронній формах, розвивали систему обміну інформацією за допомогою глобальних комп’ютерних мереж. Попередній аналіз показує, що вони витрачають багато зусиль на підготовку бібліографічних ресурсів, вже створених кимось. Сучасні інформаційні технології дають можливість здійснювати моніторинги, кооперацію і координацію бібліографічної та методичної діяльності. Об’єднані дані вже виставляються на сайтах Національної та Кримської республіканської, Львівської, Хмельницької і Житомирської обласних бібліотек для дітей. Зокрема, на сайті НБУ для дітей постійно пропонуються журнал «Світ дитячих бібліотек», календар «Пам’ятні літературні дати ... року» і, вибірково, особливо важливі та актуальні бібліографічні видання. Тільки за декілька останніх років на сайті виставлено 18 бібліографічних покажчиків. Бажано, щоб до об’єднаної довідкової служби швидше приєдналася решта бібліотек.
Інформатизація дитячих бібліотек України відкриває значні перспективи для створення і активного використання різноманітних ресурсів. Але її успіхи неможливі без досягнення належного рівня інформаційної культури особистості. Тому формування інформаційної грамотності на базі традиційної бібліотечно-бібліографічної культури і комп’ютерних засобів стало однією з головних функцій сучасної бібліотеки для дітей. Підтвердженням цього є робота факультативу «Інформаційна культура особистості», що діє у Центральній бібліотеці для дітей м. Києва. Змістовні групові заняття для учнів 1–9 класів «Інформаційна культура користувачів. Бібліотечно-бібліографічне орієнтування» постійно проводить Херсонська ОДБ. Миколаївська ОДБ у 2005 році впроваджувала довгострокову комплексну програму «Інформаційна культура — кредо сучасної освіти та розвитку особистості учня». Успішно працюють також бібліотеки Чернігівської області, а в обласній бібліотеці для дітей діє «Школа лідерів читання і грамотності». У НБУ для дітей з 2000 року успішно втілюється у життя цільова комплексна програма «У світ книги — через комп’ютер». Юні користувачі, починаючи з третього класу, отримують навички роботи з комп’ютером, знайомляться з інформаційними ресурсами та можливостями пошуку інформації в електронному каталозі бібліотеки та Інтернет. У бібліотеці постійно діють навчальні курси «Основи комп’ютерної грамотності» та «Основи Інтернет-грамотності». Протягом 6 років навчання пройшли більше 500 дітей. Весь наявний арсенал форм і методів роботи дитячі бібліотеки спрямовують на сприяння розвитку навичок читання і мовленнєвої активності, формування читацької самостійності, прищеплення навичок інформаційного пошуку, підтримку у пошуку інформаційних ресурсів.
Дитячі бібліотеки допомагають оцінювати достовірність даних, опановувати можливості електронних комунікацій і використовувати інформацію для ефективної навчальної діяльності. Але життя вимагає ще активніше звертатися до електронних і телекомунікаційних технологій у бібліотечному обслуговуванні. На сьогодні ряд бібліотек переводять свої інформаційні ресурси у цифрову форму, а деякі — створюють повнотекстові бази даних, які будуть корисними для освітнього, наукового і культурного розвитку дітей.
Юні читачі та спеціалісти у галузі дитячої книги з цікавістю відвідують віртуальний музей рідкісних видань з фонду Національної бібліотеки України для дітей. У ньому представлено 23 видання кращих зразків дитячих книг 20–30-х років минулого століття («Колобок», «Сірко», Клейменова Н. «Ніч у лісі», Біанкі В. «Лесные домишки», «Снежная книга» та ін.). Оцифровані видання місцевих письменників пропонують користувачам також сайти Херсонської та Черкаської обласних і Севастопольської ЦМДБ. Користуються попитом представлені в Інтернеті повнотекстові бази даних «Швидка інформаційна допомога для сімей, що мають дітей з обмеженнями в життєдіяльності» (Миколаївська ЦМДБ), «Екологічна сторінка для сімейного читання», «Право для дітей та дорослих» (Чернігівська ОДБ), «Літопис Херсона» (Херсонська ОДБ).
Увагу заслуговує і рекреаційна функція дитячих бібліотек, яка полягає в організації змістовного дозвілля, що, за визначенням науковців, означає вільний від обов’язкових навчальних занять час, який використовується дітьми для читання, гри, прогулянок, занять спортом, мистецтвом, технікою та іншими видами діяльності. У ході проведення змістовного дозвілля у дітей і підлітків розвиваються особистісні якості, ініціативність, творчість і комунікативність, задовольняються їхні духовні і фізичні потреби. У наш час, коли діти і підлітки відчувають значний дефіцит у спілкуванні, бібліотеки намагаються не тільки задовольняти їхні інформаційні потреби, але й прагнуть стати для них місцем інтелектуального і культурного спілкування, центром дозвілля, яке з роками набуває все більшого значення. Адже бібліотека має широкі можливості для того, щоб зробити дозвілля дитини не лише приємним і цікавим, а й змістовним. Кожна дитяча бібліотека знаходить неповторні форми роботи зі своїми читачами, допомагає їм вільно спілкуватися, розкривати свої можливості та приховані таланти, відпочивати і розвиватись. Залучення юних користувачів до системного заохочувального читання художньої літератури не з примусу, а за потребую душі — основний напрямок організації дозвілля дитячих бібліотек України. Розкрити дітям духовно-творчий потенціал книги, доступно та образно проілюструвати творчість письменників допомагають вистави шоу-театру «Пілігримчики» та лялькової студії «Мрія» (НБУ для дітей), лялькового театру «Буратіно» та театру книги «Ровесник» (ЦМБ, м. Херсон), заняття драматичної студії «Витівник» (Черкаська ОДБ), літературно-ігрової студії «Дивосвіт книги» (Кіровоградська ОДБ), театру–студії «Чеширський кіт» (Херсонська ОДБ). Обов’язковим в роботі цих студій і театрів є заняття з театральної педагогіки. На них діти вивчають техніку вимови, сценічних рухів, етюди без слів і зі словами, хореографію і вокал, знайомляться з театральною «азбукою». Двері бібліотек для дітей завжди відкриті для юних талантів. Розвинути здібності допомагають дітям у літературних гуртках та студіях «Пегасик» (Черкаська ОДБ), «Дебют» (Житомирська ОДБ), «Джерельце» (Львівська ОДБ). Саморозвиватися, проявляти свої вміння можна на виставках «Дива дитячої творчості» та «Юні таланти нашого міста» (Сумська ОДБ), у виданнях літературних альманахів «Березневі райдуги» (Хмельницька ОДБ), «Малючок Степовичок» (Херсонська ОДБ). Справжнім центром дозвілля став відділ естетичного виховання у Полтавській ОДБ. Тут постійно організовуються виставки образотворчого мистецтва читачів–дітей, демонструють своє мистецтво юні музиканти, поети–початківці влаштовують презентації своїх перших збірок.
Не тільки не згасає, а, навпаки, пожвавлюється діяльність багатьох дитячих бібліотек під час літніх канікул. Прикладом цього є робота бібліотеки селища Приазовське Запорізької області, де програмою літнього читання передбачається проведення комплексу заходів розважального і пізнавального характеру. Великим успіхом у читачів бібліотеки користуються дні знавців, дні весельчаків, дні газет та журналів, ігрові програми «Все на світі нам цікаво», літературні подорожі «Книжковим всесвітом» тощо. Дозвіллєва діяльність бібліотек багата і різноманітна. Є в ній місце і традиційним, і інноваційним заходам. Але головне, що їх поєднує і дає позитивний результат, це те, що бібліотека є центром спілкування, місцем, де можна із задоволенням, весело і змістовно провести вільний час, зібрати дітей для пошуку спільної відповіді на будь-яке запитання, об’єднати їх з метою отримання нових знань.
Досягти успіхів у такій відповідальній, творчій справі, як виховання повноцінних громадян майбутнього, може досягти лише бібліотекар з добрим і чуйним серцем, лідер в інноваціях. Саме бібліотекар–фахівець знає, як керівництво читанням зробити не менторським, а спілкування — не авторитарним, як досягти того, щоб дитина любила книгу і бібліотеку, як створювати і підтримувати в бібліотеці духовно насичену атмосферу, чим поповнити банк ідей, котрі вона повинна впровадити в практику.
Багатогранна діяльність бібліотек зумовлює пошук нових підходів до управління бібліотечними процесами, персоналом, його стимулювання, оцінки і розвитку мотивації до інноваційної діяльності. Це актуалізує проблему бібліотечного менеджменту, базову основу якого складають гуманізація, соціологізація процесів праці та управління персоналом. Якість управління персоналом серед інших критеріїв повинна оцінюватися ще й за соціальними критеріями. Тобто поряд з цілями удосконалення бібліотечного обслуговування керівник бібліотеки та керівники її структурних підрозділів повинні спрямовувати увагу на вивчення і, по можливості, задоволення інтересів і потреб своїх співробітників. Ядро соціальної політики бібліотеки має складати оцінка кожного працівника за його вкладом у реалізацію соціальних цілей бібліотеки, а звідси і мотивація його стимулювання. Також надзвичайно важливо в сучасних структурних економічних і психологічних умовах захищати інтереси бібліотекаря (у тому числі і колишнього співробітника), дотримуватися принципів соціальної справедливості тощо. Актуальним є і визначення лідерів в колективі, новаторів у бібліотечній справі, за якими — майбутнє.
Безперечним є те, що професійний досвід наших бібліотекарів по задоволенню інформаційних потреб читачів не викликає сумнівів. Він досить багатий і досяг рівня етичних принципів. Ці принципи ґрунтуються на загальнолюдських цінностях інтелектуальної та інформаційної свободи і поваги до дітей, на сприянні їхньому освітньому, культурному, моральному і фізичному розвитку. Отже, предметом вивчення, обговорення і дискусій на професійних нарадах, дирекціях повинні стати питання організаційної і корпоративної культури, лідерства, створення позитивного психологічного клімату в бібліотечних колективах, утвердження іміджу бібліотеки тощо.
Аналіз діяльності та ефективності роботи бібліотек України для дітей із забезпечення і підтримки дитячого читання, розвитку духовного та інтелектуального потенціалу підростаючого покоління й організації його змістовного дозвілля дає можливість зробити висновок про всезростаючу необхідність і затребуваність дитячої бібліотеки. Про це свідчить ріст кількості книговидач, відвідувань, розширення номенклатури послуг, що надаються бібліотеками. Але поряд з цим успішний розвиток і функціонування мережі дитячих бібліотек на нинішньому етапі ускладнює ряд проблем. Основна з них полягає у невідповідності ресурсного забезпечення державою тих основних завдань і функцій, що стоять перед бібліотеками. Потребують нагального вирішення й інші актуальні проблеми. Перша з них — комплектування фондів дитячих бібліотек усіх рівнів. Їхні фонди зношуються, у багатьох бібліотеках процес природного вибуття книг з фондів перевищує обсяги нових надходжень. Особливу тривогу викликає стан книгозабезпечення сільських бібліотек більшості областей України. Тому обласні науково-методичні центри мають звернути увагу на цю проблему. Сільським і районним бібліотекам слід посильно допомагати в поповненні їхніх фондів дитячою літературою. Адже ті кошти, які виділяються за державними програмами, не вирішують проблему в повному обсязі. Не можна не згадати і про те, що є ряд бібліотек, які добре комплектуються, мають, наприклад, по 20–30 примірників одного видання, але не передають хоча б малої кількості їх іншим бібліотекам. Друга проблема — недостатній рівень інформатизації бібліотек для дітей. Значна їх частина уже мають комп’ютери, але кількість і якість роботи техніки не дають можливості дитячим бібліотекам бути рівноправними партнерами з науковими , входити в корпоративні мережі, таким чином забезпечуючи своїм користувачам доступ до інформації. В основному, районні дитячі бібліотеки сучасною технікою не оснащені.
Для тих бібліотек, які працюють в автоматизованому режимі, нагальним є питання здійснення корпоративних проектів, зокрема, корпоративного каталогізування і обміну бібліографічними записами на документи. На сьогодні НБУ для дітей передає бібліотекам бази даних для використання при створенні власних електронних каталогів, але вона, в свою чергу, зацікавлена в отриманні електронних записів на книги регіональних авторів. Можливо, слід продумати і питання корпоративного аналітичного розписування періодичних видань — здійснити розподіл джерел інформації (журналів і газет) між бібліотеками, що працюють із сумісними програмними продуктами. Актуальним питанням, яке потребує об’єднання бібліотечних зусиль, залишається також створення якісних рекомендаційних списків кращих Інтернет-ресурсів для дітей. Саме спільна робота зацікавлених бібліотек може надати можливість відбору, систематизації і, найголовніше, постійної перевірки інформаційних змістовно насичених ресурсів, що будуть корисними і дітям, і вчителям, і батькам.
Третя проблема — кадрове забезпечення бібліотек. На даний час бібліотеки для дітей мають непоганий професійний потенціал, але уже через декілька років може постати (і вже виникає зараз) проблема забезпечення бібліотек для дітей кваліфікованими спеціалістами. Це питання піднімалося на колегії Міністерства культури і туризму України у 2006 році. Зараз, на жаль, немає чіткої державної системи забезпечення бібліотек кадрами. Певною мірою покращити ситуацію можуть самі обласні бібліотеки як науково-методичні центри. Адже вони мають у своєму арсеналі уже перевірені багаторічною практикою ефективні традиційні і нові форми методичного впливу на забезпечення безперервності роботи по підвищенню кваліфікації бібліотечних працівників.
Незважаючи на всі проблеми, майбутнє у бібліотек для дітей є досить оптимістичним. Адже вони — саме та інституція на карті села, міста, держави, де зароджуються і втілюються у життя нові ідеї, цікаві думки. Саме вони закладають духовне здоров’я нації, формують особистісні якості юного громадянина України і демократичну ментальність.